Ухвала суду № 67253508, 13.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/350/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017 року м. Кропивницький

Колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Широкоряда Р.В.

суддів Новіцького Е.Й., Яковлєвої С.В.,

секретар Сакара І.І.,

за участі прокурора Байдак А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4,

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2017 року, за яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російська Федерація, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, без утриманців, не одруженого, безробітного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, 4 , згідно ст.89 КК, такого, що не має судимості

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців.

Ухвалено стягнути на користь Благовіщенської центральної лікарні 2100 гривень 35 копійок на лікування потерпілої.

Ухвалено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_6 4992 гривні 92 копійки у відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та 80000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винуватим за вчинення: умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

ОСОБА_3, 06 серпня 2016 року, в обідню пору доби (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись у житловій кімнаті, у себе за місцем проживання, за адресою: м. Благовіщенське вул. Зарічна, 4 Кіровоградської області на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків вчинив сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_7.

ОСОБА_3, маючи злочинний умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, використовуючи, як привід, поведінку останньої, усвідомлюючи протиправність своїх дій, цілеспрямовано, підійшов до потерпілої та умисно наніс два послідовних удари рукою зжатою в кулак в область щелепи та один удар кулаком в область спини.

ОСОБА_3, 10 серпня 2016 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, продовжуючи свій єдиний злочинний намір на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7, знаходячись у житловій кімнаті, у себе за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 використовуючи як привід поведінку останньої, яка знаходилась у положенні лежачи на підлозі, умисно, цілеспрямовано, з прикладанням сили, почав наносити ОСОБА_7 послідовні удари руками та ногами, близько 5- 8, в різні частини тіла, а саме: область голови, обличчя, тулуба.

Того ж дня, 10 серпня 2016 року у вечірній час, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 було доставлено до Благовіщенської центральної районної лікарні Кіровоградської області, де остання 11 серпня 2016 року о 23 годині 55 хвилин від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Внаслідок умисно завданих ОСОБА_3 ударів ОСОБА_7 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 53, на тілі трупу ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо лівого ока з переходом на ліву щоку, синців навколо правого ока, на зовнішній поверхні верхньої і середній третини правого плеча, по передній поверхні середньої третини правого плеча, саден на передній поверхні лівого та правого колінного суглоба. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Закритої тупої травми грудної клітки зліва з косо поперечними переломами ребер 3,4,5,6 з наявністю крововиливів в мякі тканини навкруги переломів з пошкодженням парієтальної плеври; закритого перелому кута нижньої щелепи зліва дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середніх тілесних ушкоджень. Закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку; крововиливу під тверду та мяку мозкові оболонки; закритої тупої травми живота з розривом селезінки та відривом лівої нирки дані тілесні ушкодження мають ознаки дії тупих, твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, які потягли за собою смерть потерпілої та які знаходяться в прямому причинному звязку із настанням смерті.

Судове рішення суду оскаржено в апеляційному порядку прокурором у кримінальному провадженні, обвинуваченим ОСОБА_3 та в інтересах обвинуваченого адвокатом ОСОБА_4

В апеляційних скаргах:

обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, крім того, зазначає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, і підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 119 КК України.

Вказує на те, що судом допущено порушення кримінального процесуального закону України.

Зазначає, що 26 липня 2016 року, він та його співмешканка (потерпіла ОСОБА_7Ю.) відсвяткувавши його повернена з зони АТО, лягли відпочивати, наступного дня та 28 липня 2016 року ОСОБА_7 вживала спиртні напої, що його обурювало.

Не заперечує, що 27 липня 2016 року завдав ОСОБА_7Ю,. незначних ударів долонею по затилку, щоб остання підняла голову та вислухала його з приводу того, що не слід пити; та не заперечує, що 28 липня 2016 року, прокинувшись, побачив, що його співмешканка у нетверезому стані лежить на підлозі, - він штовхнув її двічі у спину, - з метою, щоб остання піднялась. Оскільки ОСОБА_7 не піднялась, він поклав її на ліжко.

У подальшому, 02 чи 03 серпня 2016 року, він пішов на ринок, зустрів там знайомого, із яким поїхав до с. Данілова Балка, і відсутній був добу.

Вказує, що у його співмешканки постійно боліли ноги, і вона падала протягом двох тижнів; зокрема, під час падіння розбила голову об тумбочку. На його пропозицію викликати медичну допомогу, - ОСОБА_7 відмовлялася.

В судовому засіданні суду першої інстанції він неодноразово зазначав, що не бив свою співмешканку; від тих ударів долонею та його поштовхів по спині, - співмешканка не могла померти.

Вважає, що показання потерпілої ОСОБА_7, надані нею перед смертю та показання її рідних суперечливі.

Залишено поза увагою, що він протягом двох тижнів надавав допомогу своїй співмешканці, зокрема, й купував їй ліки.

Перші показання ОСОБА_7, де вона у палаті лікарні, за присутності свідків, пояснювала, що падала, оскільки в неї опухали ноги, не зафіксовані поліцією.

У доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу прокурора в частині погіршення його становища і повторює свою позицію щодо невірної кваліфікації його діяння та як наслідок скасування вироку суду першої інстанції.

Крім того, повторюючи вище зазначені у апеляційній скарзі обставини, додав, що сторона обвинувачення у своїй апеляційній скарзі вказує, що суд не надав належної оцінки особі обвинуваченого, а саме, що він не займається суспільно корисною діяльністю. Однак, зазначив, що він є учасником бойових дій (АТО);

захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Зазначає, що майже всі свідки, допитані по справі, у тому числі рідні сестра та мати потерпілої, заявляли про її проблеми зі здоровям, а саме у неї боліли ноги, підкошувались при ходьбі, внаслідок чого та падала.

Вказує на те, що допитана свідок ОСОБА_8 пояснила, що 28.07.2016 року на прохання потерпілої принесла тій горілку та сигарети. Потерпіла відразу при ній випила три чарки горілки. У ході розмови, потерпіла говорила про те, що болять ноги, вона падала та ударилась зубами, щелепою.

Крім того, зазначає, що під час проведення огляду трупа потерпілої у палаті лікарні, більше жодних тілесних ушкоджень не зафіксовано, крім як синців під очима, невеликих синців на руках та на обох колінах, що підтверджується фото трупа. У звязку з чим слідчим у протоколі огляду трупа, експертом при огляді трупа та у своєму висновку, не зафіксовано тілесні ушкодження, сліди крові на затилку потерпілої, не відомо.

Повторює позицію обвинуваченого при допиті у суді про повну незгоду із обставинами, які зазначені в обвинувальному акті. У зазначені дні він взагалі не бив потерпілу. Ніякого умислу у нього на спричинення тяжких тілесних ушкоджень не було.

Під час судових дебатів у суді першої інстанції вказував, що по справі відсутні належні докази навмисного спричиненням ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, що потягли за собою її смерть, а є тільки припущення сторони обвинувачення, які викладені в обвинувальному акті. Просив суд винести виправдувальний вирок, але одночасно зазначаючи, що у випадку доведеності вини ОСОБА_3, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 119 КК України, виходячи з наступних підстав.

По-перше, з матеріалів справи та під час судового розгляду не було знайдено прямих доказів того, що ОСОБА_3 10.08.2016 року навмисно завдав потерпілій 5-8 ударів руками та ногами у різні частини тіла, з метою спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень, які в подальшому потягли за собою смерть потерпілої. Вказує, що наявність показань свідків про факт побиття потерпілої та незаперечення самого ОСОБА_3, що він дійсно ударяв її тричі долонею по затилку, двічі ногою в область спини, але не зазначеною датою в обвинувальному акті, ще не свідчить про висновок, що внаслідок побиття було спричинено саме тяжкі тілесні ушкодження.

По-друге, для того, щоб навмисно спричинити зазначені в обвинувальному акті тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 повинен був наносити потерпілій досить сильні удари і в основному ногами, від яких обовязково повинні бути значні зовнішні тілесні ушкодження на тілі потерпілої. Але за результатами проведення огляду трупа зовнішні тілесні ушкодження, на наступний день після побиття 10.08.2016 року, фактично відсутні, крім незначних вище зазначених, що ставить під сумнів жорстокість побиття потерпілої ОСОБА_3, з метою спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень.

По-третє, допитуючи у судовому засіданні судмедексперта ОСОБА_9, останній пояснив, що на його думку основною причиною смерті є закрита черепно-мозкова травма голови потерпілої, забій головного мозку та крововилив під тверду та мяку мозкові оболонки, і додав, що такі травми могло спричинити падіння потерпілої затилочною частиною голови з висоти росту, а особливо при прискоренні на тверді предмети, що збігається з показаннями ОСОБА_3, який пояснював, що потерпіла падала головою об тумбочку, дверцята тумбочки, та відтворенням обставин скоєного злочину, коли у будинку ОСОБА_3 на дверцятах було виявлено плями, схожі на кров. Зламати ребра у тому місці, де вони зламані у потерпілої, також можна при падінні з витягнутою рукою на тверді предмети, а щодо розриву селезінки та відриву нирки, експерт зазначив, що ці ушкодження можна отримати при падінні з висоти, що узгоджується з поясненнями ОСОБА_3 про наявність драбини на горище, біля якої він бачив кров, а також драбини у погріб, куди потерпіла могла злазити, упавши.

По-четверте, у матеріалах справи (письмові докази, пояснення свідків) є факт, що у потерпілої боліли ноги, не могла ходити, внаслідок чого вона часто падала, а також те, що вона часто допускала вживання спиртного, інколи у великій кількості, що при вказаних обставинах, при падінні на будь-які предмети, не виключається що і з висоти також, потерпіла могла спричинити собі будь-які тілесні ушкодження, в тому числі і тяжкі.

По-пяте, суд не дав оцінку тим доказам, де потерпіла у лікарні спочатку вказувала на те, що падала, відповідно могла спричинити собі тілесні ушкодження. Не прийнято до уваги і той факт, що у потерпілої були підстави оговорити ОСОБА_3, так як останній збирався розлучитися з нею.

Поряд із зазначеним, зауважує, що свідок ОСОБА_10 пояснювала, що 10.08.2016 року, вона розмовляючи по мобільному телефону, чула як та почала плакати та кричати: «не бий мене ногами», однак крім самих пояснень вказаного свідка, відсутні докази цієї телефонної розмови. Крім того, вказує, що суд залишив поза увагою ті покази судмедексперта, які він в дійсності давав у судовому засіданні на питання, зазначенні вище.

Зауважив, що у протоколі допиту ОСОБА_3 як підозрюваного, його поясненнях у судовому засіданні відсутнє твердження про те, що саме всі наявні у потерпілої тілесні ушкодження могли бути спричиненні при падінні потерпілої на тумбочку. А факт про те, що 06.08.2016 року умисно наніс кулаком руки два удари потерпілій в область щелепи та один удар в область спини, після чого 10.08.2016 року умисно наніс 5-8 ударів руками та ногами в різні частини тіла, є тільки припущення сторони обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, і нічим по матеріалах справи не підтверджено. Наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, які отримані невідомо коли, не означає, що їх причинив саме ОСОБА_3

Вважає помилковим висновок експерта № 53 від 12.08.2016 року, при наявних вище згадуваних доказах по справі, а особливо допиту експерта у судовому засіданні.

Відзначає, що навіть в обвинувальному акті не зазначено, що ОСОБА_3 наносив удари у життєво важливі органи, а відображено тільки у загальному: в голову, обличчя, тулуб. Куди конкретно наносилися удари, не відомо.

Повторює пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не заперечує, що наносив згадувані ним удари потерпілій 27-28.07.2016 року, де максимум чого він хотів причинити потерпілій фізичний біль або ж незначні тілесні ушкодження, але у жодному разі не тяжкі тілесні ушкодження.

Вважає, що при зазначених вище обставинах, суд посилається більше на припущення, ніж на реальні докази по справі;

прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк девять років шість місяців. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує на те, що призначаючи покарання обвинуваченому судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, внаслідок чого призначене покарання через свою мякість не може слугувати запорукою його виправлення.

Зазначає, що судом належним чином не враховано, що кримінальне правопорушення, вчинене засудженим, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Крім того, судом не надано належної оцінки особі обвинуваченого ОСОБА_3, який не займається суспільно корисною діяльністю, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та проти власності.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини справ, тяжкість вчиненого правопорушення та дані про особу обвинуваченого, вважає, що вказана міра покарання є несправедливою і не слугуватиме запорукою досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, внаслідок мякості.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, у дебатах думку учасників судового провадження на підтримку поданих ними апеляційних скарг, зокрема, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, подану прокурором, заперечив задоволення апеляційних скарг сторони захисту, думку адвоката ОСОБА_4, який підтримав свою апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого в суді і вичерпані можливості їх отримати, думку обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав процесуальну позицію свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи допитаним в судовому засіданні суду першої інстанції свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, надав наступних показань.

Увечері 26 липня 2016 року, він та ОСОБА_7 вирішили відсвяткувати його повернення із зони АТО. Вони пішли в магазин та купили 0,7 л горілки та вдома разом випили, після чого полягали спати.

Наступного дня, 27 липня 2016 року, ОСОБА_7 попросила випити, оскільки їй було погано, він дав їй банківську картку і остання пішла в магазин та купила горілки. Він обурився і сказав, що досить пити, однак ОСОБА_7 так і випила сама всю бутилку горілки, після чого почала падати.

Потім в ході сварки із ОСОБА_7 щодо вживання нею спиртних напоїв, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 три удари долонею в задню частину затилка, однак несильно, з метою, щоб остання підняла голову та послухала, що не потрібно пити спиртне. Під час того, як наносив удари, то ОСОБА_7 сиділа на ліжку, при цьому говорила, що у неї болить нога.

Після даної сварки вони полягали спати; 28 липня 2016 року, прокинувшись, ОСОБА_3 пішов до товариша та з його пропозиції випив дві чарки горілки, після чого пішов додому. Коли повернувся, то ОСОБА_7 сказала, що їй погано та попросила мінеральної води.

ОСОБА_3 зателефонував до ОСОБА_11 та попросив, щоб остання прийшла до них. Коли прийшла ОСОБА_11, він дав їй банківську картку, а ОСОБА_7 сказала, що купити. ОСОБА_11 принесла горілку та сигарети.

ОСОБА_7 напилась горілки та падала. Коли ОСОБА_7 лежала, то він штовхнув її два рази ногою в область спини, щоб остання піднялась та вийшов покурити. Однак, при цьому він вважає, що не міг відбити нирку та селезінку.

Коли повернувся, ОСОБА_7 лежала на підлозі, він її підняв та положив спати.

У подальшому, 02 чи 03 серпня 2016 року, він взагалі цілу добу був відсутній вдома, так, як їздив із хлопцем, якого він не знає, в с. Данилова Балка, однак не доїхали, та він повернувся додому.

Крім того, він деякий час також був відсутній вдома, оскільки ходив по сигарети. ОСОБА_7 перед ним падала майже кожен день на протязі двох неділь, оскільки в неї боліли ноги, він розтирав ОСОБА_7 ноги кремом для зняття опухлості. Під час падіння ОСОБА_7 розбила голову об тумбочку. Вважає, що під час того, як ОСОБА_7 падала лицем до підлоги, то поламала щелепу. Також зазначив, що коли запитав у ОСОБА_7 де її передній зуб, який був приклеєний та вона постійно його губила, то остання відповіла, що на столі, однак він зуба ніде не знайшов. У ОСОБА_7 був мотив сказати, що він її побив, оскільки він їй сказав, що після її видужування вони розлучаються та дав можливість їй поспілкуватись із іншою дівчиною із м. Маріуполя, в якої він був три дні.

Не зважаючи на часткове визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, його вина підтверджується сукупністю наступних доказів, що їх належно досліджено та правильно оцінено судом першої інстанції.

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_6, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, - 10 серпня 2016 року їй зателефонувала донька ОСОБА_12 та повідомила, що ОСОБА_7 (ОСОБА_7Ю.) у важкому стані потрапила в лікарню, її побив ОСОБА_13 (ОСОБА_3Р.)

Наступного дня, 11 серпня 2016 року, вона приїхала в м. Благовіщенське Кіровоградської області в лікарню, де відвідала свою доньку, під час розмови із якою запитала останню, що сталося, на що та повідомила, що її побив ОСОБА_3 ногами, вона ні в чому не винна, все знає ОСОБА_14. Потім підійшов лікар, який сказав, щоб прийшли завтра. Після того, як вона вийшла із лікарні, приблизно через півгодини їй зателефонували із лікарні і повідомили, що ОСОБА_7 (ОСОБА_7Ю,) померла.

Крім того, свідок пояснила , що за час проживання її доньки із ОСОБА_3, останній постійно наносив їй тілесні ушкодження.

Згідно із наданими в судовому засіданні суду першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_10 - вона знала ОСОБА_7 близько двох років, оскільки вони разом працювали; 25 липня 2016 року їй зателефонувала ОСОБА_7 та попросила, щоб вона викликала їй швидку, так, як її побив ОСОБА_3 (ОСОБА_3Р.) і вона не може стати на ноги.

У подальшому, 10 серпня 2016 року, до неї знову зателефонувала ОСОБА_7, яка в телефонній розмові попросила, щоб вона принесла із собою пляшку горілки, і вона чула, що в стороні говорив ОСОБА_3 (ОСОБА_3Р.), і саме він просив, щоб вона принесла пляшку, але вона сказала що горілки не принесе, в результаті чого ОСОБА_7 сказала ОСОБА_3, що вона пляшку не принесе і тоді, не встигнувши закінчити розмову, у слухавці вона почула, як ОСОБА_3 почав висловлюватись до ОСОБА_7 нецензурними словами, та запитувати чому вона справила свої природні потреби. Також в телефонній трубці, вона почула, як ОСОБА_7 почала плакати та кричати: «Не бий мене ногами», і все це супроводжувалося дуже сильною ненормативною лексикою в сторону ОСОБА_7

Дана розмова була на гучному зв'язку, тобто, все про що вони говорили із ОСОБА_7 чула її подруга ОСОБА_15.

Прийшовши до ОСОБА_7, вона побачила, що ОСОБА_7 лежала на ліжку побита біля очей були синці, на голові на косах була кров, були побиті коліна.

Коли ОСОБА_10 запитала у ОСОБА_3, чи це він побив ОСОБА_7Ю,, то він відповів, що вона упала, та відразу у грубому тоні наказав ОСОБА_7 говорити те ж саме.

В подальшому ОСОБА_10 викликала швидку допомогу, на що ОСОБА_3 відповів, що не потрібно швидкої допомоги.

Зі слів ОСОБА_7 свідкові відомо, що ОСОБА_3 і раніше бив ОСОБА_7

Аналогічні показання надані суду першої інстанції свідком ОСОБА_15, яка в судовому засіданні підтвердила показання ОСОБА_10

Як встановлено показаннями свідка ОСОБА_16, яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона працює лікарем невропатологом ЦРЛ м. Благовіщенське.

Вранці коли вона прийшла на роботу (дати не памятає) їй повідомили, що у відділенні, яким вона завідує, а саме неврологічному відділенні, знаходиться важка хвора ОСОБА_7, коли вона її побачила то зрозуміла, що її необхідно переводити в інше відділення, а саме в палату інтенсивної терапії, - відповідно після чого викликала лікаря хірурга ОСОБА_17, який по приходу до відділення разом з нею пішов до палати де знаходилась ОСОБА_7

По приходу в палату, на той час там перебували сестра потерпілої та невідомий їй чоловік, як вона вже потім зрозуміла це був співмешканець ОСОБА_7 На питання до хворої, що з нею сталося, вона не відповіла, лише за допомогою жестів і міміки дала зрозуміти, що вона не хоче говорити при своєму співмешканці, після чого вона попросила його вийти із палати, але на її прохання він ніяк не відреагував, та вона попросила ще раз останнього вийти із палати, так як їй було потрібно оглянути хвору, після чого він вийшов із палати.

Коли останній вийшов із палати, ОСОБА_7 повідомила, що її побив її чоловік. ОСОБА_16 зрозуміла, що це ОСОБА_3

В подальшому ОСОБА_7 перевели до палати інтенсивної терапії, після чого остання померла;

За наданими в судовому засіданні суду першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_17, - він працює лікарем хірургом в Благовіщенській ЦРЛ Кіровоградської області.

Коли саме, дати він не памятає, йому зателефонували та повідомили, що одна із пацієнток знаходиться у важкому стані, після чого він разом із завідуючою відділенням неврології ОСОБА_16 зайшли в палату де перебувала пацієнтка ОСОБА_7, яку необхідно було оглянути, також в палаті на той час перебував чоловік потерпілої ОСОБА_7, якого звали ОСОБА_3, та сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_12.

На питання що сталося, ОСОБА_7 відповіді не дала, однак дала зрозуміти, що вона не хоче говорити в присутності свого співмешканця, при цьому, в голос нічого не сказала, в результаті чого вони попросили вийти ОСОБА_3, після чого ОСОБА_7 повідомила, що її побив її співмешканець ОСОБА_3

В подальшому ОСОБА_7 перевели до реанімації, після чого остання померла.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_18, наданими в ході судового розгляду суду першої інстанції,, - ОСОБА_3 являється співмешканцем її рідної сестри ОСОБА_7. За час спільного проживання ОСОБА_3 із ОСОБА_7 у них було все добре, в той час коли ОСОБА_3 не вживав спиртні напої, однак коли ОСОБА_3 випивав, то бив ОСОБА_7

Коли ОСОБА_7 приходила до неї побита, то просила щоб вона не повідомляла матері.

Під час спільного проживання із ОСОБА_3 ОСОБА_7 сильно почала зловживати алкогольними напоями.

Точної дати вона не памятає, їй зателефонувала ОСОБА_10, та повідомила, що ОСОБА_7Ю, в поганому стані та запитала, що їй робити, вона відповіла щоб викликала поліцію та швидку допомогу.

У подальшому, 11 серпня 2016 року вона, близько 19 години, пішла в Благовіщенську ЦРЛ, де навідала свою сестру ОСОБА_7, яка була в дуже тяжкому стані, вона дивилась тільки одним оком, як повідомив лікар, у неї була вибита щелепа, синці були на руках, ногах та на спині.

З приводу що з нею сталося - спочатку ОСОБА_7Ю, сказала, що упала, однак потім в ході спілкування повідомила, що її побив ОСОБА_3

В подальшому їй повідомили, що її сестра ОСОБА_7 померла.

За показаннями, наданими судово-медичним експертом ОСОБА_9, в судовому засіданні суду першої інстанції, - він підтвердив висновки судово-медичних експертиз, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

Крім наведених доказів, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується й наступними доказами матеріалів кримінального провадження, дослідженим у сукупності судом першої інстанції:

- протоколом огляду місця події від 11.08.2016 року з фототаблицею, яким оглянуто домоволодіння, що знаходиться за адресою м. Благовіщенське вул. Зарічна №4 в якому проживає ОСОБА_3 ( т.1 а.п.32).

- протоколом огляду місця події від 12.08.2016 р. з фототаблицею, під час яким оглянуто палату №4 хірургічного відділення Благовіщенської ЦРЛ в якій знаходиться труп ОСОБА_7 з описом тілесних ушкоджень (т.1 а.п. 33-36);

- протоколом огляду місця події від 12.08.2016 р. з фототаблицею, під час якого під час якого оглянуто, в приміщенні моргу труп ОСОБА_7 та виявлено тілесні ушкодження (т.1 а.п.23-27);

- протоколом огляду місця події від 12.08.2016 року з фото таблицею, яким оглянуто домоволодіння, що знаходиться за адресою м. Благовіщенське вул. Зарічна №4 в якому проживає ОСОБА_3 ( т.1 а.п.32-51).

- експертною довідкою № 53, якою встановлено, що на тілі трупу ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді політтравми: ЗЧМТ, крововиливу під тверду мозкову оболонку. Закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер зліва, розрив селезінки. Відрив лівої нирки. Смерть ОСОБА_7 настала від геморагічного шоку (гострої крововтрати) внаслідок вищевказаної політтравми;

- висновком експерта № 53, від 12.08.2016 року, згідно з яким на тілі трупу ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо лівого ока з переходом на ліву щоку, синців навколо правого ока, на зовнішній поверхні верхньої і середній третини правого плеча, по передній поверхні середньої третини правого плеча. Саден на передній поверхні лівого та правого колінного суглоба, дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Закритої тупої травми грудної клітки зліва з косо поперечними переломами ребер 3,4,5,6 з наявністю крововиливів в мякі тканини навкруги переломів з пошкодженням парієнтальної плеври; закритого перелому кута нижньої щелепи зліва дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середніх тілесних ушкоджень. Закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку; крововиливу під тверду та мяку мозкові оболонки; закритої тупої травми живота з розривом селезінки та відривом лівої нирки дані тілесні ушкодження мають ознаки дії тупих, твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, які потягли за собою смерть потерпілої та які знаходяться в прямому причинному звязку із настанням смерті. Тілесні ушкодження на тілі трупу ОСОБА_7 могли утворитись як від нанесення ударів кулаками рук, так і взутими ногами. Судячи по характеру та локалізації ушкоджень на тілі трупу ОСОБА_7 вони не могли утворитись при падінні з положення стоячи. В крові трупу ОСОБА_7 етиловий та другі спирти не виявлені (т.1 а.п.67-70);

- висновками експерта: № 630 ( т.1 а.п.88,89), № 627 ( т.1 а.п.97-99), № 629 ( т.1 а.п.107-109), № 628 ( т.1 а.п.117-119), № 140 ( а.п.127-129), 139 ( т.1 а.п.137-138), 626 ( т.1 а.п.146-148);

- копією свідоцтва про смерть від 12.08.2016 року (т.2 а.п.4);

- протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом від 18.08.2016 року за участю ОСОБА_3, під час якого останній на місці вчинення злочину розповів та показав обставини нанесення ним ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ( т. 2 а.п.67-72);

- висновком експерта № 53-1, від 20.09.2016 року, згідно з яким встановлено, що механізм утворення тілесних ушкоджень, на тілі трупу ОСОБА_7 не в повному обсязі відповідає обставинам, на які вказує підозрюваний ОСОБА_3, під час проведення слідчого експерименту з його участю 18.08.2016 року, не співпадає кількість ударів та місця їх нанесення. Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_7 не могли утворитись при падінні з положення стоячи на деревяну тумбочку ( т.1 а.п.78-80).

Таким чином, на підставі досліджених доказів, ОСОБА_3 обґрунтовано визнано винуватим у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_3 не причетний до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7, наніс останній тільки лише три удари із незначною силою в область потилиці, та два удари із незначною силою в область спини, а тілесні ушкодження потерпіла отримала внаслідок неодноразового падіння через хворобу ніг з висоти власного зросту, в тому числі внаслідок падіння на деревяну тумбочку, - є необґрунтованими та спростовуються сукупністю доказів матеріалів кримінального провадження.

Вказані твердження спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_6, якій 11 серпня 2016 року, потерпіла ОСОБА_7, перебуваючи в лікарні, повідомила, що її побив ОСОБА_3 ногами, показаннями свідка ОСОБА_10, яка 25 липня 2016 року та 10 серпня 2016 року мала телефонні розмови з ОСОБА_7, в ході яких остання, зокрема 25 липня 2016 року, повідомила про те, що її побив ОСОБА_3 (ОСОБА_3Р.), і вона не може стати на ноги, а 10 серпня 2016 року, в ході телефонної розмови (ввімкненою в режимі гучного звязку) з ОСОБА_7 свідок чула як ОСОБА_3 (ОСОБА_3Р.) висловлювався щодо ОСОБА_7 нецензурною лайкою, після чого чула, як ОСОБА_7 кричала та просила ОСОБА_3 не бити її; прийшовши до ОСОБА_7 свідок побачила, що ОСОБА_7 побита, а на запитання свідка до обвинуваченого чи то він побив ОСОБА_7, ОСОБА_3 відповів, що то вона впала, при цьому у грубій формі наказавши ОСОБА_7 підтверджувати сказане.

Означені показання свідка ОСОБА_10 підтверджуються й показаннями свідка ОСОБА_15, яка чула 10 серпня 2016 року розмову свідка ОСОБА_10 з ОСОБА_7 по мобільному телефону, оскільки розмова відбувалась у режимі гучного звязку, і в ході якої чула, як ОСОБА_7 кричала та просила ОСОБА_3 не бити її.

Свідок ОСОБА_18 у показаннях вказувала на те, що їй відомо, що її рідну сестру ОСОБА_7 бив її співмешканець ОСОБА_3, сестра приходила до неї побита, не хотіла, щоб про це знала їх матір; 11 серпня 2016 року, перебуваючи у лікарні у тяжкому стані, ОСОБА_7 спочатку пояснила походження тілесних ушкоджень своїм падінням, проте у подальшому, в ході спілкування, розповіла про її побиття ОСОБА_3

Слід вказати, що про факт побиття її саме ОСОБА_3 внаслідок чого нею отримано тілесні ушкодження, ОСОБА_7 розповіла й безпосередньо у лікарні, незадовго до своєї смерті.

Вказане підтверджується показаннями свідків ОСОБА_16 (лікаря-невропатолога ЦРЛ м. Благовіщенське), ОСОБА_17 (лікаря-хірурга ЦРЛ м. Благовіщенське), за якими ОСОБА_7, знаходячись у палаті лікарні (де також перебувала й сестра останньої ОСОБА_9), повідомила про факт її побиття її співмешканцем ОСОБА_3

Показання потерпілої та свідків цілком узгоджуються із іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, висновком експерта № 53 від 1208.2016 року яким встановлено: тілесні ушкодження на тілі трупу ОСОБА_7 могли утворитись як від нанесення ударів кулаками рук, так і взутими ногами, за характером та локалізацією ушкоджень на тілі трупу ОСОБА_7 вони не могли утворитися при падінні з положення стоячи; (том 1 аркуші провадження 67-70, 78-80).

Висновком експерта № 53-1 від 20.09.2016 року встановлено: механізм утворення тілесних ушкоджень на тілі трупу ОСОБА_7 не в повному обсязі відповідає обставинам, на які вказує підозрюваний ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту з його участю 18 серпня 2016 року (в ході якого ОСОБА_3 показав обставини нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень трьох ударів середньої сили долонею в задню частину голови та двох ударів середньої сили босою ногою в область спини ближче до центру; та розповів та пояснив як ОСОБА_7 весь час падала та ударялася, зокрема об тумбочку), а саме не співпадає кількість ударів та місця їх нанесення.

Цим же висновком експерта встановлено, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_7 не могли утворитися при падінні з положення стоячи на деревяну тумбочку.

Посилання сторони захисту на те, що показання потерпілої ОСОБА_7, надані нею перед смертю та показання її рідних суперечливі, до того ж, рідні можуть надавати такі показання, що викривають ОСОБА_3, оскільки померла ОСОБА_7 є їх близькою людиною, донькою та сестрою, - жодного підтвердження не знайшли.

Показання потерпілої та всіх свідків є узгодженими між собою та з іншими доказами матеріалів кримінального провадження. Піддавати сумніву показання цих осіб відсутні.

Перед допитами свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

При цьому, слід зауважити, що показання щодо спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 надано не лише родичами та знайомими померлої ОСОБА_7, а й лікарями ЦРЛ м. Благовіщенське, раніше взагалі особисто не знайомими з ОСОБА_7 та які вочевидь не можуть бути зацікавленими в силу особисто субєктивного сприйняття події злочину у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого на те, що первинні показання ОСОБА_7, де вона у палаті лікарні, за присутності свідків, пояснювала, що падала, оскільки в неї опухали ноги, не зафіксовані поліцією, - є безпідставними.

Як встановлено та про що йшлося вище, ОСОБА_7, перебуваючи у лікарні, у палаті цієї лікувальної установи, повідомила про факт її побиття ОСОБА_3

Разом із тим, доказами, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 є встановленим, що ОСОБА_7 спочатку, побоюючись ОСОБА_19, на той момент (разом із сестрою ОСОБА_7Ю.) також присутнього у палаті лікарні, відмовлялася повідомляти що саме з нею сталося, при цьому не вербально дала присутнім свідкам зрозуміти її небажання розмовляти за присутності ОСОБА_3; після того як ОСОБА_3 покинув палату, ОСОБА_7 розповіла дійсні обставини отримання нею тілесних ушкоджень.

Одразу після чого ОСОБА_7 перевели до палати інтенсивної терапії (реанімації), де остання невдовзі померла.

Відтак, з наведеного слідує, що жодні показання ОСОБА_7 обєктивно не могли бути зафіксовані поліцією.

Щодо тих посилань сторони захисту, що ОСОБА_7 ряду свідків спочатку розповідала, що тілесні ушкодження отримала внаслідок падіння, оскільки у неї опухали, боліли ноги й вона не могла ходити, а не внаслідок її побиття ОСОБА_3, тобто, надавала суперечливих пояснень, - вказане цілком пояснюється тим, що ОСОБА_7 з обєктивних підстав побоювалася ОСОБА_3

Означене знаходить своє підтвердження показаннями потерпілої ОСОБА_6 з приводу того, що їй відомо, що за час проживання з ОСОБА_3 останній постійно спричиняв тілесних ушкоджень її донці (ОСОБА_7Ю.), й показаннями свідка ОСОБА_10, якій відомо безпосередньо зі слів ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_3 й раніше бив ОСОБА_7, а також й показаннями свідка ОСОБА_18 (рідної сестри ОСОБА_7Ю.), з приводу того, що ОСОБА_3, у той час, коли перебував у стані алкогольного спяніння, бив ОСОБА_7; ОСОБА_7 приходила до свідка побитою та просила не повідомляти про те їх матері.

Також, адвокат обвинуваченого в апеляційній скарзі зазначає: під час проведення огляду трупа потерпілої у палаті лікарні, більше жодних тілесних ушкоджень не зафіксовано, крім як синців під очима, невеликих синців на руках та на обох колінах, що підтверджується фото трупа; слідчим у протоколі огляду трупа, експертом при огляді трупа та у своєму висновку, не зафіксовано інші тілесні ушкодження.

Відносно вказаного слід зауважити на таке.

Характер, локалізація, тяжкість тілесних ушкоджень, наявних у ОСОБА_7, у даному кримінальному провадженні належно установлені, і дані докази досліджені у їх сукупності.

Відповідно до змісту експертної довідки № 53, виданої 12 серпня 2016 року судово-медичним експертом ОСОБА_9, на тілі трупу ОСОБА_7 наявні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, крововиливу під тверду мозкову оболонку; закритої тупої травми грудної клітини з множинними переломами ребер зліва, розриву селезінки; відриву лівої нирки (том 1 аркуш провадження 52).

Висновком експерта № 53 від 12.08.2016 року повністю встановлено і конкретизовано тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_7, їх локалізацію, тяжкість, характер (том 1 аркуш провадження 67-70).

Щодо вказаного висновку експерта, а так само й показанням експерта ОСОБА_9 в судовому засіданні з приводу висновку, - судом першої інстанції надано належної юридичної оцінки, про що безпосередньо зазначено у вироку суду (том 3 аркуш провадження 192).

Аналогічним, що вже зазначено вище, спростовується й посилання в апеляційній скарзі на те, що не встановлено, що ОСОБА_3 наносив удари саме у життєво важливі органи, а відображено тільки узагальнено, - в голову, обличчя, тулуб ОСОБА_7Ю, - і куди конкретно наносилися удари, не відомо.

З приводу доводів адвоката обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що він просив суд першої інстанції перекваліфікувати дії його підзахисного на ч. 1 ст. 119 КК України, зважаючи на ряд підстав, слід вказати про таке.

Означеним доводам сторони захисту судом першої інстанції надано юридичної оцінки, зазначено про це в оскаржуваному вироку.

Свої висновки про відсутність підстав до перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України суд першої інстанції, з урахуванням всіх досліджених обставин кримінального провадження та доказів у ньому, умотивував, беручи до уваги відповідні положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи», а також беручи до уваги та аналізуючи відмінність вказаних злочинів з їх субєктивної сторони.

На підставі чого, судом першої інстанції зроблено висновок, що у конкретному кримінальному провадженні, зважаючи на обставини справи та досліджені докази, наявний умисел обвинуваченого до діяння і наслідків; при вчиненні діяння обвинувачений передбачав заподіяння ним тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та як наслідку можливого настання смерті (субєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України), і даний висновок суду є обґрунтованим (том 3 аркуш провадження 191-192).

Доводи у апеляційній скарзі обвинуваченого з приводу того, що судом першої інстанції не враховано того, що він є учасником бойових дій (АТО), - є слушними.

Дійсно, як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 є учасником антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (том 2 аркуш провадження 132).

Проте, врахування вказаної обставини, з урахуванням інших обставин у справи, уособлено не впливає на доведеність винуватості, правильність призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, вид та розмір призначеного покарання, правильність оскаржуваного судового рішення по суті.

Відтак, доводи апеляційних скарг сторони захисту свого підтвердження не знайшли.

Судове рішення суду першої інстанції оскаржене й прокурором, якийпереконаний у тому, що судом першої інстанції ОСОБА_3 призначено занадто мяке покарання.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що: призначаючи покарання обвинуваченому судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, та особу обвинуваченого, який не займається суспільно корисною діяльністю, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та проти власності, внаслідок чого призначене покарання через свою мякість не може слугувати запорукою виправлення обвинуваченого, - є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які помякшують та обтяжують покарання.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Вказані вимоги закону та рекомендації Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції дотримані.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, безпосередньо вироку суду, - при призначенні ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, дотримався вимог ст. 65 КК України, і правильно врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких умисних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується по місцю свого проживання, безробітний та неодружений, страждає психічно-поведінковими розладами особистості внаслідок вживання алкоголю, в момент скоєння правопорушення виявляв та в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступеню душевного захворювання і недоумкуватості, застосування заходів медичного характеру не потребує, відсутність обставин, які помякшують обвинуваченому покарання, обставини, які обтяжують покарання, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Тобто, судом першої інстанції належним чином враховано всі обставини, в тому числі й ті, на які посилається особа, яка подала апеляційну скаргу, зокрема, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що обвинувачений не займається суспільно-корисною працею, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваному вироку (аркуш провадження 192 том 3).

На підставі врахованих обставин суд першої інстанції визначив обвинуваченому покарання у межах санкції частини статті обвинувачення (що не є мінімальним), яке у даному випадку є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не є надмірним, є виваженим за суворістю, та є таке, що відповідає меті покарання.

Відносно того, що судом першої інстанції не достатньо, на думку прокурора, враховано те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, зауважується - обвинувачений в силу положень ст. 89 КК України є таким, який не має судимості, факт притягнення обвинуваченого у минулому до кримінальної відповідальності, може бути врахований судом при призначенні обвинуваченому покарання як характеристика особи обвинуваченого, проте це є правом суду, а не обовязком відповідно до вимог закону.

Тож, доводи апеляційної скарги прокурора свого підтвердження не знайшли, а тому задоволенню не підлягають.

Відтак, враховуючи зазначене вище, з огляду на те, що доводи апеляційних скарг свого підтвердження не знайшли, колегія суддів залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_3, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_20 ОСОБА_13В,