Ухвала суду № 67248033, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/5289/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Житомирського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Житомирського обласного військового комісаріату на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року,

встановив:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Житомирського обласного військового комісаріату (Житомирський ОВК), Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язання Житомирського ОВК надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, та виплатити одноразову грошову допомогу; зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та надіслати відповідне рішення до Житомирського ОВК для видання наказу про виплату допомоги; стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу.

Вважав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки його інвалідність настала внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження служби.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Житомирського ОВК щодо повернення ОСОБА_4 без реалізації документів для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби. Зобов'язано Житомирський ОВК надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499. Стягнуто з Житомирського ОВК за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 сплачений ним судовий збір в сумі 487,20 грн та понесені судові витрати у розмірі 1000,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року в частині зобов'язання Житомирського ОВК надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, та в частині стягнення судового збору в розмірі 487,20 грн. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Житомирський ОВК, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у повному обсязі та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що згідно з приписами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» витрати на правову допомогу компенсуються за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами, а не за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського ОВК.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 27 грудня 1986 по 10 грудня 1988 на посаді начальника радіостанції, військове звання - сержант, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 15 квітня 1986 року та довідкою Черняхівського районного військового комісаріату від 2 вересня 2013 року №250.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 4 квітня 2013 року №1646, ОСОБА_4 у період проходження військової служби у 1987 році отримав вогнепальні осколкові поранення голови, нижніх кінцівок, лівої верхньої кінцівки, контузію головного мозку, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У подальшому позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала в результаті контузії головного мозку і захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ №667039 від 19 серпня 2013 року.

З метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги позивач звернувся до Черняхівського РВК з відповідною заявою, до якої надав копії необхідних документів.

Черняхівський РВК надіслав документи позивача до Житомирського ОВК для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.

З листа Черняхівського РВК від 17 березня 2015 року №4/580, адресованого позивачу, вбачається, що його документи Житомирським ОВК повернуті без реалізації, оскільки на день його звільнення не існувало норм щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги пов'язується не з фактом його звільнення зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок травм (захворювання), отриманого в період проходження військової служби, та незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. Виходячи з вимог Постанови КМУ від 28 травня 2008 року №499 Житомирський ОВК мав направити до Міністерства оборони України документи позивача разом з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, а Міністерство оборони України повинно було прийняти рішення про виплату таких коштів або ж про відмову у їх виплаті. Також суд стягнув на користь позивача з Житомирського ОВК за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений ним судовий збір в сумі 487,20 грн та судові витрати у розмірі 1000,00 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками окружного суду щодо протиправності дій Житомирського ОВК в частині повернення позивачу документів для нарахування та виплати одноразової допомоги, оскільки ОВК було порушено вимоги Постанови КМУ від 28 травня 2008 року №499 щодо направлення відповідного висновку до Міністерства оборони України. Водночас апеляційний суд вважав, що зобов'язуючи Житомирський ОВК надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу грошової допомоги, окружний суд не врахував, що 17 вересня 2015 року вказаний висновок вже направлено до Міністерства оборони України, відповідно до вимог Постанови КМУ від 28 травня 2008 року №499, тобто відсутній предмет спору. Крім того, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за приписами статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважав, що підстав для його стягнення з відповідача немає.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджено Постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499.

У пункті 4 Порядку №499 наведено перелік документів, які подаються до уповноваженого органу особами, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста.

Пунктом 5 Порядку №499 визначено, що копії документів завіряються в установленому порядку керівником уповноваженого органу.

Відповідно до пункту 7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судами встановлено та не заперечувалось Житомирським ОВК, що останнім порушено вимоги Порядку №499 та протиправно повернуто ОСОБА_4 без реалізації його документи для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби, у зв'язку з чим суди обгрунтовано визнали такі дії Житомирського ОВК незаконними.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Житомирський ОВК виконав залежні від нього дії та направив 17 вересня 2015 року до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, разом із необхідними документами, відповідно до вимог пункту 7 Порядку №499.

За таких обставин апеляційний суд правильно скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Житомирського ОВК надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплатити ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, та відмовив у позові в цій частині. Позивач судове рішення апеляційного суду в цій частині до касаційного суду не оскаржував.

Враховуючи, що позивач має статус інваліда війни і за приписами пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від обов'язку щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору.

Крім того, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року помилково сплачений позивачем судовий збір в сумі 487,20 грн йому повернуто на підставі пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Що стосується стягнення на користь ОСОБА_4 понесених ним витрат на оплату правової допомоги у розмірі 1000,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 1 вересня 2015 року №25, укладеним позивачем з ФОП ОСОБА_5, останній зобов'язувався надати ОСОБА_4 юридичні послуги щодо захисту його інтересів, а позивач зобов'язувався оплатити ці послуги.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг позивачу надано послуги з надання юридичної консультації, роз'яснення законодавства (30 хв.) на суму 100 грн та складання позовної заяви до суду (4 год. 30 хв.) на суму 900 грн, усього на суму 1000 грн, тобто розмір гонорару за одну годину не перевищує встановлений статтею 1 Закону №4191-VI граничний розмір 487 грн (40 % від мінімальної заробітної плати 1218 грн).

За правилами частини першої статті 94 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення окружним судом) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно стягнув на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського ОВК.

Відповідно до статті 2 Закону №4191-VI у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Державна судова адміністрація України здійснює компенсацію судових витрат у випадку, якщо сторони звільнені від сплати таких витрат, тому доводи, викладені в касаційній скарзі Житомирського ОВК, є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що суди правильно застосували норми матеріального права, їх судові рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Іваненко Я.Л. Мойсюк М.І.