Постанова № 67256834, 19.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"19" червня 2017 р.Справа № 916/3180/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2017р.)

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю;

Представник Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 13 березня 2017 року

по справі № 916/3180/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ»

до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 фінансове управління Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення 129 779, 03 грн.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (далі відповідач) про стягнення 129 779, 03 грн., посилаючись на неналежне виконання умов договору про відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян № 41П від 20.01.2015р.

У відзиві відповідач позовні вимоги не визнавав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та залучити в якості відповідача ОСОБА_3 фінансове управління Одеської обласної державної адміністрації, посилаючись на те, що Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, здійснює розрахунки з постачальниками відповідних послуг згідно Положення після отримання цих коштів від Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації. Згідно з актом звірки розрахунків різниця у 129 779, 03 грн. складає кредиторську заборгованість, яка не погашена через те, що зазначені кошти не надішли у встановленій Порядком процедурі з Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації до місцевого бюджету, у звязку з чим фінансування суми заборгованості залишилось поза компетенцію відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27 січня 2017 року залучено ОСОБА_3 фінансове управління Одеської обласної державної адміністрації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13 березня 2017 року по справі № 916/3180/16 (головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді: Малярчук І.А., Никифорчук М.І.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» заборгованість в сумі 129 779, 03 грн.; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2017р. по справі № 916/3180/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що стало наслідком прийняття незаконного судового акту, зокрема, апелянт посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, здійснює розрахунки з постачальниками відповідних послуг згідно Положення після отримання цих коштів від Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації. Згідно з актом звірки розрахунків різниця у 129 779, 03 грн. складає кредиторську заборгованість, яка не погашена через те, що зазначені кошти не надішли у встановленій Порядком процедурі з Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації до місцевого бюджету, у звязку з чим фінансування суми заборгованості залишилось поза компетенцію відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2017 року судовою колегією у складі головуючого судді Морщагіної Н. С., суддів: Діброви Г.І., Гладишевої Т.Я., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31 травня 2017 року.

В звязку з перебуванням у відрядженні головуючого судді Морщагіної Н.С. з 09 червня 2017 року, а також судді-члена колегії ОСОБА_4 з 19 червня 2017 року, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.06.2017р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І., яка прийнята до провадження у зміненому складі суддів відповідною ухвалою від 19.06.2017р.

Представник Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації в судове засідання, яке призначено на 19 червня 2017 року, не зявився, не скористався наданим їм ст. 22 ГПК України правом.

Направлена копія ухвали апеляційного суду від 19.04.2017р. повернута до суду органами звязку із позначкою «ОСОБА_3 фінансове управління - ліквідовано в 2013р.».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.03.2017р. та станом на 19.04.2017р. та 19.06.2017р. в графі дані про перебування юридичної особи в процесі припинення зазначено «з 18.01.2006р. в стані припинення».

Будь-яких інших відомостей, зокрема, про те, що ОСОБА_3 фінансове управління - ліквідовано в 2013 році, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» розяснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю вищевказаного представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.01.2015р. між сторонами у справі укладено договір про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян № 41П (далі Договір), за умовами якого позивач на пільгових умовах надає телекомунікаційні послуги (встановлення телефону, абонплата за користування телефоном) громадянам м. Ізмаїл, які мають пільги згідно чинному законодавству України (Додаток № 1 до цього Договору), а відповідач фінансує протягом поточного року витрати позивача за надані пільги з телекомунікаційних послуг за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 на пільгових умовах громадянам м. Ізмаїл, які мають пільги згідно чинного законодавства України (Додаток № 1 до цього Договору), в межах бюджетних призначень відповідно до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456VІ (п. 1.2 Договору).

У пункті 2.1. Договору передбачено, що фінансування по наданню послуг громадянам, які відповідно до чинного законодавства мають пільги по оплаті за встановлення телефону та користування ним, здійснюється Замовником, шляхом безпосереднього перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця Одеської філії ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ», на підставах наданих Виконавцем розрахунків видатків за формою № 2-пільга та актів звірки розрахунків за формою № 3-пільга.

Умовами п. 3.1 п.п. 3.1.2 Договору встановлено, що Виконавець зобовязується надавати до Замовнику щомісячно:

а) до 5-го числа місяця наступного за звітним періодом Акт виконаних робіт, з вказаною сумою, яка підлягає компенсації, де окремим рядком зазначені додаткові роботи, якщо вони мали місце та поіменні списки громадян по категоріям пільг, що користуються пільгами відповідно;

б) в останній робочий день місяця акти звірки розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою № 3-пільга «Акти звірки розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги», затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 28.03.2003р. № 83, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003р.;

в) кошторис на додаткові роботи, якщо вони мале місце;

г) до 25-го числа розрахунки у паперовому та електронному вигляді щодо вартості послуг електрозвязку громадянам, які мають право на пільги по абонплаті за користування місцевим телефонним звязком та встановлення квартирних телефонів, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою № 2-пільга «Розрахунок видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг», затвердженою наказом Мінпраці України від 04.10.2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Договору визначено, що замовник зобовязується перераховувати Виконавцю компенсацію за надані телекомунікаційні послуги (встановлення телефону, абонплата за користування телефоном) громадянам, які користуються пільгами згідно чинному законодавству України (Додаток № 1 до цього Договору). Щомісячно в останній робочий день місяця разом з Виконавцем складати акти звірки розрахунків за надані телекомунікаційні послуги (встановлення телефону, абонплата за користування телефоном) громадянам, які користуються пільгами згідно чинному законодавству України (пп. 3.2.2 п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що надання телекомунікаційних послуг (встановлення телефону, абонплата за користування телефоном) здійснюється згідно діючим Граничним тарифам на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, затвердженим рішенням Національної комісії з питань регулювання звязку України № 612 від 02.09.2014р. і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 вересня 2014 року за № 112/25898 з урахуванням ПДВ. Виконавець несе відповідальність перед Замовником за правильність нарахування сум відшкодування за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які користуються пільгами, та відповідність звіту вимогам чинного законодавства України (п. 5.2 Договору).

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що за домовленістю сторін цей Договір набуває чинності з 01 січня 2015 року та діє до 30 червня 2015 року, та вважається пролонгованим до проведення остаточних розрахунків.

24 червня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору № 41П про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян, згідно з якою п. 1.2. Договору доповнений абзацем другим:

«Замовник при надходженні субвенції з Державного бюджету України місцевому бюджету відповідно до Бюджетного кодексу (2456-V від 08.07.2010р.) в межах бюджетних призначень відшкодовує Виконавцю витрати за надані пільги з телекомунікаційних послуг з окремим категоріям громадян за період з 01.07.2015р. до 31.12.2015р. на підставі наданих Замовником списків пільговиків, які мають право на пільги в зазначений період».

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що доповнений п. 3.2.4 «Щомісячно до 25 числа надавати Замовнику списки пільговиків, які мають право на пільги у період з 01.07.2015р. до 31.12.2015р. (п.3 Додаткової угоди)». Пункт 5.1 Договору викладений в наступній редакції: «Термін дії договору встановлюється з 01.01.2015р. до 31.12.2015р. та вважається пролонгованим до проведення остаточних розрахунків».

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом, позивачем на виконання умов укладеного з позивачем договору надавалися телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян та надавались відповідачу розрахунки щодо вартості послуг, згідно з формою « 2-пільга», що підтверджується Актом звіряння розрахунків від 31.12.2015р., згідно з яким позивачем за грудень 2014 листопад 2015 нараховано 512 414, 95 грн., а відповідачем фактично профінансовано 382 498, 39 грн. Кредиторська заборгованість, яка утворилася у поточному році складає 129 779, 03 грн.

27 січня 2016 року позивач направив відповідачеві лист № 29 з вимогою погасити заборгованість за надані послуги пільговим категоріям громадян.

Листом від 08.06.2016р. за № 4185/02 відповідач повідомив, що з Державного бюджету не виділені субвенції на проведення розрахунків з підприємствами - надавачами послуг звязку, а тому акти звірки не складаються, не приймається кредиторська заборгованість та не можливо зареєструвати фінансові зобовязання в органах Держказначейства. У разі виділення субвенції з Державного бюджету на погашення заборгованості за надані пільги з послуг звязку буде підписано договір про відшкодування витрат та буде прийнята кредиторська заборгованість.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення боргу, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням, у відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст представленого про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян № 41П, з якого виникли взаємні права та обов'язки сторін, колегія суд дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором надання телекомунікаційних послуг та підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про телекомунікації» та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р.

За приписами п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Як передбачено п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. (далі Порядок) передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 5 вищезазначеного Порядку встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Пунктом 6 вищезазначеного Порядку визначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Пунктом 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002р. передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. ОСОБА_3 розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Статтею 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 599 Цивільного кодексу України, визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян м. Ізмаїл у 2015 році позивачем виконане у повному обсягу, тоді як відповідачем грошові зобов'язання в сумі 129 779, 03 грн. з оплати вартості виконаних робіт виконані не були, внаслідок чого у відповідача утворилася кредиторська заборгованість в розмірі 129 779, 03 грн., що підтверджується відповідним актом від 31.12.2015р., який в силу умов укладеного між сторонами договору та вимог п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003р. № 117 є належним доказом наявності факту наданих пільговикам телекомунікаційних послуг та їх вартості.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач підтверджує наявність заборгованості саме в розмірі 129 779, 03 грн. та не заперечує цей факт.

Будь-яких доказів протилежного або припинення відповідних грошових зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 ГПК України до матеріалів справи не надано.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ЦК України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник посилається на те, що відповідач є державною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету України. Оскільки, відповідач не отримав від органів Державної казначейської служби коштів на оплату вартості на проведення відшкодування за надані пільги з телекомунікаційних послуг та оплату заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2016р. за спірним договором, то строк виконання його обов'язку щодо оплатити вартості виконаних робіт ще не настав.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законом саме на відповідача покладено відповідальність за неналежне виконання обовязків по розрахунках за виконанні роботи позивачем за договором.

Так, положеннями ч. 1 ст. 96 ГК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається. Зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобовязання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобовязання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, тому, є помилковим посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів як на підставу для відмови у задоволення позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Таким чином, за приписами частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

При цьому, колегія суддів зауважує, що саме відповідач відповідно до вищезазначених норм матеріального права зобовязаний вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання ним обовязків за договором, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Отже, відсутність бюджетних коштів та неперерахування їх відповідачу органами державного казначейства України не виправдовує невиконання обовязків відповідачем та не є підставою для звільнення його від здійснення розрахунків з позивачем.

До того ж у разі відсутності коштів для розрахунків, відповідач повинний був призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати виконаних ремонтних робіт, а не приймати їх за відповідними актами.

Ці висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судовій практиці, зокрема, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, яка відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень України.

Так само, колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо неврахування місцевим господарським судом його інтересів як державної установи, адже:

по-перше, місцевий господарський суд на підставі наявних у справі доказів врахував інтереси відповідача, однак, він також повинен був враховувати і врахував, як то вимагають приписи вищевказаних норм матеріального права, права та інтереси позивача, які були порушені відповідачем;

по-друге, згідно ст. 13 Конституції України всі субєкти права власності рівні перед законом, а відтак, надавати будь-які преференції відповідачу лише тому, що він є державною установою є порушенням конституційних принципів, прав та інтересів позивача.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у звязку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись cm.cm. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13 березня 2017 року по справі № 916/3180/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.06.2017р.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддяТ.Я. Гладишева

СуддяА.І. Ярош