Ухвала суду № 67247464, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 червня 2017 року м. Київ К/800/53273/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Голяшкін О.В.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Житомирської міської ради , виконавчого комітету Житомирської міської ради , управління регулювання земельних відносин Житомирської міської ради треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6 про скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_5 звернувся із позовом в якому просив: визнати незаконним і скасувати п. 9 додатку №1 та п.8 додатку 2 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08 вересня 2005 року № 592 щодо оформлення права власності на тамбур, кухню загальною площею 12,5 кв.м. та гараж літ. Г прибудовані до будинку по АДРЕСА_1 - на власника частки домоволодіння третю особу ОСОБА_4; визнати незаконними та скасувати п. 139.1 та п. 139.2 рішення Житомирської міської ради від 06 листопада 2008 року №777 про надання у власність третім особам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 земельної ділянки у розмірі відповідно 0,0267 га. та 0,0154 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд за адресою АДРЕСА_1; визнати незаконними та скасувати п. 1.6. додатку №2 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 09.09.2010 року №654 про надання дозволу на розширення житлового будинку за рахунок прибудови коридору та санвузла по АДРЕСА_1

Позов мотивовано тим, що виконавчий комітет міської ради, приймаючи оскаржувані рішення, діяв з порушенням вимог закону, оскільки оформив у власність третій особі нерухоме майно, до складу якого входить частина володіння позивача, на яке позивач має право володіння і користування. Крім того, оскаржуваним рішенням передано третім особам у володіння земельну ділянку, на якій розташована частина домоволодіння позивача. У зв'язку з цим вважає, що оскаржувані рішення порушують його права.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 11 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано п.9 додатку №1 та п.8 додатку 2 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.09.2005 року №592 щодо оформлення права власності на тамбур, кухню загальною площею 12,5кв.м та гараж літер. "Г" прибудовані до будинку по АДРЕСА_1 - на власника частки домоволодіння ОСОБА_4. Визнано незаконним та скасовано п.139.1 та п. 139.2 рішення Житомирської міської ради від 06.11.2008р. №777 про надання у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_4 земельної ділянки у розмірі відповідно 0,0267га та 0,0154 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1. Визнано незаконним та скасовано п.1.6. додатку №2 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 09.09.2010р. №654 про надання дозволу на розширення частини житлового будинку за рахунок прибудови коридору та санвузла по АДРЕСА_1. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У зв'язку з цим у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-551а14 Верховний Суду України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такого ж висновку щодо застосування норм права Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14).

Отже Верховним Судом України сформовано практику у розгляді спорів даної категорії та зроблено правовий висновок, який має бути врахований іншими судами при їх вирішенні відповідно до статті 244-2 КАС України, а судова практика приведена у відповідність до нього.

Оскільки у справі позивачем оспорюється правомірність набуття третьою особою права власності на нерухоме майно та права власності на земельну ділянку, такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

При цьому, Верховний Суд України у зазначених спорах неодноразово вказував на те, що адміністративні суди, розглядаючи спори, не віднесені до їх юрисдикції, не можуть вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Таким чином вирішення судами попередніх інстанцій спору по суті є помилковим.

За викладеного судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку та закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 230 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

О.Є Донець