Постанова № 67256796, 13.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 927/471/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Фуряка Я.А. - представник

від відповідача:Мірошниченко О.В. - представник

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

на рішення

Господарського суду Чернігівської області

від 22.02.2017р.

у справі № 927/471/16 ( Головуючий суддя Книш Н.Ю., судді Белов С.В., Мурашко І.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Військової частини А1815

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5

про відшкодування шкоди 114 641грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось з позовом до Військової частини А1815 про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 114 641,58грн. на підставі ст.ст. 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2017р. позов задоволено частково, стягнуто с Військової частини А1815 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 57 177,98 грн. страхового відшкодування, 857,67 грн. судового збору, 2194,70 грн. витрат проведення експертизи. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновки автотоварознавчої та економічної експертизи є лише оціночним документом, в якому зазначається про можливу вартість завданих збитків, на основі отриманих з матеріалів справи документів, оскільки безпосередньо експерти не досліджували пошкоджений транспортний засіб, який був відновлений до проведення експертного дослідження. У даному випадку підтвердженням суми завданих збитків та реального виконання робіт ремонту транспортного засобу «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 є акт виконаних робіт ТОВ «Дункан Моторс» № 5КР0000143/02064 від 29.05.2015, яким підтверджується фактично здійснені витрати позивача по виплаті страхового відшкодування та проведення ремонтних робіт за наслідками ДТП та платіжні доручення на суму 114 641, 58 грн.

Крім того, апелянт вважає, що місцевим судом не було враховано, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 114 641, 58 грн. (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ»), оскільки зазначений Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів № 28-5000-14-00389 від 24.11.2014р. Спірні правовідносини, на думку апелянта, регулює Закон України "Про страхування", який не містить відповідних застережень.

На думку апелянта норма ст. 29 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» не поширюється на випадки здійснення добровільного страхування (КАСКО), тим більше, що відповідальність власника транспортного засобу «Volvo», державний номерний знак 4429ББ, не була застрахована, що виключає можливість застосування положень Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» зокрема, в частині урахування зносу транспортного засобу, до правовідносин, що склались. В даному випадку, мають застосовуватись норми ЦК України щодо відповідальності, а саме ст. 1166 ЦК України та ст. 1192 ЦК України.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд всупереч ст. ст. 42, 43 ГПК України надав перевагу висновку судовій експертизі транспортного засобу №2754/2755/16-24 від 22.12.2016 р., залишивши без належної оцінки докази на підтвердження понесення апелянтом реальних (фактичних) затрат, а саме: акт виконаних робіт ТОВ "Дункан Моторс" №5КР0000143/02064 від 29.05.2015 року, страховий акт №ДККА-43146 від 31.03.2015р. та розрахунок суми страхового відшкодування, додатковий страховий акт №ДККА-43146/1 від 10.07.2015 року, платіжне доручення № 6488 від 31.03.2015р., платіжне доручення №13286 від 10.07.2015 року.

В судове засідання представники третіх осіб не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Поштова кореспонденція направлена на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача повернулась на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Поштова кореспонденція направлена на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача повернулась на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року за №18 в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Вислухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності третіх осіб, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та вдіпвоідача, колегія встановила наступне.

24.11.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик за умовами договору) та ОСОБА_4 (страхувальник за умовами договору) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-5000-14-00389 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити на умовах договору страхову виплату страхувальнику або вигодонабувачу, а страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Предметом договору є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язаних з: володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням - страхування наземного транспортного засобу (надалі - КАСКО); відшкодування страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим транспортним засобом - добровільне страхування цивільно-правової відповідальності водія; життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб - добровільне страхування від нещасного випадку з водієм та пасажирами.

Відповідно до п.2 та 3 договору страхувальником та вигодонабувачем визначено ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_1.

Договір №28-5000-14-00389 від 24.11.2014 складається з частини 1 та частини 2, заявки на страхування та акту огляду транспортного засобу, які є невід'ємними частинами договору (т.1. а.с.96-106, т.2 а.с. 190-192).

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Відповідно до п.8.1 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного), зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 26.08.2005 реєстраційний №0650766, дійсних на момент ДТП (в редакції від 2005 року) договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника за формою, встановленою страховиком. Допускається укладання договору страхування на підставі усної заяви.

За умовами договору застрахований транспортний засіб Honda Civic 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4, вартість транспортного засобу 168000,00грн., страхова сума КАСКО 168000,00грн., страховий тариф КАСКО 11,05%, загальна страхова премія за договором 18564грн.

До матеріалів справи позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (НОМЕР_6) на ім'я ОСОБА_4, в якому зазначено реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, дата реєстрації 05.04.2014, адреса: АДРЕСА_2, власність - власник, марка - Honda Civic, легковий седан-В, номер шасі НОМЕР_4, колір - червоний, об'єм двигуна - 1799.

Пунктом 7 укладеного договору сторонами визначено порядок оплати страхової премії та періоди страхування: розмір платежу 4641,00грн., термін сплати (включно) 24.11.2014 за період страхування з 25.11.2014 по 24.02.2015; 4641,00грн., термін сплати (включно) 24.02.2015 за період страхування з 25.02.2015 по 24.05.2015; 4641,00грн., термін сплати (включно) 24.05.2015 за період страхування з 25.05.2015 по 24.08.2015; 4641,00грн., термін сплати (включно) 24.08.2015 за період страхування з 25.08.2015 по 24.11.2015.

Позивачем в підтвердження сплати ОСОБА_4 страхового платежу у сумі 4641,00грн. подано до матеріалів справи копію меморіального ордеру АДРЕСА_3 від 24.11.2014 (т.2 а.с.5) на суму 4641,00грн., призначення платежу " 01-28-5000-14-00389 24.11.14 - ОСОБА_4 - НОМЕР_2 без ПДВ". Згідно довідки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" №ДКК-4316 від 13.06.2016 остання підтвердила факт того, що страхувальником ОСОБА_4 24.11.2014 було внесено на розрахунковий рахунок позивача страховий платіж у розмірі 4641,00грн. по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-5000-14-00389 від 24.11.2014. (т.2 а.с.71).

Згідно укладеного додаткового договору №1 від 24.02.2015 до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-5000-14-00389 від 24.11.2014 (т.2 а.с.6) змінено термін сплати 2-ї частини страхової премії, зазначеної в розділі 7 ч.1 договору, а саме з 24.02.2015 на 11.03.2015 та встановлено додаткову страхову премію за відстрочення сплати чергової частини страхової премії.

Позивачем надано довідку №ДККА-4346 від 06.07.2016 за підписом голови правління ОСОБА_6 та фінансового директора ОСОБА_7, скріплених печаткою страховика, в якій підтверджує факт сплати страхувальником ОСОБА_4 додаткової премії в розмірі 50,00грн. за відстрочку сплати чергового платежу згідно п.3 та п.4 додаткового договору №1 від 24.02.2015.

02.03.2015 між страховиком та страхувальником був укладений додатковий договір №2 до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-5000-14-00389 від 24.11.2014 (т.2 а.с.7), відповідно до якого сторони погодили викласти Графу "Страхова сума КАСКО (ТЗ та ДО)" Розділу 5 ч.1 договору в наступній редакції: 350000,00грн. Також сторони погодили викласти в наступній редакції розділ 6 "Загальна страхова премія за договором" частини 1 договору: загальна страхова премія 33380,43грн. (КАСКО) + 0грн. (ДЦВ) + 0грн. (ДНВ) = 33380,43грн. Відповідно до даного додаткового договору №2 чергові платежі мали сплачуватися наступним чином: 1- частина у розмірі 9563,15грн. в строк по 02.03.2015 включно за період страхування з 03.03.2015 по 24.05.2015, 2 - частина у розмірі 9563,14грн. в строк по 24.05.2015 включно за період страхування з 25.05.2015 по 24.08.2015, 3 - частина у розмірі 9563,14грн. в строк по 24.08.2015 включно за період страхування з 25.08.2015 по 24.11.2015.

Згідно квитанцій №02032015171944 та №02032015172917 від 02.03.2015 (т.2 а.с.8), копії яких страховиком надано до матеріалів справи, страхувальником було здійснено платежі відповідно на суму 6900,00грн. та на суму 2663,15грн., а всього на суму 9563,15грн., з призначенням платежів " 01-28-5000-14-00389 24.11.14 - ОСОБА_4 - НОМЕР_2 без ПДВ".

Таким чином, страхувальнику необхідно було сплатити другу частину у розмірі 9563,14грн. в строк до 24.05.2015 включно за період страхування з 25.05.2015 до 24.08.2015, третю частину у розмірі 9563,14грн. в строк до 24.08.2015 включно за період страхування з 25.08.2015 до 24.11.2015, а всього на суму 19126,28грн.

Відповідно до довідки №58880963 про дорожньо-транспортну пригоду (т.1 а.с.9), 03.03.2015 о 15год. 50хв. у м. Києві на просп. Бажана (метро Харківська) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу легковий Honda Civic 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу вантажний фургон "Volvo" державний номерний знак 4429бб, що належить В/Ч А1815, під керуванням ОСОБА_5. В результаті ДТП було пошкоджено транспортні засоби.

Відповідно до вищезазначеної довідки (а.с.9 том 1) зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль Honda Civic 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 отримав такі механічні пошкодження: передня центральна частина; автомобіль "Volvo" державний номерний знак 4429бб отримав такі механічні пошкодження: передня центральна частина.

У розділі IV довідки №58880963 вказано, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 п.13.1. Правил дорожнього руху - водій незалежно від усіх факторів має дотримуватися безпечної дистанції та інтервалу.

Представник відповідача під час розгляду справи пояснив, що солдат ОСОБА_5 під час ДТП 03.03.2015 на автомобілі "Volvo", державний номерний знак НОМЕР_7, виконував службові обов'язки, що підтверджується копією дорожнього листа №562 від 02.03.2015, який оформлений В/Ч В1688 відповідно до наказу № 233 від 10.04.2014 (т.1 а.с.138), дійсний до 11.03.2015, витяг із наказу командира військової частини польова пошта В1688 від 20.03.14 №55.

Транспортний засіб «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_7, яким 03.03.2015 керував ОСОБА_5, належить В/Ч А1815 (відповідачу у справі), що підтверджується технічним талоном транспортного засобу №015904 від 28.03.2014 (т.1 а.с.140).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.03.2015 встановлено, що 03.03.2015 о 15год50хв. в. м Києві по вулиці просп.Бажана ст.м "Харківська" водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Volvo" державний номерний знак НОМЕР_7 не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Honda», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.13.1 ПДР. Вказаною постановою суду ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425грн. у дохід держави. (т.1 а.с. 14).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що транспортний засіб "Volvo", належить В/Ч А1815, був учасником ДТП 03.03.2015, має державний номерний знак НОМЕР_7, що підтверджується технічним талоном транспортного засобу №015904 від 28.03.2014 (т.1 а.с.140).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Нормами пункту першого ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки настає у особи, винної у заподіянні збитків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку ( ст. 9 Закон України «Про страхування»)

04.03.2015 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (т.1 а.с.10), в якій зазначив, що страхове відшкодування просить виплатити на рахунок СТО для здійснення ремонту.

04.03.2015 представником позивача у присутності ОСОБА_4 складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу, в якому зафіксовані результати огляду транспортного засобу Honda Civic 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (т.2 а.с.2).

В матеріалах справи міститься рахунок ТОВ "Дункан Моторс" №5КР0000143/0074 від 11.03.2015, оформлений на автомобіль Honda Civic, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4, в якому зазначено: на оплату за ремонт а/м на суму 95534,65грн., ПДВ 19106,93грн., всього 114641,58грн.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги та понесені збитки, посилається на складений між виконавцем ТОВ "Дункан Моторс" та замовником ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" Акт виконаних робіт №5КР0000143/02064 кузовний ремонт відкритий 13.05.2015, закритий 29.05.2015 на суму 114641,58грн. (ПДВ 19106,93грн., сума без ПДВ 95534,65грн.); на ремонтну калькуляцію №ДККА-43146/2 від 11.03.2015 (т.2 а.с. 187-189) складену в системі AUDATEX, в якій, зокрема, зазначено перша реєстрація автомобіля -01.01.2008, пробіг - 133913км.

Відповідно до зведених даних ремонтної калькуляції (т.2 а.с.187-189) вартість робіт 6512,50грн., додаткові витрати 62,50грн, фарбування 6398,08грн., загальна сума запасних частин 82566,27грн, вартість ремонту без ПДВ 95534,65грн, ПДВ 19106,93грн, загальна вартість ремонту з ПДВ 114 641,58грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" було прийнято рішення про визнання події, а саме: дорожньо-транспортної природи, яка відбулася 03.03.2015 за участю транспортного засобу легковий, Honda Civic 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу вантажний фургон, "Volvo" державний номерний знак НОМЕР_7, що належить В/Ч А1815, страховим випадком. Позивачем на підставі страхового акту №ДККА-43146 від 31.03.2015 та розрахунку суми страхового відшкодування від 31.03.2015, страхового акту №ДККА-43146/1 від 10.07.2015 та розрахунку суми страхового відшкодування від 10.07.2015 визначена сума страхового відшкодування 114 641,58грн.

У розрахунку страхового відшкодування (т.1 а.с.11) зазначено: загальний страховий платіж 33380,43грн., фактично сплачений 14254,15грн., страхова сума на дату укладання договору страхування №28-5000-14-00389 в розмірі 168000,00грн., страхова сума на дату настання страхового випадку згідно із умовами договору страхування 350000,00грн., вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що змінюються) 114641,58грн., вартість відновлювального ремонту (з врахування зносу деталей, що змінюються) 114641,58грн., зменшення розміру страхового відшкодування 5732,08грн, сума страхового відшкодування 108 909,50грн.

У страховому акті №ДККА-43146 від 31.03.2015 (т.1 а.с.11) визначено розмір страхового відшкодування 108909,50грн., порядок виплати страхового відшкодування: першу частину платежу в розмірі 19126,28грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу; другу частину страхового відшкодування в розмірі 89783,22грн. перерахувати одержувачу ТОВ "Дункан Моторс" за зазначеними реквізитами. Підставою для визначення розміру збитку зазначено рахунок №5КР0000143/0074 від 11.03.2015.

У Розрахунку страхового відшкодування від 10.07.2015 (т.1 а.с.12) зазначено: загальний страховий платіж 33380,43грн., фактично сплачений 33380,43грн., призначений до оплати страховий платіж за період, в якому настав страховий випадок 9563,14грн., сплачений 9563,14грн., страхова сума на дату укладання договору страхування №28-5000-14-00389 в розмірі 168000,00грн., страхова сума на дату настання страхового випадку згідно із умовами договору страхування 350000,00грн., вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що змінюються) 114641,58грн., вартість відновлювального ремонту (з врахування зносу деталей, що змінюються) 114641,58грн., зменшення розміру страхового відшкодування 108909,50грн., сума страхового відшкодування 5732,08грн.

У страховому акті №ДККА-43146/1 від 10.07.2015 (т.1 а.с.12) визначено порядок виплати страхового відшкодування: перерахувати страхове відшкодування в розмірі 5732,08грн. одержувачу ТОВ "Дункан Моторс" за зазначеними реквізитами. Підставою для визначення розміру збитку зазначено Акт виконаних робіт №5КР0000143/02064 від 29.05.2015.

Перерахування позивачем страхового відшкодування за договором №28-5000-14-00389 від 24.11.2014 на рахунок ТОВ "Дункан Моторс" відповідно до страхових актів ДККА-43146 від 31.03.2015 та ДККА-43146/1 від 10.07.2015, підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями №6488 від 31.03.2015 на суму 89783,22грн. та №13286 від 10.07.2015 на суму 5732,08грн., а всього на суму 95515,30грн. Посилання позивача про сплату решти суми ремонтних робіт 19126,28грн. на рахунок ТОВ "Дункан Моторс" безпосередньо страхувальником ОСОБА_4, матеріалами справи не підтверджується.

Посилання позивача на те, що доказом проведеної оплати на суму 19126,28грн. є акт виконаних робіт та отримання страхувальником автомобіля з ремонту не є беззаперечними та належними доказами, що підтверджують сплату зазначених коштів.

Відповідно до п.13.18 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) дійсних на момент ДТП (в редакції від 2005 року), при будь-яких виплатах страхового відшкодування за договором страхування, якими передбачено внесення страхових платежів частинами, страховик вираховує із розміру суми страхового відшкодування суму несплачених частин страхового платежу, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п.12.2 частини 2 договору сторони передбачили, якщо розмір страхового відшкодування по КАСКО до вирахування всіх несплачених частин страхової премії по договору (НЧСП) менший за розмір НЧСП, то страховик не вираховує НЧСП із суми страхового відшкодування. Якщо страхувальник не сплатив в повному обсязі чергову частину страхової премії до початку відповідного періоду страхування, страхувальник в будь-якому випадку вираховує НЧСП із суми страхового відшкодування, в тому числі , якщо розмір страхового відшкодування по КАСКО до вирахування НЧСП менший за розмір НЧСП. Якщо страховик вираховує НЧСП із суми страхового відшкодування, всі чергові частини страхової премії за договором вважаються оплаченими в розмірі врахованого НЧСП із суми страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позивачем правомірно зараховану першу частину платежу страхового відшкодування згідно з страховим актом №ДККА-43146 від 31.03.2015 в рахунок несплаченої страхувальником частини страхового платежу у сумі 19126,28грн., а саме: по строком платежу 24.05.2015 у сумі 9563,14грн. та по строком платежу 24.08.2015 у сумі 9563,14грн., відповідно до умов договору № 28-5000-14-00389 від 24.11.2014.

Відповідно до приписів ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Статтею 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходиться в такому транспортному засобі.

Згідно зі статтею 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не надано суду доказів наявності на момент скоєння ДТП ( 03.03.2015) страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зміст ст. 993 Цивільного кодексу України дублює положення ст. 27 Закону України "Про страхування" і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача страхувальнику шкоди.

Такий перехід до страховика ще називають суброгацією (переміною кредитора у вже існуючому зобов'язанні, яке виникло із заподіяння шкоди). Таке правило поширюється тільки на договори майнового страхування. Перехід права вимоги до страховика може мати місце тільки у тому випадку, коли наявними буде факт заподіяння шкоди майну, тобто цивільне деліктне правопорушення. Таким чином, лише у разі наявності ознак цивільного правопорушення до страховика може перейти право вимоги до заподіювача шкоди. За загальним правилом це може мати місце тільки за наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою, збитками та виною заподіювача. У разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки виникає право регресу до заподіювача шкоди (відповідно до володільця джерела підвищеної небезпеки) незалежно від наявності вини у діях заподіювача шкоди. Особа, яка завдала збитки може оспорювати розмір фактичних витрат, здійснених як страхова виплата. Тобто, здійснена страхова виплата не є неспростовною обставиною, її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах.

Відповідно до абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011 щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи заперечення відповідача щодо розміру реальних збитків, завданих в результаті ДТП, яка сталася 03.03.2015, місцевим господарським судом у даній справі було призначено судову автотоварознавчу, економічну експертизи.

Під час експертного дослідження наданих судом документів, судовим експертом встановлено, що строк експлуатації в роках автомобіля Honda Civic на дату скоєння ДТП становить - 7,20, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (КТЗ) з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу та ПДВ станом цін на 03.03.2015 (момент скоєння ДТП) складає 57177,98грн. Визначаючи вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ експерт виходив з того, що відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складників та відновлення їх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Вартість відновлювального ремонту КТЗ - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Фізичний знос КТЗ (його складових) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення. Визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу ведеться за формулою: Сврз=Ср+См=Ссх(1-Е3), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн., См- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн., Сс- вартість нових вкладників, що підлягають заміні, грн., Е3 - коефіцієнт фізичного зносу складників КТЗ відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2001 №142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 №1074/8395. Відповідно до п.7.38 Методики значення Е3 приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років для легкових КТЗ виробництва СНД; 7 років для інших легкових КТЗ, 3 роки для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД, 4 роки для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів, 5 років для мототехніки. Так як строк експлуатації досліджуваного автомобіля більше 7 років, то розрахунок значення коефіцієнту фізичного зносу складників визначено експертом у розмірі 0,59. Так як в матеріалах справи не вказані розміри пошкоджень задніх крил, то оціночна трудомісткість відновлювального ремонту була визначена експертом за допомогою "Трудоемкости работ (услуг) по техническому обслуживанию и ремонту автомобилей ВАЗ - 2110, 2111, 2112 и их модификаций. АОА НВП "ИТЦ АВТО" АО "АВТОЗАВОД", Тольятти,2006": ремонт №2 заднього лівого крила - 5,00 нормо-годин; ремонт №3 заднього правого крила - 7 нормо-годин; усунення перекосу прорізу багажника - 6,80 нормо-годин. Вартість відновлювального ремонту КТЗ без урахування значення коефіцієнту його фізичного зносу та ПДВ станом цін на момент 03.03.2015 складає 111525,90грн., в т.ч. вартість робіт Ср=9600грн, вартість матеріалів См=9810,78грн., вартість складових Сс=92115,12грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу та ПДВ станом цін на момент 03.03.2015 складає Сврз=500,00+1400,00+100)х1,20+(6560,40+80,00+1535,25)х1,20+(95953,25-19190,65)х1,20х(1-0,59)=9600,00+9810,78+92115,12х(1-0,59)=57177,98грн.

Згідно висновку експертів за результатами проведення автотоварознавчої та економічної експертизи №2754/2755/16-24 від 22.12.2016 (т.3 а.с. 153-172): вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику легкового автомобіля НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_4, 2008 року випуску, ОСОБА_4, внаслідок ДТП, яка сталася 03.03.2015 у м. Києві на дату скоєння ДТП, складає 57177,98грн.; дійсна вартість відновлювального ремонту вказаного легкового автомобіля складає 111525,90грн., в т.ч. вартість робіт Ср=9600,00грн., вартість матеріалів См=9810,78грн., вартість складових Сс=92115,12грн. З урахуванням висновків автотоварознавчої експертизи, документально матеріалами справи не підтверджується визначений позивачем розмір страхового відшкодування 114641,58грн. З урахуванням висновків автотоварознавчої експертизи документально підтверджується розмір страхового відшкодування (шкоди) за доданими до матеріалів справи документами: договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-5000-14-00389 від 24.11.2014 (а.с.96-106 т.1), додатковий договір №1 від 24.02.2015 (а.с.6 т.2), додатковий договір №2 від 02.03.2015 (а.с.7 т.2), довідка ВДАІ Дарницького району ГУМВС України в м.Києві №58880963 про дорожньо-транспортну пригоду від 03.03.2015 (а.с.9 т.1), рахунок ТОВ "Дункан Моторс №5КР0000143/0074 від 11.03.2015 (а.с.13 т.1), Акт виконаних робіт кузовний ремонт №5КР0000143/02064 відкритий 13.05.15 закритий 29.05.15 (а.с.50 т.1), довідка ВДАІ з обслуговування Дарницького району ГУМВС України в м.Києві (а.с.51 т.1), Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 04.03.2015 (а.с.2 т.2), Ремонтна калькуляція №ДККА-43146/2 від 11.03.2015 (а.с.187-188 т.2), Аркуш перевірки даних №ДККА-43146/2 від 11.03.2015 (а.с.189 т.2), Акт огляду транспортного засобу від 24.11.2014 (а.с.191 т.2), Акт огляду транспортного засобі від 25.11.2014 (а.с.192 т.2); 110 фотографій за №323541-1 по 323541-69 та за №328388-1 по №328388-41, що знаходяться на CD-диску в конверті (а.с.193 т.2), в сумі 57177,98грн.

Згідно п.7.40 Методики, якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Враховуючи ту обставину, що матеріалами справи підтверджується, що станом на дату скоєння ДТП (03.03.2015) строк експлуатації автомобіля Honda Civic більше семи років, колегія приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ замість пошкоджених. Колегія не приймає до уваги посилання позивача на необхідність застосування при визначенні вартості відновлювального ремонту КТЗ - значення проценту фізичного зносу таким, що дорівнює нулю.

Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є в тому числі втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.)

Статтею 1192 частиною 2 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підставі викладеного колегія приходить до висновку про те, що відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача не могло перейти більше прав, ніж їх мала особа, що отримала страхове відшкодування, тобто зношеність пошкодженого майна має враховуватися при вирішенні спору у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, про часткове задоволенні позову, а саме про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, тобто у межах прав, які мав потерпілий, що одержав страхове відшкодування, до особи, відповідальної за завдані збитки, а саме 57 177,98 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що висновки автотоварознавчої та економічної експертизи є лише оціночним документом, в якому зазначається про можливу вартість завданих збитків, на основі отриманих з матеріалів справи документів, оскільки безпосередньо експерти не досліджували пошкоджений транспортний засіб, який був відновлений до проведення експертного дослідження.

Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи заперечення відповідача щодо суми фактичних витрат на проведення ремонтних робіт, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про призначення судової автотоварознавчої та економічної експертизи, оскільки відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до частини 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України проведення судової експертизи було доручено державній спеціалізованій установі які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно експертного висновку № 2754/2755/16-24 від 22.12.2016 розмір страхового відшкодування заявленого позивачем у сумі 114 641, 58 грн. документально не підтверджений.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2017р. у справі № 927/471/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2017р. у справі № 927/471/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/471/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.Г. Майданевич

Б.В. Отрюх