Ухвала суду № 67248042, 15.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року м. Київ К/800/30320/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом 15 державного пожежно - рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № 0004441201 про нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати з податку на додану вартість в сумі 7 248,91 грн., провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року 15 державний пожежно - рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Донецькій області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень, про скасування податкового повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 27.07.2016 року №0004441201 в частині встановлення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 7 248,91грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.

Судові рішення обґрунтовано тим, що позивачем не було допущено порушення граничних строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати сум грошового зобов'язання з ПДВ згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки від 29.06.2016 року № 466/05-14-12-11-3-38101840 про порушення позивачем термінів сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за вересень-грудень 2014 року, січень-червень 2015 року, визначених п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 року №0004441201, яким на підставі ст. 126 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 7 248,91 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

А п. 203.2 ст. 203 ПК України визначає, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось сторонами позивачем своєчасно подано до контролюючого органу податкову звітність з податку на додану вартість за період з липня 2014 року по квітень 2015 року.

Також судами встановлено, що позивачем своєчасно, у передбачені п. 203.2 ст. 203 ПК України строки, здійснювалась сплата самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за період серпень 2014 року - квітень 2015 року , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 212 від 24.09.2014 року на суму 66 305 грн., № 213 від 20.10.2014 року на суму 66 305 грн., № 224 від 06.11.2014 року на суму 65 805 грн., № 244 від 19.12.2014 року на суму 65 805 грн., № 2 від 29.01.2015 року на суму 66 645 грн., № 16 від 27.02.2015 року на суму 65 805 грн., № 31 від 25.03.2015 року на суму 65 805 грн., №34 від 20.04.2015 року на суму 65 804,75 грн., № 46 від 15.05.2015 року на суму 65 805 грн.

Таким чином твердження податкового органу про затримання термінів сплати податкових зобов'язань з ПДВ за деклараціями за період серпень 2014 року - квітень 2015 року є необґрунтованими.

Щодо декларації з ПДВ за липень 2014 року на суму 67 797 грн., яка була подана до податкового органу 11.08.2014 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 191 оплата здійснена та проведена фінансовою установою 19.09.2014 року.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що позивач знаходився за адресою: 86060, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління Державної казначейської служби України у м. Авдіївці Донецької області у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Авдіївка Донецької області не працювало з 31 липня 2014 року та відновило свою роботу лише з 11 березня 2016 року, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у м. Авдіївці Донецької області від 21.07.2016 року № 03-58/21, а тому позивач був позбавлений можливості перерахування коштів в рахунок сплати податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи вказане також підтверджується і наявним в матеріалах справи сертифікатом Донецької торгово - промислової палати №6665 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 10 серпня 2016 року виданого позивачу, який засвідчує про зупинення казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та вказує про неможливість виконати позивачем обов'язку зі сплати податку на додану вартість за липень 2014 року своєчасно, тобто у період дії форс - мажорних обставин.

Проте 17.09.2014 року між позивачем та Управлінням Державної казначейської служби України у м. Костянтинівці Донецької області укладено договір № 146 про здійснення розрахунково-касового обслуговування, після чого і було здійснено перерахування коштів за платіжним дорученням від 19.09.2014 року № 191 на суму 67 797 грн. з призначенням платежу ПДВ за липень 2014 року.

Отже, неможливість своєчасної сплатити суми ПДВ за липень 2014 року через складну ситуацію з надання фінансових документів до органів Держказначейства у м.Авдіївці підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень норм Податкового кодексу України щодо граничних строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, а отже і застосування до позивача штрафних санкцій є безпідставним.

Крім того, суди правомірно зазначили, що згідно акту камеральної перевірки від 29.06.2016 року період, що підлягав перевірці це вересень-грудень 2014 року та січень-червень 2015 року, проте штрафні санкції за несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань застосовані до позивача починаючи з липня 2014року, тобто поза межами перевіреного періоду.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/2510/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна