Ухвала суду № 67247439, 15.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року м. Київ К/800/28035/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) від 29.03.2016 року № 0000672206.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.03.2016 року № 0000672206 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 34000 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу 34000 грн. штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування в частині задоволених позовних вимог, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що термін дії ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями визначається одним роком, останній день її дії - день, що передує даті, визначеній у ліцензії. Тобто, за висновками відповідача, позивач 21.02.2016 року здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії. Дані про фактичний продаж алкогольних напоїв отримані відповідачем з реєстратора розрахункових операцій позивача, та не спростовуються позивачем, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно останнього.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ФОП ОСОБА_4 отримано в податкових органах ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_3, строком дії з 21.02.2015 року по 21.02.2016 року, а також ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії НОМЕР_4, строком дії з 21.02.2015 року по 21.02.2016 року.

09.03.2016 року працівниками Головного управління ДФС у Херсонській області, на підставі наказу № 86 від 02.03.2016 року та направлень від 03.03.2016 року № 0213 та № 0214 проведено фактичну перевірку позивача на предмет дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

За результатами перевірки 09.03.2016 року податковим органом складено акт фактичної перевірки № 064/21/22/22/НОМЕР_2.

У вказаному акті зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме 21.02.2016 року здійснено продаж підакцизних товарів без наявності ліцензії а також за цінами нижче встановлених.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672206 від 29.03.2016 року, яким застосовано до позивача штрафні санкції, у сумі 34000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, а також санкції, у сумі 10000 грн., за продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими ніж мінімальні.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідачем оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та лише в цій частині здійснюється їх касаційний перегляд.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон).

Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями Податкового кодексу України. Крім того, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» також визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України фактична перевірка проводиться за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки та службового посвідчення осіб, зазначених у направленні. При пред'явленні направлення платнику податків або його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по-батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Відповідно до ч. 13 ст. 15 Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За змістом ч. 2 ст. 17 вказаного Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, для застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за допущення такого порушення, як торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, у визначеному законодавством порядку, має бути встановлено факт відсутності вказаної ліцензії.

Як зазначало вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача була наявна ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_3, строком дії з 21.02.2015 року по 21.02.2016 року, а також ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії НОМЕР_4, строком дії з 21.02.2015 року по 21.02.2016 року.

На думку відповідача 21.02.2016 року позивач здійснив роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, оскільки строк дії вищевказаної ліцензії сплив 21.02.2016 року.

Спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не встановлено норми яка б визначала правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом, з метою застосування цього Закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Частиною 1 ст. 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що дія ліцензії серії НОМЕР_4 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями закінчується 21.02.2016 року, а не 20.02.2016 року.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач здійснюючи торгівлю алкогольними напоями 21.02.2016 року не порушив вимог Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому застосування відповідачем санкцій за порушення вимог ст. 15 цього Закону у розмірі 34000 грн. є безпідставним.

Тобто, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття відносно позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у вказаній частині про застосування санкцій за порушення, факт вчинення якого не доведено належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000672206 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 34000 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі № 821/584/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна