Ухвала суду № 67267620, 16.06.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді ШИТЧЕНКО Н.В.,

суддів: БОБРОВОЇ І.О., МАМОНОВОЇ О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням від 20 квітня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова у задоволенні позову ПрАТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування відмовив.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «УНІКА», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків СТО. Основним документом на підтвердження здійснення виплати страхового відшкодування є платіжне доручення, а основним розрахунковим документом, відповідно до положень договору добровільного страхування – рахунок СТО.

Представник позивача вказує, що згідно правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 15 квітня 2015 року, розрахунок страхового відшкодування можна здійснювати на основі рахунків СТО і вже після виплати з’являється право зворотної вимоги в межах виплаченого страхового відшкодування за мінусом франшизи за договором ОСАГО, проте, відповідачем та судом розрахунки здійснені на підставі звіту, що в даному випадку є помилковим.

ОСОБА_1 того, страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страхового відшкодування, про що і зазначив ВСУ у своїй постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15.

До початку судового засідання представник ПрАТ «СК «УНІКА» надіслав письмове клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість його явки у зв’язку з зайнятістю в інших судових засіданнях. Проте, жодних доказів на підтвердження причин своєї неявки до апеляційного суду надано не було, отже, колегія суддів позбавлена можливості дійти до висновку про поважність причин неявки сторони позивача та задовольнити заявлене клопотання. ОСОБА_1 того, представником до наведеного вище клопотання додана копія довіреності, строк дії якої на час розгляду справи закінчився.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 29 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, який склав 43246,18 грн, та сплачено вказані кошти на користь позивача, а сума страхового відшкодування у розмірі 103070,47 грн, яка була перерахована ФОП ОСОБА_2, була визначена останнім без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників транспортного засобу, пошкодженого у ДТП.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 22 квітня 2016 року, о 23 год. 00 хв., у м. Чернігові сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини підтверджуються постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн (а.с. 16-17).

Відповідно до договору добровільного страхування наземного страхування «КАСКО» № 025098/4600/0006615 від 13 травня 2015 року, автомобіль НОМЕР_3 є забезпеченим транспортним засобом ПрАТ «СК «УНІКА», страхувальником – ОСОБА_3 (а.с. 5-14).

30 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 19).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 05 травня 2016 року, проведеного на підставі заяви аварійного комісара Чернігівської обласної дирекції ПрАТ «СК «УНІКА» ОСОБА_4 за участю учасників ДТП, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля «AUDI – А6 TDі 3.0 V6 Quattro», д.н.з. НОМЕР_4, необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 22 квітня 2016 року, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, станом на час проведення дослідження – 05 травня 2016 року, складає 54147,15 грн (а.с. 24-27).

Згідно рахунків на оплату від 06 травня 2016 року та від 14 липня 2016 року, виданих ФОП ОСОБА_2І, вартість послуг з ремонту автомобіля AUDI у загальному розмірі становить 103070,47 грн (а.с. 35, 36).

Після розгляду наданих до компанії документів за страховим випадком 10 травня та 14 липня 2016 року були складені страхові акти №№ 00191827 і 00191827/2 (а.с. 37, 38) та прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 98919,48 грн та 4150,99 грн шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2, що підтверджується відповідними наказами від 13 травня та 19 липня 2016 року (а.с. 40, 41).

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії Є № 096457 (а.с. 90). Згідно ст. 13 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач відноситься до категорії громадян, які звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодування збитків від ДТП, винуватцем якої є зазначені особи, проводить Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) у порядку, визначеному цим Законом.

З листа МТСБУ вбачається, що 31 травня 2016 року до бюро від ПрАТ «СК «УНІКА» надійшла заява про виплату страхового відшкодування на суму 98919,48 грн. На підставі поданих документів МТСБУ було визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, який склав 43246,18 грн, і в подальшому, 29 липня 2016 року, здійснено регламенту виплату у зазначеному розмірі на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» (а.с. 83-84).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про необхідність повернення до розгляду його справи та проведення доплати у відшкодування шкоди СК «УНІКА», 07 листопада 2016 року МТСБУ повідомило письмово заявника, що регламентна виплата страховій компанії проведена відповідно до чинного законодавства (а.с. 89).

Звертаючись з позовом до суду, ПрАТ «СК «УНІКА» посилалось як на положення ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так і на ст. 979, 988, 1194 ЦК України.

Разом з тим, ст.ст. 979, 988 ЦК України регулюють питання майнового страхування, а отже не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору, оскільки існує спеціальний закон, що визначає відповідальність власників наземних транспортних засобів. Правова позиція Верховного Суду України №6-2587цс15 від 23 грудня 2015, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, також висловлена у справі, де виплата страхового відшкодування здійснена страховиком за договором майнового страхування, а отже також не регулює правовідносини, що виникли між сторонами у спорі.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, наведена стаття регулює питання відшкодування завданої особою шкоди лише у разі недостатності страхової виплати.

В ході розгляду справи встановлено факт виплати страхового відшкодування ОСОБА_3 у повному обсязі, а отже і застосування наведеної вище статті не може бути правовою підставою для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями ст. 29 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, спеціальним законом визначений розмір шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу, який підлягає відшкодуванню. Таке відшкодування здійснило позивачу МТСБУ, вчинивши регламентну виплату у розмірі 43246,18 грн. Позивачем розмір цієї виплати не оспорювався, а отже ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» фактично погодилося, що шкода, пов’язана із пошкодженням застрахованого транспортного засобу, відповідно до ст. 29 Закону становить виплачену МТСБУ суму.

ОСОБА_1 цього, як видно з листа МТСБУ до позивача від 07 листопада 2016 року № 3/1-05/29031 (а.с. 18), заява про регресні вимоги на суму 103070,47 грн від ПрАТ «СК»УНІКА» та страховий акт № 00191827/2 від 19 липня 2016 року до МТСБУ не надходили.

Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, визначає право потерпілого на відшкодування шкоди не тільки від страхової компанії, а і від заподіювача такої шкоди, а отже не відноситься до обставин даної справи.

Фактично доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, зроблені судом першої інстанції при вирішенні спору щодо того, що страхова компанія виплатила ОСОБА_3 суму страхового відшкодування без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників транспортного засобу, пошкодженого в ДТП, і зводяться до констатації обставин проведення позивачем страхової виплати у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає наведені позивачем в апеляційній скарзі мотиви незгоди з рішенням суду першої інстанції довільним тлумаченням норм законодавства, що регулюють спірні відносини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» – відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.