Ухвала суду № 67257160, 15.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Пікуль А.А.,

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивачка звернулась із зазначеним позовом, уточнивши який зазначила, що працювала у Національній телерадіокомпанії України, правонаступником якої є ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ведучою програми відділу ведучих творчого об'єднання публіцистичних і соціальних програм, коли 21 червня 2016 року отримала витяг з наказу №366-к від 21 червня 2016 року про звільнення у зв'язку з зміною в організації управління і скорочення штату, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зазначала, що їй не було запропоновано іншу посаду на підприємстві і відповідачем не було враховано її переважне право на залишення на роботі передбачене ст. 42 КЗпП України, оскільки вона є кваліфікованим, авторитетним працівником медійної галузі, здатна на творчу, прогресивну, а найголовніше - універсальну роботу, окрім того, на її утриманні перебувають хворі батьки - пенсіонери. Вказує, що звільнення відбулось без згоди первинного профспілкового органу, що є порушенням ст. 43 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просила визнати неправомірним та скасувати наказ №366-к від 21 червня 2016 року в частині звільнення її з займаної посади у зв'язку зі зміною в організації управління і скорочення штату, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22137,66 грн., а також моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн.(а.с.1-5, 68-72, 116)

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що наказ №366-к від 21 червня 2016 року було видано із врахуванням п. 8 доручення Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. від 25 січня 2016 року №267/1/1-16 до Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», листа Держкомтелерадіо України від 09 лютого 2016 року № 404/29/6 та у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату та внесення змін до штатного розпису. Вказує, що на день звільнення позивачки не мав вакантних посад і відповідно до вимог ст. 184 КЗпП України не мав права скоротити іншого працівника з більш тривалим досвідом і продуктивнішими результатами праці. Крім того вважає, що рішення профкому профспілки працівників культури НТКУ від 14 червня 2016 року, відповідно до якого профком ухвалив не давати згоду на звільнення ОСОБА_1, є необґрунтованим, тому звільнення відбулось з дотриманням норм діючого законодавства. (а.с.15-20, 86-92)

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ №366-к від 21 червня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади ведучої програми відділу ведучих творчого об'єднання публіцистичних та соціальних програм, у зв'язку з зміною в організації управління і скорочення штату. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на посаді ведучої програми відділу ведучих творчого об'єднання публіцистичних та соціальних програм. Стягнуто з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 липня 2016 року по 03 березня 2017 року в розмірі 28 202,16 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. В решті позову відмовлено. (а.с.142-145)

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення районним судом норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову і дійшов помилкового висновку про його задоволення. (а.с.149-154)

Апеляційна скарга від ОСОБА_1 на рішення районного суду не надходила.

В судовому засіданні представник відповідача Зеленська С.С. підтримала скаргу і просила її задовольнити, ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_4 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що з 01 липня 2003 року ОСОБА_1 була прийнята до Національної телекомпанії Україна на посаду ведучої програми редакції соціально-політичних проектів, дискусійних програм, документалістики і публіцистики творчого об'єднання громадсько-політичних програм. З 01 січня 2011 року позивачка була переведена на посаду ведучого програми відділу ведучих творчого об'єднання публіцистичних та соціальних програм. (а.с.75-77)

29 березня 2016 року відповідачем був виданий наказ № 123 щодо змін в організації виробництва і праці, а саме, скорочення штату та внесення змін до штатного розпису НТКУ, а саме, скорочення з 01 липня 2016 року штату працівників НТКУ відповідно до посад, перелік яких затверджений Додатком 1 до цього наказу, серед яких зазначено і скорочення двох посад ведучих творчого об'єднання публіцистичних та соціальних програм. Підставою скорочення зазначено 8 доручення Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. від 25.01.2016 року № 267/1/1-16 до Закону України від 24.12.2015 р. № 911-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», лист Держкомтелерадіо України від 09.02. 2016 р. № 404/29/6, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. (а.с.52-53, 94)

28 квітня 2016 року Національною телекомпанією України видано попередження №48-вк про звільнення ОСОБА_1 з роботи, яке не містить доказів його отримання позивачкою.(а.с. 24)

05 травня 2016 року працівниками відповідача складений акт про відмову ОСОБА_1 підписати попередження про звільнення. (а.с.29)

30 травня 2016 року відповідачем спрямовано листа до первинної профспілкової організації про надання згоди на звільнення працівників, у т.ч. ОСОБА_1 з займаної посади у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме, скороченням штату працівників. (а.с. 37-39)

За витягом з протоколу № 36 засідання профкому Національної телекомпанії України від 14 червня 2016 року, профспілкова організація не надала згоди на звільнення ОСОБА_1 з посиланням на положення ст. 42 п.п. 1, 2, ст. 49-2 КЗпП України.(а.с. 33, 55-59)

Згідно витягу з наказу Національної телекомпанії України № 366-к від 21 червня 2016 року, ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 05 липня 2016 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме, скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.28)

Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта, враховуючи наступне.

За витягом зі штатного розпису, штатно-посадової книги ТО публіцистичних та соціальних програм до прийняття рішення про скорочення штату було передбачено посаду завідувача відділу та 5 посад ведучих програм, станом на 01 липня 2016 року було передбачено посаду завідувача відділу та 3 посади ведучих програм.(а.с. 25-27, 95-111)

Таким чином відповідачем доведено, що на підприємстві відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату працівників.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до положень ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42 КЗпП України.

За змістом вищевказаних норм, до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки ті, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню.

Районним судом встановлено і це підтверджується доказами по справі, що ОСОБА_1 має високі професійні показники в роботі за що неодноразово заохочувалась, її стаж роботи на підприємстві відповідача складає 13 років і 6 місяців.(а.с. 31, 60-65, 75-77)

За довідкою від 23.06.2016 року № 97 ОСОБА_1 має на утриманні непрацездатних батьків, які страждають на тяжкі захворювання.(а.с. 6-8, 56-59)

Проте, відповідач не надав доказів дотримання положень ст. 42 КЗпП України, зокрема того, що усі залишені на роботі працівники мали більш високу кваліфікацію і продуктивність праці або переважне право на залишення на роботі, не запропонував позивачці роботу на даному підприємстві, у т.ч. за строковим трудовим договором, не встановлено таких і судом першої інстанції.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивачки та її поновлення на роботі.

За довідкою відповідача № 418 від 03 жовтня 2016 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 склав 166.22 грн.. (3105.11 грн. заробітку у травні 2016 року + 3211.35 грн. заробітку у червні 2016 року : 38 робочих днів). (а.с. 78)

Період вимушеного прогулу склав 170 робочих днів ( з 05 по 31 липня 2016 року - 19 роб.днів, серпень 2016 року - 22 роб. дні, вересень 2016 року - 22 роб дні, жовтень 2016 року - 20 роб. днів, листопад 2016 року - 22 роб. дні, грудень 2016 року - 22 роб. дні, січень 2017 року - 20 роб. днів, лютий 2017 року - 20 роб. днів, з 1 по 13 березня 2017 року -3 роб. дні).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу склав 28 257.40 грн. (166.22 грн. х 170 робочих днів).(а.с. 73)

Районним судом визначено 28202.16 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка рішення районного суду не оскаржувала.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводів неправильності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому з огляду на положення частини 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів погодилась із розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що наведений районним судом.

За витягом з Єдиного державного реєстру, 19 січня 2017 року у зв'язку з реорганізацією зареєстровано як юридичну особу ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і припинено юридичну особу Національна телекомпанія України.(а.с. 116-130)

Звільнення позивачки з роботи визнане судом незаконним. Необхідність звернення позивачки до відповідача та суду за захистом порушеного права примушували позивачку порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача і наслідками про які зазначала позивачка.

Виходячи з обставин справи, засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів погодилась із визначеним районним судом розміром 5000 грн. грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, яка має бути стягнута на користь позивачки.

За таких обставин колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

А.А.Пікуль

Справа № 22-ц/796/6445/2017

Унікальний номер 759/10887/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Кириленко Т.В.

Доповідач Левенець Б.Б.