Постанова № 67256806, 14.06.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р.Справа № 914/2671/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівМирутенка Я.О.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргуприватної агрофірми Дністер с.Верин Львівської області

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 21.12.2016 р.

у справі№914/2671/16

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Андромеда інвест м.Київ

до відповідачаприватної агрофірми Дністер с.Верин Львівської області

про визнання недійсним договору зберігання

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 15.05.2015 р.;

відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 04.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2016 р. (суддя П.Т. Манюк) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір зберігання від 12.06.2013р. №12/06-13/1, укладений між приватною агрофірмою «Дністер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Андромеда інвест».

Рішення суду мотивоване тим, що судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що спірний договір зі сторони позивача підписаний не директором ТОВ «Андромеда інвест» ОСОБА_4, а підписаний невідомою особою, волевиявлення якої встановити неможливо, то в силу вимог закону такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що договір скріплений печатками сторін, а отже, встановлення факту підписання договору не керівником позивача, а іншою особою, не є самостійною підставою для визнання такого правочину недійсним.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що судовою експертизою у справі встановлено, що спірний договір не підписано ОСОБА_5, який був стороною договору. Окрім цього, зазначає, що в межах кримінальної справи, були допитані директор ПАФ «Дністер» ОСОБА_6 та комерційний директор ПАФ «Дністер» ОСОБА_7, які згідно протоколу допиту зазначили, що бульдозер, який є предметом договору зберігання, був порізаний на металобрухт ще у 2011 р. А отже, стверджує позивач, предмету договору не існувало на момент укладення спірного договору.

У судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Андромеда інвест» звернулося до господарського суду з позовом до приватної агрофірми «Дністер» про визнання недійсним договору зберігання від 12.06.2013 р. № 12/06-13/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.03.2014 р. відповідач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до позивача про зобовязання повернути майно - бульдозер на базі трактора Т-330 з реєстраційним номером Т00288ВС, ніби - то передане відповідачем позивачу за договором зберігання від 12.06.2013 р. № 12/06-13/1.

Позивач вважає, що даний договір є недійсним, оскільки, ним від відповідача ніколи не отримувалося на відповідальне зберігання майно, а саме: бульдозер на базі трактора Т-330 з реєстраційним номером Т00288ВС.

В процесі розгляду справи № 910/5208/14 господарським судом міста Києва було подано заяву ОСОБА_5, який перебував на посаді директора ТОВ «Андромеда інвест» з 01.11.2007 р. по 27.06.2013 р., згідно якої спірний договір зберігання від 12.06.2013 р. № 12/06-13/1, укладений між ПАФ «Дністер» та ТОВ «Андромеда інвест» він не підписував, з його змістом не обізнаний, жодного майна на зберігання йому від ПАФ «Дністер» не передавалося.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що 03.12.2014 р. ТОВ «Андромеда інвест» звернулося до Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення. За результатами розгляду цієї заяви 08.12.2014 р. слідчим СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області було зареєстровано кримінальне провадження № 12014140250001423 та розпочато досудове розслідування.

В ході здійснення досудового розслідування було призначено почеркознавчу експертизу щодо визначення особи, яка підписала договір зберігання від 12.06.2013 р. № 12/06-13/1. Висновком судової почеркознавчої експертизи від 13.08.2014 р. № 1713 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140250001423 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5, розташовані в лінійках після слів «Від Зберігача на 1-ому аркуші, графи «Зберігач:» розділу «Місцезнаходження та реквізити Сторін:» на 2-ому аркуші договору зберігання № 12/06-13/1, укладеного 12.06.2013 р. між приватною агрофірмою «Дністер» та ТОВ «Андромеда-Інвест»; в лінійці графи «Зберігач» розділу «Підписи сторін:» акта приймання передачі майна на зберігання, складеного 12.06.2013 р. приватною агрофірмою «Дністер» та ТОВ «Андромеда-Інвест», викона ні не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів після попереднього тренування. Встановити ким, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 чи іншою особою, виконані ці підписи не виявилося можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 936, ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з огляду на вищезазначені норми законодавства, підпис особи на правочині свідчить про форму правочину, а саме: письмову, яка повинна бути дотримана при укладенні правочину між юридичними особами.

При цьому, імперативними нормами цивільного законодавства встановлено, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Таким чином, оскільки судовою експертизою встановлено, що підпис на договору зберігання та акті приймання-передачі майна не належить зберігачу, судова колегія констатує, що письмова форма договору не дотримана.

З огляду на те, що всупереч п. 5.2 спірного договору зберігання та вищевикладених норм законодавства, спірний договір укладений без дотримання письмової форми договору, такий правочин суперечить ч.1 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2016 р. у справі

№ 914/2671/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.06.2017 р.

ОСОБА_10 Матущак

СуддіО.Л. Мирутенко

ОСОБА_1