Вирок № 67253688, 15.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2233/17

н.п. 1-кп/415/406/17

ВИРОК

Іменем України

15 червня 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю: секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Комм Я.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240000706 від 08.04.2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера, не інваліда, не судимого, хворого на рак лівої легені, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.186, ч.3 ст.357 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2017 року, приблизно о 09 години, обвинувачений ОСОБА_1 маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись в районі будинку № 250 по вул. Генерала Потапенка м. Лисичанська, шляхом ривку, заволодів жіночою сумкою, в якій знаходився телефонний апарат імпортного виробництва марки «Nokia» моделі «230» в корпусі чорного та сірого кольорів, (відповідно висновку експерта №19/113/9-3/336-80е від 12.04.2017) вартістю 971 грн.25 коп. та грошові кошти в сумі 803 грн., які належать ОСОБА_2, спричинивши останній майнової шкоди на загальну суму 1774 грн. 25 коп.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

08 квітня 2017 року, приблизно о 09 години 10 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_1, відкрито заволодівши жіночою сумкою, яка належить ОСОБА_2, забіг до нежилого приміщення будинку № 248, розташованого по вул. Ген. Потапенка міста Лисичанська, де став оглядати викрадене майно. Зазирнувши до жіночої сумки, ОСОБА_1 побачив пенсійне посвідчення, та керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне заволодіння іншим важливим особистим документом, викрав пенсійне посвідчення № 131753 від 30 серпня 2016 року видане на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст.357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом.

19 квітня 2017 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240000706 від 08.04.2017 року між потерпілою ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України була укладена угода про примирення, яка разом з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 була направлена до суду.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та остаточно примирився з потерпілою ОСОБА_2, майнова шкода потерпілій ОСОБА_2 відшкодована в повному обсязі, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст.186 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч.3 ст. 357 КК України у виді арешту строком на 3 місяці. На підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 2 (двох) років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.186, ч.3 ст. 357 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також розяснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. Зазначив, що майнова шкода ним потерпілій відшкодована в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2В у підготовчому судовому засіданні пояснила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_1 визначені у ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягала на її затвердженні судом. Крім того, потерпіла зазначила, що вищезазначена угода укладена нею з підозрюваним добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Майнова шкода відшкодована їй в повному обсязі.

Прокурор Комм Я.О. у підготовчому судовому засіданні, не заперечувала проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просила суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілої, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1М обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, зясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані: за ч. 1 ст.186, ч.3 ст.357 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) та незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом, ч.1 ст. 186 КК України в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом зясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним. тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст.469, ст.471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілою скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст.186 та ч.3 ст.357 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченого щире каяття та відсутністю обставин, що його обтяжують. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи у розмірі 880 гривень 40 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, №рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

жіноча сумка, пенсійне посвідчення №131753 від 30 серпня 2016 року видане на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, грошові кошти в сумі 803 гривні (16 купюр номіналом по 50 гривень на зворотній стороні містить серію та номер - ВЗ 1031555; БТ 3725743; ВБ 5048229; ВБ 5048235; БР 2276462; БР 0282463; ВЖ 5387353; ГК 7906116; ВВ 7907607; ВЕ 1291757; ВК 7703392; ГК 0504053; ЛД 2184458; ВВ 9878178; YЗ 4625800; АП 0731482 та 3 купюри номіналом по 1 гривні на зворотній стороні містить серію та номер - ПВ 6706910; ХЗ 5418065; НВ 0625784), що згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 18), підлягають поверненню власнику потерпілій ОСОБА_2;

телефонний апарат імпортного виробництва марки «Nokia» моделі «230», що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 40), підлягає поверненню власнику потерпілій ОСОБА_2.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст.373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 19 квітня 2017 року між потерпілою ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240000706 від 08.04.2017 року відносно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.186, ч.3 ст.357 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч.3 ст.357 України та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання - за ч. 1 ст.186 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч.3 ст. 357 КК України у виді арешту строком на 3 місяці. На підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи у розмірі 880 гривень 40 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

жіноча сумка, пенсійне посвідчення №131753 від 30 серпня 2016 року видане на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, телефонний апарат імпортного виробництва марки «Nokia» моделі «230», грошові кошти в сумі 803 гривні (16 купюр номіналом по 50 гривень на зворотній стороні містить серію та номер - ВЗ 1031555; БТ 3725743; ВБ 5048229; ВБ 5048235; БР 2276462; БР 0282463; ВЖ 5387353; ГК 7906116; ВВ 7907607; ВЕ 1291757; ВК 7703392; ГК 0504053; ЛД 2184458; ВВ 9878178; YЗ 4625800; АП 0731482 та 3 купюри номіналом по 1 гривні на зворотній стороні містить серію та номер - ПВ 6706910; ХЗ 5418065; НВ 0625784), що згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2, повернути власнику потерпілій ОСОБА_2

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко