Ухвала суду № 67247454, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2017 р. м. Київ К/800/25990/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Пасічник С.С., Стародуба О.П., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, у якому просила скасувати постанову державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2014 року № 41572723 щодо стягнення заборгованості.

Постановою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2014 року позов задоволено. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2014 року № 41572723 щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Встановлено, що у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області знаходилось на виконанні виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2988/10, виданого 19 липня 2011 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області у цивільній справі про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 6572808 та договором поруки від 27 червня 2008 року № 6593431 в розмірі 1245322,38 гривень. У даному виконавчому листі зазначений строк пред'явлення його до виконання до 25 травня 2012 року.

6 грудня 2013 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області вказане виконавче провадження закінчено та передано до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області для подальшого виконання за місцем мешкання боржника.

Постановою державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 20 січня 2014 року відкрито виконавче провадження № 41572723 з примусового виконання вказаного виконавчого листа щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» боргу в розмірі 1245322,38 гривень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2014 року № 41572723 винесена державним виконавцем без правових підстав та з порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження № 41572723, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У частині 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначена статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом (стаття 384 Цивільного процесуального кодексу України).

За приписами частини 4 статті 82 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів, прийнятих в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оспорюється постанова державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2014 року № 41572723 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2988/10, виданого 19 липня 2011 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області за результатами розгляду цивільної справи про стягнення, зокрема, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1245322,38 гривень. При цьому особою, яка звернулася з позовом, виступає сторона виконавчого провадження (боржник), що виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Спір, який виник між сторонами, може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2014 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - закрити.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.