Рішення № 67259892, 25.05.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.05.2017 Єдиний унікальний номер 205/9015/16-ц

Провадження № 2/205/1087/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Романової А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2016 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-2).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого він і народився. В 2001 році шлюб між батьками розірвано. Проживає позивач із матір'ю. Фактично із батьком вони не проживають із 2000 року, його вихованням не займається, не цікавиться його навчанням та розвитком, матеріально не забезпечує, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на обґрунтування позову позивач просить суд, позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відношенні нього - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі (а.с.25).

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки не повідомив. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності не надсилав.

Третя особа - орган опіки та піклування Новокадацької районної у м. Дніпрі ради в особі свого представника в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки свого представника не повідомив.

Третя особа - ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Про причини своєї неявки не повідомила. Письмових заяв про розгляд справи без своєї участі не надсилала.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, законів України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, практику Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З урахуванням вимог ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина, яка залишилася без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав отримує визначене відповідно до законодавства становище дитини, позбавленої батьківського піклування, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.

Підставою звернення позивача до суду із позовом на захист прав та інтересів неповнолітнього є припинення особистих немайнових та майнових прав і обов'язків відповідачки у відношенні до сина, що спрямовано на набуття правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та отримання нею, у зв'язку із цим, особливого захисту і допомоги з боку держави.

З'ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у батьків : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.7).

Проживає неповнолітній ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, разом із матір'ю - ОСОБА_3, яка займається його вихованням та матеріально утримує (а.с.12).

ОСОБА_1 є студентом ІІІ курсу ДВНЗ «Дніпропетровський індустріальний коледж» (а.с.10).

Батько позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із сином не проживає починаючи з 2000 року, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням та утриманням сина не займається, не цікавиться його успіхами у навчанні, не піклується про стан здоров'я.

Згідно висновку органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 1/14-288 від 17.11.2016 року (а.с.3), комісія з питань захисту прав дитини при органі опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських праві відносно його сина - ОСОБА_1.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний та духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За ч. 2, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст.ст. 3, 155 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Між тим, згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Суд, оцінивши здобуті по справі докази за внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що батько неповнолітньої дитини - ОСОБА_1, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує неповнолітню необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується із нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тим самим дійсно ухиляється від виховання та утримання своєї дитини. Тому, доводи позивача з приводу свідомого нехтування відповідачем свого батьківського обов'язку суд вважає обґрунтованими, у зв'язку із чим, позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 166 Сімейного Кодексу України, особа позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає право на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до статті 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 55, 124, 51 Конституції України, ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст. 67 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 197, 212, 213-215, 218, 222, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровськ, проживаючого за адресою : АДРЕСА_2, позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровськ, проживаючого за адресою : АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, судові витрати у сумі 551 грн.20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна грн.20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя В.С. Шавула