Рішення № 67255792, 14.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017Справа №910/5323/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 37 210, 26 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Грабовий О.С. - представник з довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.03.2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі - позивач, Товариство) з вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, Підприємець) про стягнення 36 165,90 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 101,07 грн. 3 % річних та 943,29 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати за договором про постачання електричної енергії № 220043609 від 27.12.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.05.2017 року.

26.05.2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на навчанні.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.05.2017 року призначив справу № 910/5323/17 до розгляду на 14.06.2017 року.

Під час судового засідання 14.06.2017 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Крім того, останній подав заяву про зміну найменування/типу Товариства, в якій повідомив, що у відповідності до рішення позачергових загальних зборів акціонерів Товариства від 30.05.2017 року Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" та просив в подальшому при оформленні процесуальних документів використовувати назву Приватне акціонерне товариство "Київобленерго". Суд задовольнив вищевказану заяву позивача.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду у даній справі надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 року між позивачем та Підприємцем було укладено Договір про постачання електричної енергії № 220043609, за яким Позивач являється постачальником електричної енергії, а Відповідач споживачем.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 250 кВА, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами Договору.

Згідно з п. 7.1 договору обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково, згідно з вимогами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 5(5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку" (п. 2.3.3 Договору).

Пунктами 1.1. додатку № 4 до договору розрахунковий період відповідачу встановлено з 8 числа календарного місяця до 8 числа наступного місяця.

Згідно п. 2.1. додатку №4 до договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за активну електричну енергію у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченню розрахункового періоду. Остаточний розрахунок відповідач зобов'язався здійснювати протягом 5-ти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач, в період з квітня 2016 по квітень 2017 років, надавав відповідачу послуги з постачання електричної енергії.

Так, 17.02.2017 року Відповідачу було виставлено рахунок № НОМЕР_1 за лютий 2017 року за активну електроенергію у розмірі 36 165,90 грн. Відповідач повинен був здійснити оплату по вказаному рахунку на протязі 5-ти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, тобто до 15.02.2017 року. Зважаючи на те, що відповідач не виконував належним чином умови договору, а саме не подавав звіти про використану електричну енергію протягом кожного розрахункового періоду, зазначений рахунок було сформовано 17.02.2017 року з позначкою про кінцеву дату оплати - 24.02.2017 року. Однак, Підприємець по вказаному в рахунку строк, оплату не здійснив.

Таким чином, Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати за зазначений період, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 36 165,90 грн., що також підтверджується Актом звіряння розрахунків від 19.05.2017 року.

Вказаними доказами стверджується, а Підприємцем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом з квітня 2016 по квітень 2017 років електричної енергії.

Договір на постачання електричної енергії є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 1, 3, 6 та 7 ст. 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі, якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що постачання електричної енергії підтверджується матеріалами справи за вказаний період, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за вищевказаний період, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, який складено арифметично вірно, прийшов до висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для стягнення за період з 25.02.2017 року до 30.03. 2017 року 101, 07 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 943,29 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених в Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 943, 29 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03126, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) 36 165 (тридцять шість тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 943 (дев'ятсот сорок три) грн. 29 коп. пені, три проценти річних у розмірі 101 (сто одна) грн. 07 коп., а також 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко