Постанова № 67256993, 15.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2017 р. Справа№ 925/230/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача : Сілко О.І. - представник за дов. №14/01-01-21 від 04.01.2017 року;

від відповідача : Биченко І.Я. - адвокат за ордером ЧК №49504 від 15.06.2017 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Смілянської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 року

у справі № 925/230/17 (суддя: Пащенко А.Д.)

за позовом Смілянської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флєр"

про стягнення 395 530,79 грн збитків

ВСТАНОВИВ:

Смілянська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флєр" (далі - відповідач ) про 395 530, 79 грн збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без сплати земельного податку в період з 01.01.2011 року по 01.11.2016 року.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач є постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровим номером 7110500000:06:001:0029, площею 4,1974 га, що розташована в м. Сміла Черкаської області по вул. Енергетична, 1, однак відповідно до інформації Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області ТОВ "Флєр" за 2011-2016 роки плату за землю не сплачувало, тому Комісією з визначення розміру збитків по платі за землю, створеною рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.01.2016 року № 21, складено акт від 08.12.2016, яким визначено розмір збитків по платі за землю за вказану земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Флєр", оскільки територіальній громаді м. Сміла внаслідок зайняття та використання ТОВ "Флєр" земельної ділянки під будівлями виробничо-складської бази було завдано збитки у вигляді неодержаного земельного податку в період з 01.03.2014 року по 01.11.2016 року в сумі 395 530,79 грн.

20.04.2017 року до прийняття рішення у справі позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із поданням відповідачем заяви про застосування позовної давності та просив стягнути з відповідача збитки в сумі 199 570,32 грн за період з 01.03.2014 року по 01.11.2016 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.04.2017 року, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 року по справі № 925/230/17 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема

Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт систематичної несплати відповідачем плати за землю, що призвело до порушення права територіальної громади на отримання доходу місцевого бюджету у вигляді земельного податку та було підставою визначення комісією збитків та прийняття виконавчим комітетом Смілянської міської ради рішення від 08.12.2016 року №529.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року у справі № 925/230/17 апеляційна скарга Смілянської міської ради прийнята до провадження.

15.06.2017 року позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

15.06.2017 року в судовому засіданні відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 року по справі №925/230/17 залишити без змін а апеляційну скаргу Смілянської міської ради - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Смілянської міської ради - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 7110500000:06:001:0029, площею 4,1974 га, що розташована в м. Сміла Черкаської області по вул. Енергетична, 1, відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Дата державної реєстрації земельної ділянки 22.12.2001 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2017 року за адресою м. Сміла Черкаської області, вул. Енергетична, 1 розташований комплекс нежитлових будівель, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Флєр".

В Довідці управління Держгеокадастру у Смілянському районі від 19.07.2016 року № 31-28-05-2794/15-16 вказано, що названа вище земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Флєр" на підставі державного акта на право постійного користування землею від 22.12.2001 року № 69 серії І-ЧР № 000354.

Позивач стверджує, що відповідно до інформації Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області ТОВ "Флєр" за 2011-2016 роки плату за землю не сплачувало, тому Комісією з визначення розміру збитків по платі за землю, створеною рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.01.2016 року № 21, складено акт від 08.12.2016 року, в якому визначено розмір збитків у вигляді неодержаного земельного податку, завданих територіальній громаді м. Сміла внаслідок зайняття та використання ТОВ "Флєр" земельної ділянки під будівлями виробничо-складської бази.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків позивач ґрунтує на приписах статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно пункту "д" частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виписаний у статті 157 Земельного кодексу України, за змістом якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року N 284 затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в пункті 1 якого вказано, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

На вказану постанову КМУ послався позивач як на підставу нарахування збитків та звернення з даним позовом до господарського суду.

Однак, як вбачається із змісту статей 156, 157 Земельного кодексу України та із Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, тобто доходів, які міг би одержати власник землі із земельної ділянки, якби ця земельна ділянка належно використовувалася та за її використання сплачувалися кошти, встановлені законом для конкретного виду користування.

Вказані вище норми застосовуються судами у тих випадках, коли особа користувалася земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що позбавило власника (наприклад, міську раду) права одержати дохід у виді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 року за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2015 року у справі № 916/3371/14.

У даному ж випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідач є постійним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акта на право постійного користування землею, що не заперечується позивачем.

Тобто, вказані норми Земельного кодексу України і Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, на дані правовідносини не поширюється.

Виходячи із змісту положень частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" та Податкового Кодексу України, орендна плата за землю і земельний податок за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, оскільки відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Водночас згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Так, важливим елементом доказування нанесення шкоди є доведення розміру цієї шкоди та встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та нанесеною шкодою. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка виникла у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними і допустимими доказами наявності законних підстав для стягнення з відповідача збитків (наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення) та не доведено наявності у позивача повноважень на стягнення таких коштів, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наладжене посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт систематичної несплати відповідачем плати за землю, що призвело до порушення права територіальної громади на отримання доходу місцевого бюджету у вигляді земельного податку та було підставою визначення комісією збитків та прийняття виконавчим комітетом Смілянської міської ради рішення від 08.12.2016 року №529.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 року у справі №925/230/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Смілянської міської ради - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Смілянської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 року у справі №925/230/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/230/17 повернути до Господарського суду Черкаської області

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич