Рішення № 67254198, 16.06.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1297/2017 Справа № 641/2932/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі :

Головуючого судді Чайка І.В.,

за участю секретаря Алієвої І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання неправомірною бездіяльність та зобовязання здійснити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача у наданні позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобовязати відповідача надати позивачу відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 08.04.2017 року по 08.04.2020 року, тобто до досягнення нею трирічного віку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 07.11.2015 року він працює в Харківському національному університеті внутрішніх справ на посаді заступника декана з навчально-методичної роботи факультету № 2. 08.02.2017 року у позивача народилась донька - ОСОБА_2. Мати доньки позивача ОСОБА_3, після закінчення відпустки у звязку з вагітністю та пологами, приступила до роботи з 03.04.2017 року. Відпустка по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку їй не надавалась. Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до якої також були додані всі необхідні для цього документи. Однак, до теперішнього часу у позивача відсутні відомості про надання йому вищевказаної відпуски. Отже, на думку позивача , неприйняття відповідачем рішення щодо розгляду його заяви свідчить про його неправомірну бездіяльність у вирішенні цього питання чим порушує право позивача на відпустку .

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки згідно наданої довідки, яка була додана позивачем до заяви про надання відповідної відпустки , вбачається , що мати дитини - ОСОБА_3 вийшла на роботу до Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця на 0,25 ставки , тобто на неповний робочий день. Таким чином, представник відповідача вважає, що у позивача відсутні законні підстави щодо перебування ним у відпустці по догляду за дитиною, оскільки лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини , що вона вийшла на роботу на повний робочий день гарантовано право батька на отримання такої відпустки.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін у справі та дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу № 223 о/с від 11.12.2015 року, позивач працює в Харківському національному університеті внутрішніх справ на посаді заступника декана з навчально-методичної роботи факультету № 2. ( а.с.5)

Згідно заяви позивача від 07.04.2017 року, вбачається що останній звертався до ректора ХНУВС про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 08.04.2017 року.( а.с.6-7)

До вищевказаної заяви були додані належним чином завірена копія свідоцтва про народження дитини, оригінал довідки Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця № 61/19-118 від 03.04.2017 року та оригінал довідки УПСЗН від 04.04.2017 року.

Отже, відповідно до копії свідоцтва про народження серії І-ВЛ № 475443 , ОСОБА_4 народилась 08 лютого2017 року та її батьком є ОСОБА_1, тобто позивач по справі , а матірю ОСОБА_3. ( а.с.8)

Згідно копії довідки Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця № 61/19-118 від 03.04.2017 року, ОСОБА_3 працює в Харківському національному економічному університеті ім. Семена Кузнеця на посаді доцента на 0,25 ставки ( основна робота). Крім того, з вказаної довідки вбачається , що ОСОБА_3 знаходилась у відпустці по вагітності та пологам з 28.11.2016 року по 02.04.2017 року , а відпустка по догляду за дитиною до трьох років ї не надавалась . З 03.04.2017 року ОСОБА_3 приступила до роботи. ( а.с.9).

Відповідно до копії довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ»янського району ХМР від 04.04.2017 року, що була видана ОСОБА_3, вбачається , що остання не перебуває на обліку в УПСЗН та ніяких видів державної допомоги станом на 04.04.2017 року не отримує. ( а.с.10)

Згідно копії листа Харківського національного університету внутрішніх справ № 7/30 від 18.04.2017 року, який був адресований на адресу позивача, останньому було відмовлено у наданні відпустки для догляду за дитиною до трьох років, з причин, що мати дитини вийшла на роботу на 0,25 ставки , тобто на неповний робочий день .

Доказів направлення та отримання позивачем вказаного листа суду не надано

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Види відпусток врегульовуються статтею 4 Закону №504/96-ВР.

Так, соціальною відпусткою є, зокрема, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону №504/96-ВР після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Порядок надання соціальних відпусток визначено ст. 20 Закону №504/96-ВР.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третійстатті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача стосовно того, що у позивача відсутні законні підстави щодо перебування ним у відпустці по догляду за дитиною, оскільки на думку представника відповідача - лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини , що вона вийшла на роботу на повний робочий день гарантовано право батька на отримання такої відпустки, оскільки, як було встановлено вище, мати дитини ОСОБА_3, не перебуває на обліку в УПСЗН та ніяких видів державної допомоги станом на 04.04.2017 року не отримує, в тому числі і по догляду за дитиною до трьох років.

Враховуючи, що мати дитини працює та малолітня дитина потребує догляду, прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є порушенням його соціальних прав, у звязку з чим суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного суду України, що викладений в постанові від 01.07.2014 року № 21-212а14.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 58-60, 209,212 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Харківського національного університету внутрішніх справ, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 08.04.2017 року та до досягнення дитиною трирічного віку.

Зобовязати Харківський національний університет внутрішніх справ надати ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 08.04.2017 року по 08.02.2020 року, тобто до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Мотивоване рішення виготовлено 20 червня 2017 року.

Суддя: ОСОБА_5