Ухвала суду № 67248014, 09.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 червня 2017 року м. Київ К/800/18760/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року

у справі № 344/12381/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправну відмову відповідача від 05 вересня 2016 року № 292/Ф-15 щодо перерахунку та виплати пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ в розмірі 90 % від суми місячного заробітку; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років з урахуванням поданої довідки про заробітну плату в розмірі 90 % від суми місячного заробітку та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії за останні 12 місяців, які передують моменту звернення, перерахувавщи її на особистий пенсійний рахунок позивача; здійснювати такий перерахунок в подальшому при всіх наступних перерахунках з нових довідок про заробітну плату, застосовуючи при цьому розмір призначеної йому пенсії, а саме 90 відсотків від суми місячного заробітку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що пенсія позивачу призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, тому позивач має право на здійснення її перерахунку.

Як видно з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 80 % від суми місячної заробітної плати відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

25 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01 липня 2012 року, з урахуванням раніше наданих ним довідок про заробітну плату в розмірі 90 % місячного чинного заробітку та виплатити різницю між фактично отриманим та належним до оплати основним розміром його пенсії за останні 12 місяців.

Листом від 05 вересня 2016 року № 292Ф-15 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 18 ст. 50-1 вказаного закону, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Проте, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, яким, зокрема, врегульовано порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Ч. 20 ст. 86 зазначеного закону встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, положення ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року щодо перерахунку пенсії втратили чинність.

Крім того, слід зазначити, що станом на день звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Тобто, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії була відсутньою сама законодавча основа для здійснення такого перерахунку, як правильно вказано судами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що у відповідача відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, оскільки положення цієї статті втратили чинність, тому відповідачем обгрунтовано прийнято рішення про відмову у здійснені такого перерахунку.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі № 344/12381/16-а.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед