Ухвала суду № 67247276, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2017 р. м. Київ К/800/15901/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Єрьоміна А.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни» до Головного управління юстиції у Сумській області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Славяни» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Сумській області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просило:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 - Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ про державну реєстрацію права власності, індексний номер: НОМЕР_1 від 16.07.2014 року на нежитлове приміщення загальною площею 378,9 м2, що розташована за адресою; АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни» було задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 - Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ про державну реєстрацію права власності, індексний номер: НОМЕР_1 від 16.07.2014 року на нежитлове приміщення загальною площею 378,9 м2, розташоване за адресою; АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» було залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі, з урахуванням уточнень, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судоми порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Славяни» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про відмову від касаційної скарги.

Враховуючи, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження підлягає закриттю, заява Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про відмову від касаційної скарги не може бути задоволена.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (іпотекодержатель) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Славяни» (іпотекодавець) уклали іпотечний договір № PL 11-423/С00 від 15.09.2011 року, предметом якого, зокрема, є офісне приміщення загальною площею 378,9 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначений договір посвідчений 15.09.2011 року приватним нотаріусом. Відповідний запис про заборону відчуження на нерухоме майно внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15.09.2011 року. Обтяження іпотекою зазначеного приміщення зареєстровано також у Державному реєстрі іпотек 15.09.2011 року, що також підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 28.08.2013 року, яка зареєстрована 09.12.2013 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладено арешт на усе майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни».

В липні 2014 року Публічне акціонерне товариство ОТП Банк звернулось до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 378,9 м2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя передбаченого договором іпотеки.

16.07.2014 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 прийнято рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1) та проведено державну реєстрацію права приватної власності нежитлового приміщення загальною площею 378,9 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

До заяви про реєстрацію права власності на зазначене нежитлове приміщення Публічним акціонерним товариством ОТП Банк було додано: іпотечний договір від 15.09.2011 року № PL 11-423/С00; договори про зміну № 1,2,3,4 до іпотечного договору від 15.09.2011 року; повідомлення про порушення договору іпотеки № С00-01/757/1 від 12.09.2013 року; повідомлення про набуття майна від 20.06.2014 року № С00-01/649; фіскальний чек про відправлення рекомендованого листа; технічний паспорт на нежитлове приміщення, виданий КП Сумське бюро технічної інвентаризації; звіт про оцінку предмета іпотеки, виданий 28.05.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням 16.07.2014 року державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Славяни» звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктами 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У справі, що розглядається, спір випливає із договірних відносин, позов заявлений з підстав порушення права власності певної особи на конкретне майно, тобто даний спір не є публічним і має приватно-правовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року (справа № 21-41а16).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду цивільним судом у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду ознак публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» у задоволенні заяви про відмову від касаційної скарги.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни» до Головного управління юстиції у Сумській області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: