Ухвала суду № 67257891, 15.06.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/1163/13-к

Провадження №11-кп/772/11/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Камінський В. П.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого Мішеніної С.В.,

суддів: Нагорняка Є.П., Рупака А.А.

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Барановського С.Ф. на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09.11.2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010060000114 від 10.03.2013 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с.Петримани Мурованокуриловецького району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_2, пенсіонера, потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), інваліда 2 групи, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора : Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого : ОСОБА_3

захисника : Полонської Л.М.

В с т а н о в и в :

Прокурор у кримінальному провадженні Барановський С.Ф. подав апеляційну скаргу на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09.11.2015 року, просив скасувати вирок з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і призначити йому покарання у виді 13 років позбавлення волі .

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09.11.2015 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано.

Визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

В рахунок відбування покарання зараховано ОСОБА_3 перебування під вартою з 10.03.2013 року (т.1 а.с.150-151) по 07.06.2013 року (т.3 а.с.43).

Відповідно ст.1 п. г,е, ст.2, ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді домашнього арешту скасовано.

Судові витрати, пов'язані із залученням експертів: за проведення дактилоскопічної експертизи №64-Д від 23.03.2013 року в сумі 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 16 коп. (т.1 а.с.230), за проведення одорологічної експертизи №47 від 03.04.2013 року в сумі 293 (двісті дев'яносто три) грн. 40 коп. (т.2 а.с.52), за проведення трасологічних експертиз №15 від 16.04.2013 в сумі 391 (триста дев'яносто одну) грн. 20 коп. (т.2 а.с.126) та №17 від 22.04.2013 року в сумі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. (т.2 а.с.159); за проведення молекулярно-генетичної експертизи №43 від 22.04.2013 в сумі 11032 (одинадцять тисяч тридцять дві) грн. 50 коп. (т.2 а.с.174), стягнуто на користь держави з ОСОБА_3.

Вирішено питання з речовими доказами

Відмову цивільного позивача ОСОБА_5 від заявленого позову прийнято і провадження в справі закрито.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України скасовано ухвалу слідчого судді Мурованокуриловецького районного суду від 24.04.2013 року про накладення арешту на 1/3 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1, належну ОСОБА_3 на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на житло від 31.10.2001 року та зареєстрованого Державним комунальним підприємством Коростенським міським бюро технічної інвентаризації за №9631622 від 21.01.2005 року (т.2 а.с.225-226) в зв'язку з відмовою цивільного позивача ОСОБА_5 від позову.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_3 вчинив наступне .

08.03.2013 року о 17 год. приїхав в смт.Муровані Курилівці Вінницької області з м.Овруч Житомирської області з метою оформлення документів на спадщину та догляду за спадковим будинком по АДРЕСА_3, який залишився йому після смерті батьків. Вранці 09.03.2013 року до обвинуваченого в будинок прийшов ОСОБА_6, житель смт.Муровані Курилівці, який на прохання обвинуваченого здійснював догляд за будинком по вул.8-го Березня та домашньою живністю - курми, і вони між собою розмовляли, а потім ОСОБА_6 пішов. Через деякий час обвинувачений сам пішов на базар, де здійснив придбання продуктів харчування. О 12 год. 30 хв. обвинувачений повернувся до спадкового будинку, де приготував поїсти. Біля 16 год. до обвинуваченого прийшов підвипивший ОСОБА_6, який приніс 0,5 л. самогонки, а потім теща обвинуваченого, і вони в кімнаті будинку у трьох поїли, вживши спиртні напої. Теща з будинку пішла раніше, а після 19 год. з будинку пішов ОСОБА_6, повідомивши обвинуваченого, що він прийде наступного дня. В кімнаті будинку світла не було із-за несправності вимикача, але працював телевізор, і обвинувачений у верхньому одягу ліг на диван в кімнаті та заснув. Вхідні двері у будинок не закрив. Обвинувачений біля 22 год. проснувся від стуку вхідних дверей та зрозумів, що до будинку хтось зайшов. Обвинувачений в темряві побачив силует невідомої людини в дверях кімнати, так як в кімнаті будинку не було світла, оскільки вимикач поламаний. В темряві, не впізнавши хто це, обвинувачений взяв ОСОБА_6 рукою за одяг та запитав - «Ти хто?». ОСОБА_6 не назвавшись, взяв обвинуваченого обома руками за верхній одяг та почав штовхати обвинуваченого до кімнати, де відпочивав обвинувачений. ОСОБА_6 та обвинувачений тримаючи один-одного за верхній одяг зайшли до вказаної кімнати будинку, де перечепившись впали на підлогу таким чином, що ОСОБА_7 опинився на обвинуваченому. Обвинувачений намагаючись вивільнитися з-під ОСОБА_7, взяв ОСОБА_7 за шию обома руками і скинув з себе. Обвинувачений відповзаючи від ОСОБА_6 побачив, що той вже підвівся на ноги та стоїть в кутку кімнати. Сприймаючи дії невідомої для нього людини як напад, обвинувачений побоюючись за своє життя та здоров'я, намацав на підлозі табурет та взявши його в руку, піднявся на ноги та наніс потерпілому 2 удари табуретом по голові, від чого ОСОБА_6 впав на підлогу. Побачивши, що невідомий почав привставати, обвинувачений підскочив до нього, наніс кулаком удар в верхню частину тулубу та вагою власного тіла натиснув колінами ОСОБА_6 на груди. Від отриманих травм ОСОБА_6 помер.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №43 від 04.04.2013 року обвинувачений спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді забійної рани на всю спинку носа з переходом на ліве крило носа з переломом кісток та хрящів носа і кісткової тканини верхньої щелепи навколо носового отвору, забійної рани в дільниці підборіддя, садна на верхній повіці правого ока, синці на обох повіках лівого ока, синця на всю верхню губу, синця на всю нижню губу з переходом на передню поверхню підборіддя, синця на правій боковій поверхні шиї в проекції правого щитка щитоподібного хряща, масивного крововиливу в м'які тканини голови в лівій тім'яно-скроневій та потиличній дільниці, багатоскілкового перелому лівої тім'яної, лівої скроневої та потиличної кістки зліва з вклиненням кісткових уламків в речовину головного мозку лівої півкулі, пошкодження твердої та м'якої мозкової оболонки лівої скроневої, тім'яної та потиличної дільниць, масивного пошкодження речовини головного мозку лівої скроневої та лівої потиличної дільниць, перелому тіла грудини на рівні четвертого міжребір'я з крововиливом в навколишні тканини, двостороннього перелому з другого по сьоме ребро по середньо-ключичній лінії з крововиливом в навколишні тканини, перелому правого рожка під'язикової кістки та неповного вертикального перелому лівої пластини щитоподібного хряща ближче до середини та неповного вертикального перелому правої пластини щитоподібного хряща з крововиливом в навколишні тканини, які належать до категорії тяжких тілесних пошкоджень, що мають причинний зв'язок зі смертю ОСОБА_8.

Вимоги апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність на підставі п.2,4 ч.1 ст.409, ст..411, 413 КПК України.

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 дійшов хибного висновку щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

При вирішенні питання щодо неправильності умислу обвинуваченого та суб'єктивної сторони складу злочину суд мотивував своє рішення тим, що обвинувачений з самого початку досудового розслідування та підчас судового розгляду пояснював, що він не впізнав в темряві ОСОБА_6 та сприйняв його особу , як таку, яка може вчинити відносно нього злочин, також суд зазначив, що покази обвинуваченого узгоджуються доказами дослідженими в ході судового розгляду.

Прокурор вважає, що судом дано невірну оцінку доказів, дослідженим у судовому засіданні.

Окрім того, суд належним чином не взяв до уваги та не дав оцінку показам самого обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що він був знайомий з потерпілим ОСОБА_6 з дитинства, і за кілька годин по події кримінального правопорушення спілкувався з потерпілим ОСОБА_6. Вказане свідчить про те, що обвинувачений добре знав ОСОБА_6 та не міг помилитись щодо його особи за обставин кримінального правопорушення.

Відсутність будь- якого посягання чи загрози життю, здоров'ю та майну обвинуваченого також підтверджується і тим що жодних тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 не виявлено, що підтверджується його показами та висновком судово - медичного експерта № 108 від 10-19.03.2013 року.

Окрім того, згідно висновку судово -медичного експерта № 43 від 10.03.04.04.2013 року всі тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_9 не носять ознак самооборони.

Наявність у ОСОБА_3 умислу на вбивство ОСОБА_6 підтверджується також кількістю, характером та локалізацією тілесних ушкоджень нанесених потерпілому.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи призвело до необґрунтованої та незаконної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.119 КК України, тобто до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити, захисника Полонської Л.М., обвинуваченого ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Однак зазначені вимоги закону судом невиконані.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Згідно мотивувальної частини вироку, суд дійшов висновку про відсутність в діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Водночас, зважаючи на обставини справи суд зазначив, що вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України, як вбивство вчинене через необережність, оскільки обвинувачений хоча і не бажав, проте міг та за обставин, що склалися зобов'язаний був передбачити те, що ОСОБА_6 міг отримати тілесні ушкодження будь - якого ступеня тяжкості, тому кваліфікував його дії за наслідками, що настали.

Разом з тим, з мотивувальної частини вироку вбачається , що в порушення ст. 374 КПК України суд допустив суперечливе формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення зазначається у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою.

У диспозиції ч.1 ст.119 КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого суд визнав ОСОБА_3 законодавець передбачає обов'язковим зазначення мотиву і мети.

Суд чітко і зрозуміло не описав ознаки суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, винним у вчиненні якого визнав ОСОБА_3 : форму вини, мотив і мету.

Суд обмежився лише описом подій, які відбулися, констатацією того, що ОСОБА_6 помер від отриманих травм, не конкретизуючи від яких саме, виклав висновок судово- медичної експертизи № 43 від 04.04.2013 року, який є доказом у кримінальному провадженні щодо всіх виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Крім того, суд вийшов за межі компетенції, прийнявши рішення, щодо виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України та визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, оскільки відповідно ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку , що вирок судом першої інстанції постановлено з порушенням вимог КПК України, які є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке є неприпустимим оскільки порушуються загальні засади законності, змагальності, забезпеченості, доведеності чи недоведеності вини та одночасно законності рішення.

Зазначені порушення є істотними, відповідно ч.1 ст. 412 КПК України перешкодили постановити законне та обгрунтоване рішення, через що суд апеляційної інстанції не має можливості їх усунути, та, виходячи з загальних засад кримінального провадження згідно вимог п.2 п.10 ст.7 КПК України та ст.ст. 9,17 КПК України, приходить до висновку, що вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09.11.2015 року підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

За таких обставин, апеляційний суд не перевіряє доводи апеляційної скарги прокурора та не дає їм належну оцінку.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції слід усунути допущені порушення вимог КПК України та постановити вирок з дотриманням вимог ст.370 КПК України, прийнявши до уваги доводи, викладені прокурором у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 412, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора задоволити частково.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09.11.2015 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.119 КК України скасувати .

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції .

Судді:

С.В. Мішеніна Рупак А.А. Нагорняк Є.П.

Згідно з оригіналом

Суддя: