Ухвала суду № 67252276, 20.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1371/15-ц

Провадження № 22-ц/779/617/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р. І. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.

секретаря Капущак С. В.

з участю апелянта ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Горішньозалучанської сільської ради, відділу Держгеокадастру у Снятинському районі про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Горішньозалучанської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання недійсним рішення сільської ради, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 07 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року позивач звернулася з даним позовом та просила зобовязати ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, заборонивши встановлення огорожі на належній їй на праві власності на підставі державного акту серії ЯЖ № 152764 земельній ділянці та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010831000213 від 15 жовтня 2008 року, визнати незаконним та скасувати рішення Горішньозалучанської сільської ради від 05 липня 2015 року «Про затвердження актів проведення інвентаризації та актів встановлення меж», визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 666113, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011031000003 від 12 лютого 2010 року за ОСОБА_6

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що на праві приватної власності їй належить земельна ділянка площею 0,1902 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по вул. Спортивна в с. Долішнє Залуччя Снятинського району. Дана земельна ділянка була отримана нею в дар на підставі договору дарування земельних ділянок від 21 листопада 2007 року від іі матері ОСОБА_3, якій вони належали на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №196323. Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є суміжними землекористувачами. У 2014 року відповідачі розпочали встановлювати огорожу, яка розміщувалася на належній їй земельній ділянці, чим порушили її право власності. У звязку з цим звернулася до Горішньозалучанської сільської ради із заявою про встановлення межових знаків між їхніми господарствами.

18 липня 2014 року інженером-землевпорядником сільської ради було погоджено межу для будівництва огорожі, про що було складено акт, відповідно до якого ширина ї земельної ділянки склала 15,6 м замість 15,9 м як передбачено державним актом. В подальшому ОСОБА_7 відмовився підписати даний акт. 12 серпня 2014 року повторно звернулася до сільської ради із заявою про узгодження меж. Оскільки земельна ділянка не була внесена до публічно кадастрової карти, їй було рекомендовано виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі. 14 серпня 2014 року складено акт обмірів обох суміжних земельних ділянок, згідно якого було встановлено відсутність порушень межових знаків на існуючій межі згідно з її державним актом. 23 квітня 2015 року постійною комісією сільської ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин було складено акт про встановлення (відновлення) межі між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_8, ОСОБА_7, згідно якого ширина її земельної ділянки складає 15,35 м замість 15,9 м згідно державного акту. Даний акт було затверджено рішенням сільської ради від 05 липня 2015 року № 312-24/2015, хоча його не підписувала у звязку із зменшенням розміру її земельної ділянки.

Позивач також вважає, що долучений відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості доказів державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 666113, виданий на підставі рішення Горішньозалучанської сільської ради №17 від 08 грудня 1997 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Підставою для отримання відповідачем ОСОБА_6 державного акту на право власності на землю було рішення Горішньозалучанської сільської ради №17 від 08 грудня 1997 року та виготовлена на його підставі технічна документація по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки, яка не відповідає вимогам Закону України «Про землеустрій», оскільки такий вид технічної документації не передбачено Законом. Рішенням сільської ради №17 від 08 грудня 1997 року було передано у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, яка на той час ще не була сформована та не було присвоєно їй кадастровий номер, вважає, що необхідно було виготовляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не інвентаризації.

Рішенням Снятинського районного суду від 07 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення її вимог у повному обсязі.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що спірна земельна ділянка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, яка отримана в дар на підставі договору дарування житлового будинку та земельних ділянок від ОСОБА_3 Рішенням Горішньозалучанської сільської ради затверджено акт про встановлення межі між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_7, згідно якого ширина її земельної ділянки склала 15,35 м замість 15,9 м згідно державного акту. Прийнятим рішенням сільська рада позбавила її права власності на земельну ділянку шириною 0,55 см по усій її довжині.

Крім цього, апелянт вважає, що приватизація земельної ділянки призначеної для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд відповідачами здійснена з порушення законодавства. Технічна документація по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки, яку виготовлено на замовлення ОСОБА_6 не відповідає вимогам ЗУ «Про землеустрій», оскільки такий вид не передбачено законом. Тому на державний акт виданий з порушенням вимог земельного законодавства.

Рішенням Горішньозалучанської сільської ради від 08 грудня 1997 року передано у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,25га, яка на той час ще не була сформована та не присвоєно кадастровий номер. Тому необхідно було виготовляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не інвентаризації. Дане порушення призвело до неузгодженості з нею меж земельної ділянки.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та її представників, які вимоги скарги підтримали, представника відповідачів, яка вимоги скарги заперечила, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено належних доказів порушення її права власності на земельну ділянку та створення відповідачами перешкод у користуванні належною на праві власності земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що згідно договору дарування земельних ділянок від 21 листопада 2007 року ОСОБА_3 подарувала дочці ОСОБА_2 земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства загальною площею 0,6702 га, а саме: земельну ділянку кадастровий номер: 2625281502:02:004:0046 площею 0,2202 га; земельну ділянку кадастровий номер: 2625281502:02:004:0047 площею 0,2598 га; земельну ділянку кадастровий номер: 2625281502:02:005:0001 площею 0,1139 га, що розташовані на території с. Залуччя Долішнє Снятинського району без зміни цільового призначення. Дані земельні ділянки належали ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 196323, виданого Горішньозалучанською сільською радою 22 листопада 2002 року на підставі рішення сільської ради від 08 грудня 1997 року.

На підставі зазначеного договору дарування ОСОБА_2 15 жовтня 2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1902 гектара в с. Залуччя Долішнє Снятинського району, для користування якої і встановлено межі із господарством відповідачів ОСОБА_7 із затвердженням акту рішенням сесії сільської ради від 5 липня 2015 року, яке і є предметом спору.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 666111 від 12 лютого 2010 року ОСОБА_6 на підставі рішення Горішньозалучанської сільської ради від 08 грудня 1998 року № 17 була власником земельної ділянки площею 0,1885 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Залуччя, вул. Спортивна Снятинського району (а.с. 46).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 666113 від 12 лютого 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення Горішньозалучанської сільської ради від 08 грудня 1998 року № 17 була власниками земельної ділянки площею 2500 га, призначеної для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Залуччя, вул. Спортивна Снятинського району (а.с. 69).

Судом також встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку позивачки серії ЯЖ № 152764 від 15 жовтня 2008 року не зареєстрований у Державному Земельному Кадастрі. Відповідно до вимог чинного земельного законодавства України він повинен містити координати спірної земельної ділянки, внесені до електронної бази, чого позивачкою у встановленому законом порядку зроблено не було.

Відповідно до виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 23) за заявою ОСОБА_2 зазначено, що площа земельних ділянок ОСОБА_2 складає 0,1902 га. Складено картографічний план земельної ділянки ОСОБА_2 із описом меж. Також складено комісією акт обмірів земельної ділянки ОСОБА_2 від 14 серпня 2014 року і встановлено, що порушень межових знаків її землекористування не виявлено.

У звязку з прийняттям рішення Горішньозалучанської сільської ради від 05 липня 2015 року «Про затвердження актів проведення інвентаризації та актів встановлення меж» також за заявою ОСОБА_6 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 39) для ведення особистого селянського господарства. Цією технічною документацією встановлено, що після затвердження акту від 23 квітня 2015 року про встановлення меж між господарствами сторін площа ділянки ОСОБА_6 зменшилась на 0,0033 гектара і становить уже 0,1852, а не 0,1885 гектара, як у її державному акті на земельну ділянку серії ЯК № 666111 від 12 лютого 2010 року.

В результаті даного зменшення, було змінено конфігурацію земельних ділянок ОСОБА_6 та добровільно відступлено від межі у спірній частині межі із позивачем на 25 сантиметрів.

У пояснювальній записці спеціаліста також зазначено, що при узгодженні зовнішніх меж ділянки ОСОБА_6 від зацікавлених осіб жодних претензій не поступило.

Відповідач ОСОБА_6 погодилась із таким зменшенням площі земельної ділянки після розмежування господарств сторін та зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,1852 гектара для ведення особистого селянського господарства та 0,25 гектара із співвласником ОСОБА_7 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав (а.с. 205-207, т.1). Саме на підставі цих правовстановлюючих документів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками належних їм земельних ділянок.

Зазначені правовстановлюючі документи позивачем по даній справі не оспорені. Правомірність користування земельними ділянками відповідачів ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства та для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд підтверджується також технічною документацією по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок за 2008 рік (а.с. 99-107, т.1).

Реєстрація земельних ділянок відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства та для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд під час первинної приватизації у період з 2008-2010 роки проведена без виявлення перетинок та накладок із земельною ділянкою позивача ОСОБА_2

Згідно акту обмірів земельної ділянки ОСОБА_2 від 14 серпня 2014 року представниками сільської ради здійснено виніс меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, яку згідно з державним актом серії ЯЖ № 152764 від 15 жовтня 2008 року, виданого на ОСОБА_2 Згідно винесених меж між господарствами позивачки та ОСОБА_9 були встановлені межові знаки.

Наступним актом обмірів спірної земельної ділянки ОСОБА_2 від 03 вересня 2014 року суміжні землекористувачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також зробили виніс меж своєї земельної ділянки в натурі (на місцевості), після чого виявилось, що між господарствами має місце накладка однієї земельної ділянки на іншу, приблизно 0,5 м між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Рішенням Горішньозалучанської сільської ради від 26 жовтня 2014 року вирішено рекомендувати позивачці та ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно з принципом добросусідства вирішити спірні питання суміжного землекористування шляхом переговорів, а у випадку недосягнення взаємного погодження у вирішенні питання, звертатися до суду.

Актом про встановлення (відновлення) межі між господарствами від 23 квітня 2015 року, складеним комісією Горішньозалучанської сільської ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин за участю сільського голови проведено обміри суміжних земельних ділянок на предмет встановлення межі між земельними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і встановлено ширину ділянки ОСОБА_2 у місці спору 15,35 метра.

Рішення Горішньозалучанської сільської ради від 05 липня 2015 року № 312-24/2015 затверджено вказаний акт про встановлення (відновлення) межі між господарствами (ОСОБА_2, ОСОБА_7Д.) від 23 квітня 2015 року.

Відповідно до вимог ст. 188 ЗК України, ст.ст. 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлення факту самовільного захоплення земельної ділянки здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (інстанції).

Згідно ч.2 ст. 107 ЗК України у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу, що відповідачами було допущено накладку (захоплення) належної їм земельної ділянки на земельну ділянку позивача.

Відповідно до Акту обмірів земельної ділянки ОСОБА_2 від 14 серпня 2014 року, кадастрового плану, які міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 згідно Державного Акту серії ЯЖ № 152764 від 15 жовтня 2008 року), складеного спеціалістами ТзОВ «Геоземпокуття», за участі представників сільської ради, з боку суміжного землекористувача ОСОБА_7Д та ОСОБА_6 порушень межових знаків на існуючій межі не виявлено.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги пояснення інженера-землевпорядника ТзОВ «Геоземпокуття» ОСОБА_9, про те, що ним неодноразово проводились геодезичні роботи земельної ділянки ОСОБА_2, закріплювались межові знаки. Технічна документація на земельну ділянку позивачки відповідає вимогам закону, так як заміри земельної ділянки проводились по існуючих межових знаках. При складання технічної документації із землеустрою ТзОВ «Геоземпокуття» на замовлення ОСОБА_2 у 2014 року з боку суміжного землекористувача ОСОБА_7Д та ОСОБА_6 порушень межових знаків на існуючій межі не виявлено. У позивачки є претензії відносно того, що нібито відбулася накладка в земельних ділянках суміжних землекористувачів у розмірі 25 см, яка є непідтвердженою, в межах похибки і могла виникнути ще до 2008 року. Вважає, що даний спір виник через упереджене ставлення ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що такі пояснення підтверджені усіма картографічними документами та технічною документацією, виготовленою сторонами на час приватизації ділянок та протягом 2014-2015-х років, які є у матеріалах справи.

Позивачка неодноразово зверталася із заявами з приводу порушення її права користування спірною земельною ділянкою до відділу Держземагентства у Снятинському районі, Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області та до Держземагентства України.

Згідно листа-відповіді Головного управління Держземагентства в Івано-Франківській області від 12 лютого 2015 року розглянуто звернення ОСОБА_2 із виїздом на місце. Сторонам запропоновано вирішити межовий спір на основі добросусідства, сторони погодились в присутності комісії про призупинення процесу спору, погодження та особисте встановлення спірної межі між закріпленими межовим знаками та рекомендовано звернутись у відділ Держземагентства у Снятинському районі до реєстратора, представивши погоджувальний акт встановлення межі та технічні документації для виправлення помилки.

Також, 24 березня 2015 року відділом Держземагентства у Снятинському районі повідомлено голову Горішньозалучанської сільської ради, що при комісії сторони погодились про призупинення процесу спору та встановлення межових знаків вказаними комісією. Сільському голові доручено повторно комісійно вийти на спірну межу та засвідчити і скласти акт про встановлення (відновлення) межі, засвідчити його особистими підписами сторін і затвердити на сесії сільської ради.

Колегія суддів не може бути взято до уваги схему виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 19 лютого 1988 року з технічного паспорта на забудову, поданої позивачем ОСОБА_2 після апеляційної скарги як доказ того, що ширина земельної ділянки між нею та будинком №5 ОСОБА_10 повинна становити 4, 0 метра, оскільки даний будинок є знесеним, і не може бути точкою для визначення відстані до межі на час вирішення спору між сторонами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що із зазначених позивачем ОСОБА_2 підстав не може бути визнаний недійсним та скасований державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд серії ЯК № 666113, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею від 12 лютого 2010 року за ОСОБА_6

Посилання апелянта на те, що вона виготовила державний акт на свою земельну ділянку раніше, ніж відповідачі, і тому їхні акти є такими, що не відповідають чинному законодавству, колегія суддів не вважає обґрунтованими, оскільки не було винесено в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_2, не внесено координат її земельної ділянки до електронної бази.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді Р.Й. Матківський

ОСОБА_11

ОСОБА_12