Ухвала суду № 67253442, 14.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1139/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

14.06.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю позивача та її представника, представника відповідача, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою.

В обґрунтування позову зазначала, що 15 квітня 2014 року ОСОБА_3 взяла у неї в борг гроші в сумі 8000 доларів США строком до 01 березня 2015 року, про що написала розписку. У вказаний строк відповідач гроші не повернула, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь борг в сумі 206179 грн.92 коп. (а.с.2-4).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг за розпискою в сумі 25770 грн.49 коп. та судові витрати в сумі 640 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.73-75).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі (а.с.80-82).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них і просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно достатті 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ч. 1ст. 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У постановах Верховного Суду Українивід 08 червня 2016 року у справі 6-1103 цс 16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79 цс 14, від 18 вересня 2013 року № 6 - 63 цс 13 висловлена правова позиція про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування,з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Оригіналом розписки від 25 квітня 2014 року наданої позивачем, дослідженої в судовому засіданні, копія якої містить в матеріалах справи, підтверджується, що ОСОБА_3 взяла у позику 8000 (вісім тисяч) доларів США у ОСОБА_2, які зобов'язалась повернути у строк до 01 березня 2015 року. Зобовязалась повернути повну суму з процентами та в строк (а.с.10).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не заперечується той факт, що розписка написана нею власноручно. Не заперечується отримання по розписці в позику 8000 доларів США.

Представник відповідача визнав позовні вимоги частково та пояснив, що відповідач повернула борг позивачці в сумі 7000 доларів США, не повернуто гроші в сумі 1000 доларів США.

Як свідчать матеріали справи журнал судового засідання та технічний запис судового засідання від 24 березня 2017 року, позивач визнала той факт, що відповідач дійсно повернула їй 7000 доларів США (а.с. 66). Проте, заперечуючи проти доводів представника відповідача про часткове повернення суми позики, позивач пояснила, що відповідачем повернуто не основний борг, а лише проценти за користування коштами, з розрахунку 2 проценти на місяць.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як свідчить зміст розписки, в ній відсутній розмір процентів за користування грошима та період за який вони нараховуються.

У позовній заяві позивач не зазначала весь обсяг зобовязань відповідача за договором позики, тобто основної суми боргу та процентів, вимоги про стягнення на її користь з відповідача процентів за користування грошима, не заявляла. Нічого у позовній заяві не зазначала позивач і про те, що їй повернуті проценти і що їх розмір складає саме 7 000 доларів США.

Предметом позову у справі є повернення основної суми позики.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 4 березня 2015 рокуповернуто позивачці 2 000 доларів США та та у листопаді 2016 року всього повернуто 5000 доларів США, залишок боргу становить 1000 доларів США.

Твердження позивача та її представника про те, що ці 7000 доларів США які повернула відповідач, є процентами за користування грошима, а не основна сума позики, є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Наданий в суді апеляційної інстанції позивачем та її представником на підтвердження своїх доводів розрахунок ціни позову, не спростовує висновків суду про те, що повернуті відповідачем гроші були саме в рахунок погашення основної суми позики. Цей розрахунок стосується нарахування трьох процентів річних від простроченої суми та пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання (ст.625 ЦК України), що не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст.59 ЦПК України).

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Безспірні докази того, що повернуті відповідачем 7000 доларів США є не погашенням основної суми боргу за договором позики, а є фактично сплатою процентів за користування грошима із розрахунку 2 % на місяць, позивачем не надані ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Доводи позивача та її представника про те, що в першу чергу сплачуються проценти за користування грошима і тільки після цього повертається основна сума позики, є безпідставними та такими, що не грунтуються на умовах укладеного сторонами договору та на законі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості по позиці в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 25770 грн.49 коп.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду порушено права позивача, оскільки стягнення з відповідача неповернутої суми основного боргу за договором позики,за змістом частини третьої статті 1049 ЦК України, не позбавляє позивача права на звернення з позовом про стягнення суми неповернутих процентів за користування грошима, передбачених статтею 1048 ЦК України.

Суд першої інстанції повно і всебічно зясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_4