Ухвала суду № 67247403, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року м. Київ К/800/51444/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Голяшкіна О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської митниці міндоходів Міністерства доходів і зборів України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" до Рівненської митниці міндоходів Міністерства доходів і зборів України (далі відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі відповідач 2) про визнання протиправною відмову та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" звернулося з позовом про визнання протиправною відмови відповідача 1 у відновленні режиму вільної торгівлі щодо товару "портландцемент пісчанистий ПЦП 500", заявленого до митного оформлення на підставі митної декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000418, викладену у листі від 11.02.2014 року №01.1/2-06-705, стягнення з Державного бюджету України через відповідача 2 надміру сплаченого ввізного мита у сумі 4341,96 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправною відмову відповідача 1 у відновленні режиму вільної торгівлі щодо товару "портландцемент пісчанистий ПЦП 500", заявленого ТОВ "Сарницембуд" до митного оформлення на підставі митної декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000418, викладену у листі від 11.02.2014 року №01.1/2-06-705. Стягнуто з Державного бюджету України через відповідача 2 на користь ТОВ "Сарницембуд" надміру сплачене ввізне мито у сумі 4341 грн. 96 коп.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" травня 2014 року скасовано в частині стягнення з Державного бюджету України через відповідача 2 на користь ТОВ "Сарницембуд" надміру сплаченого ввізного мита в сумі 4341 грн. 96 коп. визнано нечинною, а провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи судове рішення в межах касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.09.2012 року між ВАТ "Красносельскстройматериалы" (Республіка Білорусь) - Продавець та ТОВ "Сарницембуд" (Україна) - Покупець укладено контракт №804/068, предметом якого стала поставка портландцементу пісчанистого марки ПЦП 500 у загальній кількості 3000 т., вартістю 258000,00 дол. США, на умовах DAP ст. Горинь.

На виконання умов контракту ТОВ "Сарницембуд" імпортовано на митну територію України партію товару в кількості 62,8 т., вартістю 5193,56 доларів США, що складає 41512,13 грн., який заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000415.

З метою митного оформлення вказаного товару в режимі вільної торгівлі позивачем додано до митної декларації, серед інших документів, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 15.01.2014 року BYUA4407100001(3581389), в графі 9 якого критерієм походження товару зазначено "Д2523".

Рівненською митницею Міндоходів відмовлено у митному оформленні товару "портландцемент пісчанистий марки ПЦП 500", заявленого у митній декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000415, у зв'язку із неможливістю підтвердити критерій його походження, про що заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.01.2014 року №204020000/2014/00002.

Після отримання картки відмови позивачем здійснено митне оформлення товару на підставі митної декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000418 зі сплатою ввізного мита у сумі 4341,96 грн.

ТОВ "Сарницембуд" звернулося до Рівненської митниці Міндоходів із заявою від 22.01.2014 року №211/1 про відновлення режиму вільної торгівлі для товару, імпортованого на підставі митної декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000418.

Листом від 11.02.2014 року №01.1/2-06-705 Рівненська митниця Міндоходів відмовила позивачеві у відновленні режиму вільної торгівлі для даного товару.

В основу відмови покладено висновки органу доходів і зборів про невідповідність товару "портландцемент пісчанистий марки ПЦП 500" критерію походження "Д2523", внаслідок невиконання при його виготовленні мінімального обсягу виробничих та технологічних операцій, а саме, "збагачення вугіллям" та "обрізання", що встановлені для товарів даної групи у Правилах визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 319 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 4 частини 1 статті 335 Митного кодексу України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні залізничним транспортом: а) транспортні (перевізні) документи; б) передатну відомість на залізничний рухомий склад; в) документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів); г) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться.

Частиною 2 статті 335 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Згідно із частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Таким чином, митне оформлення є обов'язковою складовою митного контролю, який, в свою чергу, може здійснюватись органами доходів і зборів шляхом співставлення відомостей, зазначених декларантом у митній декларації та документів, наданих на їх підтвердження.

Крім того, Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 року та ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі».

Відповідно до частини 1 статті 2 Договору про зону вільної торгівлі, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно із частиною 7 статті 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року. (далі Правила)

У відповідності до положень Правил визначення країни походження товарів, «Країною походження товарів» є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до пункту 6.1 Правил визначення країни походження товарів, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Відповідно до частини 1 статті 43 Митного кодексу України ,документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини 3 статті 43 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені пунктом 6.1 Правил та статті 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі, ТОВ «Сарницембуд» надано органу доходів і зборів сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 15.01.2014 року BYUA4407100001(3581389), в графі 9 якого критерієм походження товару зазначено "Д2523".

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів, країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно із пунктом 2.3 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів, для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти «а», «б», «в» пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов: а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки); б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце; в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Оскільки, цемент включений до групи 25 товарів, зазначених у Переліку, то при визначенні країни походження такого товару застосовується критерій достатньої обробки/переробки, вказаний у підпункті «б» пункту 2.4 розділу 2 Правил.

Належність товару до групи 25 Переліку передбачає, що у разі його виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки/переробки; збагачення вугіллям, очищення, мелення твердих кристалів, обрізання, кальцинування (графа 3), такий товар набуває статусу країни походження за місцем виконання цих умов і операцій.

Таким чином, товар, який імпортований позивачем, відповідає критерію достатньої обробки (переробки).

Відповідно до частини 1 статті 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Зі змісту вказаної норми випливає, що наявність в органу доходів і зборів сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні товару, а може лише слугувати підставою для перевірки таких документів.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у митному оформленні товару у режимі вільної торгівлі, імпортованого на підставі митної декларації від 18.01.2014 року

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу Рівненської митниці міндоходів Міністерства доходів і зборів України без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

О.Є Донець