Ухвала суду № 67247316, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року м. Київ К/800/3301/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В, ,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- скасувати рішення Реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5034243 від 15.08.2013 року і внесеннням запису під №2130962 про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 197,8 м2 (реєстраційний номер 134026418214) за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5034864 від 15.08.2013 року і внесенням запису під № 2131814 про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 430,1 м2 (реєстраційний номер 134081118214) за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Скасовано рішення Реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5034243 від 15.08.2013 року і внесеннням запису під № 2130962 про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 197,8 м2 (реєстраційний номер 134026418214) за адресою: АДРЕСА_1. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5034864 від 15.08.2013 року і внесенням запису під № 2131814 про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 430,1 м2 (реєстраційний номер 134081118214) за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року - скасовано, а провадження у справі - закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ВАТ «Агроспецмонтаж» укладено кредитний договір № 2-3/02. Для забезпечення виконання умов договору між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ВАТ «Агроспецмонтаж» було укладено договір іпотеки від 21.01.2006 року. Предметом іпотеки являлось нерухоме майно: комплекс із 6 (шість) будівель, а саме:

1. будинок адміністрації загальною площею 393,1 м2, за планом земельної ділянки № А-1;

2. майстерня загальною площею 631,7 м2, за планом земельної ділянки № Б-1;

3. гараж загальною площею 614,3 м2, за планом земельної ділянки № В-1;

4. диспетчерська загальною площею 189,8 м2, за планом земельної ділянки № Г-1;

5. ангар загальною площею 395,9 м2 за планом земельної ділянки № Д-1;

6. піднавіс, загальною площею 230,6 м2, за планом земельної ділянки № Е-1.

Майно зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3.

У зв'язку із не виконанням ВАТ «Агроспецмонтаж» своїх зобов'язань за кредитним договором іпотечне майно було реалізовано в примусовому порядку для погашення заборгованості.

25 грудня 2014 року за наслідками проведення електронних торгів державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України ОСОБА_2 став переможцем торгів і придбав у власність реалізоване майно боржника ВАТ «Агроспецмонтаж» за адресою: АДРЕСА_3: комплекс із шести будівель, а саме: будинок адміністрації - 393,1 м2, майстерня - 631,7 м2, гараж - 614.3 м2, диспетчерська - 189,8 м2, ангар - 395,9 м2, електростанція.

Приватним нотаріусом Романівського районного-нотаріального округу Житомирської області Прогонним Є.М. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вищеперераховане майно, зареєстроване в реєстрі за № 15, та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про реєстрацію права власності 8408339, яким посвідчено належність йому на праві власності об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу із шести будівель, придбаного на торгах, що раніше належало ВАТ «Агроспецмонтаж» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане виконкомом Романівської селищної ради Житомирської області 04.11.2005 року, зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Реєстраційною службою Романівського районного управління юстиції Житомирської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5034243 від 15.08.2013 року і внесенням запису під №2130962 про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 197,8 м2 (реєстраційний номер 134026418214) за адресою: АДРЕСА_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5034864 від 15.08.2013 року і внесенням запису під №2131814 про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 430,1 м2 (реєстраційний номер 134081118214) за адресою: АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з рішеннями Реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктами 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У справі, що розглядається, спір випливає із договірних відносин, позов заявлений з підстав порушення права власності певної особи на конкретне майно, тобто даний спір не є публічним і має приватно-правовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року (справа № 21-41а16).

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду цивільним судом у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у переданому на вирішення суду відсутні ознаки публічно-правового спору, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку скасувавши рішення суду першої інстанції та закривши провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз