Вирок № 67260419, 19.06.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5542/14-к

1-кп/296/8/17

Вирок

Іменем України

19 червня 2017 року Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді: Скрипка О.В.,

при секретарі: Батюх А.М.,

за участю прокурора: Мохарєва О.А.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

представника потерпілої: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013060010000125 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, неодружений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2013 року близько 03 год. 20 хв. ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 по освітленій вуличним освітленням проїзній частині вулиці Київська в напрямку вул. Ватутіна в м. Житомирі, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого поблизу будинку №2/98 по майдану Згоди в м. Житомирі, в порушення вимог п.2.3б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, будучи неуважним, не простежив за зміною дорожньої обстановки та в порушення вимог пунктів 12.3, 18.1 вказаних вище Правил при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість керованого ним транспортного засобу, а при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода, якого він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого передньою правою частиною свого автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїзну частину з права наліво в межах нерегульованого пішохідного переходу відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті даної ДТП пішоходу ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді переломів обох кісток обох гомілок, справа на відстані 37 см від підошвеної поверхні, зліва на відстані 30 см від підошвеної поверхні, зліва відкритого, справа - закритого, рани внутрішньої поверхні лівої гомілки, крововиливів в глибокі м'язи задньої поверхні обох гомілок; рани задньої поверхні в проекції лівого ліктьового суглобу, відкритого перелому кісток, утворюючих лівий ліктьовий суглоб; крововиливів в м'які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в потиличній ділянці, перелому потиличної кістки зліва з переходом ліній перелому на основу черепа, забою головного мозку, множинних поверхневих ран та саден тильної поверхні обох кистей, саден в поперековій ділянці з обох сторін, бокової поверхні черевної стінки справа, на обличчі, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, є смертельними, тобто знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3б), 12.3., 18.1. Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події з її наслідками.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, зазначивши про те, що причиною даної ДТП стало те, що потерпіла раптово вибігла на проїжджу частину, а тому у нього не було можливості уникнути зіткнення. В подальшому після допиту свідків та дослідження письмових доказів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, попросив пробачення у потерпілої, запевнив, що найближчим часом відшкодує завдану шкоду потерпілій, прохав суд не позбавляти його волі.

Крім цього, в ході судового розгляду були допитані потерпіла ОСОБА_3, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7.Р., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, експерти ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 25.05.2013 р. ввечері від водія швидкої допомоги, де вона працює медичною сестрою, їй стало відомо про те, по вул. Київській в м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого загинула дівчина віком 24 роки, а вже пізніше від колег стало відомо, що загинула її донька ОСОБА_16. Про обставини ДТП їй стало відомо від працівників міліції. Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримує в повному обсязі, зазначила про те, що обвинуваченим частково відшкодовано їй матеріальну шкоду. Щодо міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в 2013 році він працював на посаді начальника СКР Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області. 25.05.2013 року близько 03 год.20 хв. він разом зі своїми колегами ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у службових справах перебували по вул. Київській поблизу перехрестя вулиць Київська Східна в м.Житомирі, сиділи в салоні автомобіля НОМЕР_2 напроти банку «Сбербанк Росії», він був за кермом. В цей час він побачив, як поряд з їхнім автомобілем ближче до середини дороги в напрямку автовокзалу зі швидкістю близько 75 км/год проїхав автомобіль «Ford Connect:» сріблястого кольору. В цей час з правого тротуару із-за легкового автомобіля, припаркованого біля правого краю дороги, вибігла дівчина, на яку здійснив наїзд автомобіль «Ford Connect» . Перед наїздом на жінку вказаний автомобіль не гальмував, а загальмував лише в момент наїзду, та проїхавши декілька метрів зупинився. Він разом з колегами на автомобілі підїхали до місця ДТП та побачили, що праворуч від автомобіля «Ford Connect» лежить дівчина у непритомному стані. Автомобіль марки «Ford Connect:» сріблястого кольору були механічні пошкодження передньої правої частини, а саме було пошкоджене лобове скло та розбита права передня фара. Після цього він викликав швидку медичну допомогу та працівників ДАІ.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що у 2013 році він працював о/у СКР Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області. 25.05.2013 року близько 03 год. 20 хв. він разом з начальником ОСОБА_10 та о/у ОСОБА_9 у службових справах перебували в салоні службового автомобіля «ВАЗ-2106», навпроти приміщення банку «Сбербанк Росії» поблизу перехрестя вулиць Київська-Східна в м. Житомирі. Під час спілкування ОСОБА_10 викрикнув, що когось збили. Коли він подивився в напрямку перехрестя, то побачив, що навпроти магазину «Асорті» ближче до середини дороги стоїть автомобіль «мінівен» сріблястого кольору. ОСОБА_10 завів двигун і вони під їхали до вказаного автомобіля. Вийшовши з автомобіля вони побачили, що праворуч від вказаного автомобіля на проїзній частині лежить молода дівчина, яка була у непритомному стані. На автомобілі марки «Ford Connect» сріблястого кольору були механічні пошкодження передньої правої частини, а саме пошкоджене лобове скло та розбита права передня фара.

Аналогічні пояснення в судовому засіданні надав свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він працює водієм приватного таксі. 25.05.2013 р. близько 03 год. 10 хв. він перебував в салоні свого автомобіля «Опель-Вектора» поблизу банку «Сбербанк Росії» поблизу перехрестя вулиць Київська Східна в м.Житомирі, спостерігаючи за навколишньою обстановкою. В цей час він побачив, що по вул. Київська в напрямку автовокзалу зі швидкістю не більше 40 км/год рухається автомобіль «Ford Connect» сріблястого кольору. За пішохідним переходом по вул. Київська за пішохідним переходом стояв припаркований автомобіль «Део Ланос» сірого кольору, а позаду нього стояв автомобіль «Renault Kangoo» темного кольору. Поблизу цілодобового магазину «Гастроном» стояла компанія молодих людей, а через деякий час молода дівчина, яка була в цій компанії почала бігти в напрямку проїзної частини та вибігши попереду припаркованого автомобіля «Део Ланос» сірого кольору, перебігала проїзну частину по пішохідному переходу і в цей момент він почув сильний удар та побачив, як автомобіль «Ford Connect» сріблястого кольору здійснив наїзд на цю дівчину. Він вийшов зі свого автомобіля та побачив дівчину, яка лежала праворуч попереду вказаного автомобіля. Дівчина була у непритомному стані. Після цього хтось із присутніх викликав швидку медичну допомогу та працівників ДАІ.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 25.05.2013 р. близько 03 год. 00 хв. він повертався додому та рухався по вул. Київській в напрямку магазину «Асорті». Поблизу магазину він побачив компанію молодих людей, а також дівчину, яка йшла по тротуару в напрямку проїзної частини, після чого прискорила рух та вибігла на пішохідний перехід перед припарковим автомобілем «Део Ланос» сірого кольору. Через мить він почув сильний удар та побачив, що автомобіль «Ford Connect» сріблястого кольору, який рухався по вул. Київській в напрямку автовокзалу здійснив наїзд на дівчину. Після зіткнення вказаний автомобіль відразу зупинився. Після цього до місця ДТП почали бігти люди, які були біля магазину. Через декілька хвилин приїхали працівники ДАІ та швидка допомога.

Свідки ОСОБА_7.Р. та ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що вони перебували в якості пасажирів в салоні автомобіля «Ford Connect», за кермом якого був ОСОБА_2 та рухались на вказаному автомобілі по вул. Київській в напрямку автовокзалу м. Житомира. Проїхавши перехрестя вулиць Київська Східна, із-за припаркованого автомобіля на проїзну частину раптово вибігла дівчина і в цей момент вони відчули удар, від якого дівчину відкинуло в сторону. ОСОБА_2 відразу загальмував та зупинив автомобіль. Вони вийшли з автомобіля та побачили, що дівчина лежить на проїзній частині без свідомості. Через деякий час приїхала швидка допомога та працівники ДАІ.

Показання зазначених свідків суд визнає логічними, послідовними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, в ході судового розгляду були досліджені письмові матеріали кримінального провадження № 12013060010000125, а саме:

том №1:

- витяг з кримінального провадження № 12013060010000125 від 25.05.2013 р.(а.с.1);

- протокол огляду місця ДТП від 25.05.2013 р. (а.с. 7-24);

- протокол огляду транспортного засобу від 25.05.2013 р. (а.с.25-27);

- висновок № 1092 від 25.05.2013 р. щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного спяніння (а.с.28);

- протокол огляду трупа ОСОБА_5 (а.с.29-32);

- постанова про визнання обєктів, вилучених під час огляду місця пригоди речовими доказами від 25.05.2013 р. (а.с. 45);

- висновок медично-криміналістичної експертизи № 96-МК від 25.06.2013 р. (а.с. 53-54);

- висновок судово-медичної експертизи №500 від 27.05.2013 р., згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді переломів обох кісток обох гомілок, справа на відстані 37 см від підошвеної поверхні, зліва на відстані 30 см від підошвеної поверхні. Зліва відкритого, справа - закритого, рани внутрішньої поверхні лівої гомілки, крововиливів в глибокі м'язи задньої поверхні обох гомілок; рани задньої поверхні в проекції лівого ліктьового суглобу, відкритого перелому кісток, утворюючих лівий ліктьовий суглоб; крововиливів в м'які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в потиличній ділянці, перелому потиличної кістки зліва з переходом ліній перелому на основу черепа, забою головного мозку, множинних поверхневих ран та саден тильної поверхні обох кистей, саден в поперековій ділянці з обох сторін, бокової поверхні черевної стінки справа, на обличчі, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, є смертельними, тобто знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю (а.с. 58-60);

Експерт ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердив результати проведеного експертного дослідження викладені у висновку № 500 від 27.05.2013 р.

- висновок визначення технічного стану транспортного засобу № 3/313 від 12.06.2013 р., згідно якого на момент огляду і до ДТП, зовнішнє освітлення, гальмова система та ходова частина, рульове керування автомобіля НОМЕР_1 знаходилися в технічно працездатному стані (а.с. 93-107);

- протокол тимчасового доступу до речей та їх вилучення від 05.06.2013 р. (а.с. 156-157);

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 15.07.2013 р. (а.с. 208-209);

- протокол додаткового огляду місця події від 03.07.2013 р.(а.с. 218-220);

- протокол слідчого експерименту від 03.07.2013 р. за участю свідка ОСОБА_7, який на місцевості вказав та пояснив про обставини ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якого загинула потерпіла ОСОБА_5 (а.с. 221-228);

- протокол слідчого експерименту від 03.07.2013 р. за участю свідка ОСОБА_11, який на місцевості вказав та пояснив, при яких обставинах відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (а.с.229-234);

- висновок судово-автотехнічної експертизи № 3/436 від 20.08.2013 р. (а.с. 239-241);

том №2:

- протокол проведення слідчого експерименту від 12.08.2013 р. за участю свідка ОСОБА_10 (а.с.20-26);

- висновок судово-автотехнічної експертизи № 3/611 від 16.10.2013 р., відповідно до якого при заданому комплекті вихідних даних водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. У даній дорожній обстановці водієві автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР України. В діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.3,12.4 ПДР. При заданих вихідних даних,з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням аварійної обстановки і даної ДТП є невідповідність водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України (а.с.32-35);

- висновок експертизи обставин і механізму ДТП № 3/797 від 07.11.2013 р., відповідно до якого водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. У даній дорожній обстановці водієві автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР України. В діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.3,12.4 ПДР. При заданих вихідних даних,з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням аварійної обстановки і даної ДТП є невідповідність водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України (а.с.47-49);

- протокол одночасного допиту осіб від 16.05.2014 р. (а.с. 58-62);

- протокол проведення слідчого експерименту від 04.06.2014 р. за участю ОСОБА_2, який на місцевості вказав та пояснив про обставини ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під його керуванням (а.с. 104-115);

- висновок додаткової судової авто технічної експертизи № 495/14-25 від 12.06.2014 р., згідно якого в даній дорожній обстановці, згідно заданих вихідних даних, зазначених в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5, шляхом застосування своєчасного термінового гальмування,з моменту виникнення небезпеки для його руху. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_18 повинен був діяти відповідно дот вимог п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору та згідно проведеного дослідження, в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України (а.с.119-124).

За клопотанням сторони захисту в ході судового розгляду ухвалою суду від 24.05.2016 р. було призначено комісійну авто технічну експертизу.

Відповідно до висновку експертів № 9380/11895/16-52 від 29.07.2016 р., згідно якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогам п.п. 12.3,18.1 ПДР. При зазначених у вихідних даних та поставлених питань, швидкостях руху автомобіля та моменту виникнення небезпеки для руху водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути даного наїзду на пішохода. Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 18.1 ПДР (а.с.123-130)

Будучи допитаними в режимі відеоконференції експерти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили результати проведеного експертного дослідження, викладені у висновку № 9380/11895/16-52 від 29.07.2016 р., зазначивши при цьому, що під час проведення комісійної автотехнічної експертизи ними були враховані пояснення обвинуваченого, свідків, а також вихідні дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

В ході розгляду справи обвинуваченим ОСОБА_2 заявлено клопотання про визнання недопустимими доказами висновків експертів № 3/313 від 12.06.2013 року (а.с. 93,том 1), №3/611 від 16.10.2013 року (а.с.32, том 2) та №3/797 від 27.11.2013 р. (а.с. 47, том 2), посилаючись на те, що вказані експертизи проведені в порушення ст. 69 КПК України, в тому числі відсутні постанови про призначення вищевказаних експертиз

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність , чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок порушення прав та свобод людини.

Частина 2 вказаної норми закону передбачає випадки, при встановленні яких суд зобов'язаний визнати певні діяння істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод. Серед таких випадків є здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п.1 ч.2 ст. 87 КПК України).

Посилання обвинуваченого на те, що експерт Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та сторона обвинувачення, а саме слідчий підрозділ є працівниками одного відомства, яке здійснювало досудове розслідування в рамках кримінального провадження і як наслідок зацікавлено в розкритті злочинів та доведеності вини, суд визнає необґрунтованими, оскільки вище вказані експертизи були проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Крім того у кожному висновку експерта, на які посилається сторона захисту, міститься посилання на постанову слідчого відповідного органу, на підставі якої була проведена та інша експертиза, однак в ході судового розгляду захисником не заявлялось клопотання про дослідження вказаних постанов.

Суд, дослідивши вищезазначені висновки експертів, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень ч.ч. 11 та 12 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Однак, в порушення вимог ст. 290 КПК України сторона захисту не здійснила відкриття матеріалів стороні обвинувачення щодо проведення автотехнічної експертизи.

За таких обставин, висновок експерта № 31 від 01.07.2014 р. судового експерта ОСОБА_19, за результатами проведення авто технічної експертизи, відповідно до ст. 86 КПК України, визнає недопустимим доказом.

До того ж, вказаний висновок експерта повністю спростований висновком експертів за результатами проведення комісійної автотехнічної експертизи № 9380/11895/16-52 від 29.07.2016 р., проведеної на підставі ували суду від 24.05.2016 р. за ініціативою сторони захисту.

Щодо твердження сторони захисту про те, що причиною виникнення даної ДТП стало вихід потерпілої ОСОБА_5 на смугу зустрічного руху автомобіля, яким керував ОСОБА_2 в той момент, коли останній не мав технічної можливості уникнути наїзду, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до п.4.10 Правил дорожнього руху України, перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких обєктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дійсно пішохід ОСОБА_5 вийшла на проїзну частину з-за припаркованого автомобіля «Део Данос», не переконавшись у відсутності транспортних засобів, тобто порушила вимоги п.4.10 Правил дорожнього руху України, однак у потерпілої ОСОБА_5 не було можливості залишити небезпечний коридор або небезпечну зону, оскільки наїзд на неї був здійснений правою передньою частиною автомобіля при русі пішохода з права наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Таким чином, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що саме водій ОСОБА_2, керуючи джерелом підвищеної небезпеки та будучи більш захищеним у даній дорожній обстановці, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, відволікся від керування транспортним засобом, не зменшив швидкість керованого ним автомобіля, а при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода, якого він обєктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, що стало причиною даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_16, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпечності скоєного, мотиви злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України є визнання вини, щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання про вид та міру покарання суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має молодий вік, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, за місцем навчання та проживання характеризується позитивно, має на утриманні батьків, які є інвалідами 3-ї групи, проживає разом із бабусею, ІНФОРМАЦІЯ_6 та дідусем, ІНФОРМАЦІЯ_7 та здійснює догляд за ними, яка також має ряд захворювань, у звязку з чим не був призваний до ОСОБА_20 Сил України, крім того в судовому засіданні негативно оцінив власний протиправний вчинок, частково відшкодував завдану шкоду потерпілій, при цьому потерпіла зазначила, що відносно міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду та призначення його відповідно до Закону.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, беручи до уваги те що перебуваючи на волі, ОСОБА_2 буде мати більше можливостей щодо виконання покладених на нього цивільно-правових зобовязань в частині відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі, суд приходить до висновку про істотне зниження ступені небезпечності обвинуваченого для суспільства, що утворює підставу для висновку суду про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливі без ізоляції від суспільства, а тому суд вбачає підстави до застосування ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, що цілком відповідатиме тяжкості вчиненого, обставинам вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є гуманним, справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами нового злочину.

Крім того, в кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до відповідачів ОСОБА_2 та страхової компанії «Глобус Vienna Insurance Group» про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди. Представник відповідача страхової компанії «Глобус Vienna Insurance Group» подав до суду письмові заперечення проти позову та просив відмовити у задоволенні всіх позовних вимог.

Вирішуючи даний позов суд виходить з того, що для його розгляду потребує окремих досліджень в рамках даної справи.

Враховуючи те, що потерпіла ОСОБА_21 не уточнила позов, не надала необхідних доказів на його підтвердження, з метою повного та об»єктивного дослідження матеріалів та обставин відшкодування заподіяної шкоди, суд має даний позов залишити без розгляду одночасно роз'яснивши потерпілій, що для відновлення порушеного права їй належить звернутись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Вирішення цивільного позову вимагає юридичної оцінки встановлених обставин відповідно до вимог цивільного та цивільно-процесуального законодавства, роз'яснень Постанов Пленуму Верховного Суду України, у тому числі, № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

При цьому суд враховує положення ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що у разі, якщо цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована, то шкода, заподіяна нею майну третьої особи, в межах ліміту відповідальності відшкодовується страховиком. Тим більше, що з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №А/3742416 від 10.12.2014 року (а.с. 27, том 1) вбачається, що обвинувачений застрахував власну цивільно-правову відповідальність, пов'язану із експлуатацією вищевказаного автомобіля.

У зв'язку з цим, страхова компанія «Глобус Vienna Insurance Group» зобов'язалась відповідати перед третіми особами за шкоду, заподіяну обвинуваченим їх життю, здоров'ю та майну. Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в абз.2 ч.5 постанови №3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», не підлягають розгляду в кримінальній справі також позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Питання правовідносин, які випливають з договірних стосунків із страховими компаніями потребують ретельного дослідження, включаючи правильне визначення суб'єктного складу сторін у спорі такої категорії, проведення складних розрахунків цивільно-правового характеру, з урахуванням франшизи, розрахунку відшкодування шкоди заподіяної майну тощо, що не притаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів судового розгляду.

Зазначена потерпілою ОСОБА_3 у цивільному позові майнова та моральна шкода, випливає з обов'язків страхової компанії «Глобус Vienna Insurance Group» до договору страхування цивільно-правової відповідальності та не може бути віднесена до прямих (реальних) збитків, що заподіяні злочином і випливають із фабули пред'явленої ОСОБА_2 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За таких обставин цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 та співвідповідача страхової компанії «Глобус Vienna Insurance Group» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів, а саме: автомобіль НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК № 581169 належить ОСОБА_22 та переданий їй на зберігання, суд вважає за необхідне залишити останній.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого процесуальні витрати на проведення експертиз.

Керуючись ст.ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 100, 124, 368, 370- 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного основного покарання, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

У відповідності з ст.76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_2 наступні обов»язки: не виїздити за межі України на постійне проживання без дозволу органів пробації; повідомляти органи пробації про зміну місця проживання та місця роботи; періодично в встановленому порядку відмічатися в органах пробації .

Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на два роки підлягає реальному виконанню.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 домашній арешт, після набрання вироком чинності, скасувати.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК № 581169 належить ОСОБА_22 та переданий їй на зберігання, суд вважає за необхідне залишити останній.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в сумі 391, 20 гривень, повязаних з проведенням експертизи технічного стану транспортного засобу та 1730,40 гривень за проведення експертиз механізму та обставин ДТП.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: О. В. Скрипка