Постанова № 67256862, 14.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа № 917/43/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №1257 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.17 у справі № 917/43/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс ДВ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 61036,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.03.2017 у справі № 917/43/17 (судя ОСОБА_1Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс ДВ" заборгованість за договором поставки №89/12 від 15.03.2012 у розмірі 61 036,71 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 21.03.2017 у справі № 917/43/17 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що постачальником до цього часу не надано покупцеві оформлених належним чином видаткових накладних, тому ТОВ "Лозівський молочний завод", скориставшись своїм правом на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК України, призупинило оплату товару за договором, що, на думку відповідача, виключає порушення законних прав позивача та тягне за собою відсутність підстав для задоволення позову, оскільки є наслідком порушення умов договору саме позивачем (постачальником). Окрім цього, відповідач не погоджується з сумою різниці несплачених ТОВ "Лозівський молочний завод" грошових коштів за поставлений позивачем товар по видатковій накладній РН-0001603 від 29.09.2015, яка за підрахунком відповідача складає 54 346,80 грн., а не 61 036,71 грн., які просить стягнути позивач.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому позивач вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що наявна в матеріалах справи видаткова накладна, яка підписана та скріплена печаткою відповідача, є підставою для проведення оплати отриманого ним товару. Крім того, позивач стверджує, що дійсна заборгованість відповідача становить 61 036,71 грн., а перераховані відповідачем кошти були частково в розмірі 6 689,91 грн. зараховані в рахунок оплати попередніх поставок, оскільки платіжні документи відповідач не містять посилання на конкретну партію товару, номер та дату видаткової накладної, номер та дату рахунку-фактури, що оплачуються ТОВ "Лозівський молочний завод".

В призначене судове засідання сторони не зявились, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з цим, 12.06.2017 позивач направив заяву, в якій повідомив суд апеляційної інстанції про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у справі письмових доказів та наданого відзиву на апеляційну скаргу.

13.06.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання.

Колегія суддів залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

До того ж, відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, та зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, судова колегія дійшла висновку, що відповідачу було створено належні умови для реалізації його процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача в судовому засіданні 14.06.2017.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для чаткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 15 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс ДВ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (покупець) укладено договір поставки № 89/12 (далі договір, а.с.8-10), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті і за цінам вказаними в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п.п.1.1. договору).

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору та на підставі видаткової накладної № РН-0001603 від 29.09.2015 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар - закваску, на суму 66 346,80 грн. Факт поставки товару позивач підтверджує також довіреністю на представника №982 від 29.09.2015р. (а.с.13) та рахунком-фактурою №СФ-0001732 від 29.09.2015р. (а.с.14).

Як зазначає позивач, згідно банківської виписки БВ -0000369 від 28.10.2015 ТОВ "Лозівський молочний завод" розрахувалося за поставлений товар частково, в розмірі 5 309,29 грн., в звязку з чим станом на 27.12.2016 несплаченою залишалася сума в розмірі 61 036,71 грн.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Враховуючи викладені позивачем обставини, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобовязань щодо повної оплати поставленої продукції або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61 036,71 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 61 036,71 грн. за поставлений товар за накладною № РН-0001603 від 29.09.2015 відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 89/12 від 15.03.2012.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобовязується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 89/12 від 15.03.2012 позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 66 346,80 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача, довіреністю на представника №982 від 29.09.2015р. (а.с.13) та рахунком-фактурою №СФ-0001732 від 29.09.2015.

Факт поставки товару за вказаною накладною відповідачем визнається, однак відповідач посилається на невірне оформлення видаткової накладної, в звязку з чим ТОВ "Лозівський молочний завод" призупинив оплату товару за договором, оскільки вважає, що ненадання позивачем належним чином оформлених накладних, позбавляють позивача права вимагати оплату за поставлений товар.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, також не заявляв про відмову від договору поставки та не заявляв про повернення товару продавцеві.

Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару.

Згідно ч.4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов"язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов"язку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

З огляду на викладене, заперечення відповідача не є підставою для не проведення оплати отриманого ним товару.

Разом з цим, наявна в матеріалах справи видаткова накладна повністю відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містить обовязкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

В звязку з чим, колегія суддів приймає надану позивачем видаткову накладну в якості належного доказу на підтвердження здійснення поставки позивачем товару та його отримання відповідачем.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобовязання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковою накладною, довіреністю, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобовязання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що товар поставляється на умовах відстрочення оплати товару протягом 5 банківських днів. Постачальник вправі відмовити покупцю у наданні відстрочки оплати товару у разі наявності простроченої заборгованості покупця перед постачальником по передніх поставках (п.5.4). Відповідно до виставленого рахунку-фактури №СФ-0001732 від 29.09.2015, рахунок дійсний до сплати впродовж 2-х робочих днів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач здійснив оплату товару за договором № 89/12 від 15.03.2012 на суму 12 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.10.2015 (а.с. 15).

Проте, як зазначає позивач, перераховані відповідачем кошти були частково в розмірі 6 689,91 грн. зараховані в рахунок оплати попередніх поставок, оскільки платіжні документи відповідача не містять посилання на конкретну партію товару, номер та дату видаткової накладної, номер та дату рахунку-фактури, що оплачуються ТОВ "Лозівський молочний завод".

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем жодним чином не доведено наявність будь-яких інших поставок за договором № 89/12 від 15.03.2012, ніж та, що здійснена за видатковою накладною № РН-0001603 від 29.09.2015. Також, матеріали справи не містять жодних документів щодо наявності у відповідача боргу за договором № 89/12 від 15.03.2012 станом на час звернення позивача з даним позовом до суду. Позивачем не надано до суду документів бухгалтерського та податкового обліку та жодним чином не обґрунтовано підстави, з яких позивач зарахував грошові кошти в розмірі 5 309,29 грн. в рахунок спірної поставки, а решту коштів, в рахунок попередніх поставок за договором.

Колегія суддів також звертає увагу, що наданий позивачем акт звірки розрахунків за період з 01.01.2017 по 29.05.2017 містить лише посилання на часткове сальдо в розмірі 61 036,71 грн. Проте, з даного акту не вбачається наявність господарських операцій з поставки товару за договором № 89/12 від 15.03.2012 за попередній період та наявність у відповідача заборгованості за іншими поставками.

Будь-яких інших документів, які б давали підстави дійти висновку про зарахування сплачених відповідачем коштів за банківською випискою від 28.10.2015 в рахунок оплати попередніх поставок матеріали справи не містять і таких доказів позивачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що банківською випискою від 28.10.2015 підтверджується часткова оплата відповідачем спірної поставки за договором № 89/12 від 15.03.2012 на підставі видаткової накладної № РН-0001603 від 29.09.2015. в розмірі 12 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару на суму 66 346,80 грн. та його отримання відповідачем, а також факт часткової оплати товару в розмірі 12 000,00 грн., позовні вимоги в розмірі 54 346,80 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За наведених обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.17 у справі № 917/43/17 в частині стягнення з відповідача 6 690,71 грн. заборгованості за договором поставки № 89/12 від 15.03.2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В решті рішення господарського суду Полтавської області є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.17 у справі № 917/43/17 в частині стягнення з відповідача 6 690,71 грн. заборгованості за договором поставки № 89/12 від 15.03.2012 та 151,58 грн. судового збору скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс ДВ" (03680, м. Київ, вул. Радищева, 12/16, код ЄДРПОУ 34484625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 45А, код ЄДРПОУ 35294028) витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 166,74 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.