Постанова № 67256887, 14.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа № 922/33/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 14-85 від 14.04.2017)

відповідача: ОСОБА_2 (дов. б//н від 03.01.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №1587 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.17 у справі № 922/33/16

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до ПАТ "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 9 262 914,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі № 922/33/16 (суддя Калантай М.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" 7911041,58грн. інфляційних втрат та 1351873,23грн. 3% річних.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі № 922/33/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування викладених вимог позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування обставин справи. При цьому позивач зазначає, що прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання відповідного акту, оскільки вважає, що несвоєчасне оформлення (направлення, отримання) актів приймання-передачі природного газу не є простроченням кредитора в розумінні ст.ст. 612, 613 ЦК України, та не є відкладальною умовою для відповідача в частині виконання обовязку щодо оплати до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу за договором.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без, оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 31 січня 2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-395-ПР (далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 договору в редакції додаткової угоди №8 від 22.12.2014).

Відповідно до пункту 2.1. договору (в редакції додаткової угоди №13 від 06 квітня 2015 року) продавець передає покупцю у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі, передбаченому договором та додатковими угодами.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 28 квітня 2014 року) сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Позивачем на виконання умов договору протягом січня 2013 року - квітня 2014 року було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 205 782 844,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т. 1, арк. с. 40-46).

Позивач у позові зазначив, що відповідач сплатив вартість поставленого природного газу з порушенням п.6.1. договору, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 351 873,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 911 041,58 грн. (розрахунок, а.с. 10-16).

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд встановив настання у відповідача обовязку щодо остаточної оплати отриманого природного газу саме після підписання сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Оскільки позивач не надав доказів виконання свого обовязку щодо повернення підписаних актів відповідачу, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість встановити конкретну дату (дату повернення відповідачу підписаних актів), з якої для відповідача, згідно вищенаведених умов договору, виникає обовязок здійснити остаточну оплату.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 629 ЦК України передбачає що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до пункту 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Таким чином, для мети розрахунку юридичний факт передачі газу як товару виникає із закінченням розрахункового періоду в момент фіксації обсягу поставки. Сам факт поставки є достатньою підставою для виникнення у отримувача зобов'язання з оплати.

При цьому, слід зазначити, що сам по собі акт передачі-приймання не є визначальним для висновку про виникнення такого зобов'язального правовідношення.

Вказівка в договорі на акт передачі-приймання свідчить, що з його допомогою визначено порядок та строки реалізації обов'язку покупця з оплати, який виникає саме у зв'язку з фактом поставки.

Враховуючи наведене, оформлення акту приймання-передачі, що опосередковують цей факт не мають значення для настання зобов'язання з оплати, а прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання відповідного акта.

Умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема щодо можливості відліку строку оплати з дня підписання акта-приймання-передачі газу, а чітко встановлюють обовязок відповідача здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу. А тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобовязанням відповідача.

Викладене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2017 у даній справі № 922/33/16, а також в постановах від 05.04.2017 у справі № 922/3603/16; від 13.04.2016 у справі № 904/6721/15; від 14.06.2016 у справі № 914/4191/15; від 21.06.2016 у справі № 910/28812/15.

Отже, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд належним чином не дослідили п. п. 3.4., 6.1., 6.2. договору, не звернули увагу на те, що умови договору не пов'язують здійснення поточних платежів із складанням та підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам ч. 1 ст. 692 ЦК України і, що несвоєчасне повернення позивачем відповідачу підписаних актів не впливає на строк виконання відповідачем обов'язку, наведеного в абзаці першому п. 6.1 договору. Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги і те, що акти приймання-передачі газу, які відповідно до п. 3.4. договору зобов'язується надати саме покупець продавцеві, лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, а виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником за фактично поставлений газ.

Враховуючи викладене, суду першої інстанції в оскаржуваному рішення дійшов хибного висновку, встановивши, що настання у відповідача обовязку щодо остаточної оплати отриманого природного газу саме після підписання сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, а також безпідставно вважав, що момент повернення відповідачу підписаного акту впливає на момент виникнення прострочки за грошовим зобовязанням відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність у вигляді сплати річних та інфляційних наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.

В звязку з чим у позивача є всі правові підстави застосування до відповідача відповідальності згідно ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату поставленого газу, виходячи з встановленого п. 6.1 договору обовязку відповідача здійснити розрахунок до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 205 782 844,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

-від 31.01.2013 б/н за січень на суму 54 972 911,95 грн.;

-від 30.06.2013 б/н за червень на суму 11 764 242,52 грн.;

-від 31.07.2013 б/н за липень на суму 13 027 406,17 грн.;

-від 31.08.2013 б/н за серпень на суму 13 613 168,79 грн.;

-від 28.02.2014 б/н за лютий на суму 55 744 363,99 грн.;

-від 31.03.2014 б/н за березень на суму 32 139 484,88 грн.;

-від 30.04.2014 за квітень на суму 25 521 265,87 грн.

За результатами проведеного судом апеляційної інстанції перерахунку, з урахуванням кожної окремої поставки природного газу та проведеної відповідачем оплати наданих позивачем послуг за кожним актом окремо, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних є такими, що підлягають задоволенню в розмірі 1 351 873,23 грн., а в частині стягнення інфляційних в розмірі 7 911 041,58 грн., оскільки підтверджуються обґрунтованим розрахунком , ґрунтуються на умовах договору та відповідають нормам матеріального права.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі № 922/33/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 7 911 041,58 грн. інфляційних втрат, 1 351 873,23 грн. 3% річних, 138 943,73 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 152 838,09 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.