Постанова № 67247250, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2017 р. м. Київ К/800/24564/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 18.02.2016 року № 29-ф про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Скасовано постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 18.02.2016 року № 29-Ф про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 18842 Кодексу України про адміністративні правопорушення і провадження по справі закрито за перебігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області було залишено без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

У червні 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області на підставі звернення співвласниці житлового будинку ОСОБА_3 (кв. № 5) проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_2 вимог державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2.

Вказаною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 у 2008 - 2009 році на земельній ділянці загального користування, самочинно, без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, та проектної документації збудував прибудову до квартири № 4, яка належить йому на праві власності, в житловому будинку за вищевказаною адресою, чим порушив вимоги статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», статті4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт».

Головним державним інспектором контролю за будівництвом, якістю будівельних матеріалів, державного ринкового нагляду по Центральному регіону Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області - ОСОБА_4 19.06.2014 року складений акт, протокол про адміністративне правопорушення та припис № 56 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Вказаним приписом зобов'язано ОСОБА_2 усунути вказані вище порушення відповідно до вимог містобудівного законодавства, а саме: привести всю необхідну документацію у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства та повідомити Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області до 20.07.2014 року. Припис позивачем не оскаржувався. Також за вищевказане порушення на позивача накладено адміністративний штраф згідно частини 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 170,00 грн. Штраф сплачений позивачем у повному обсязі.

В період з 01.02.2016 року по 05.02.2016 року відповідачем проведено позапланову перевірку виконання вимог припису 19.06.2014 року № 56.

Під час проведення перевірки встановлено, що вимоги зазначеного припису позивач не виконав, дозвільні документи відсутні, проектна документація не розроблена.

В зв'язку із зазначеним, 05.02.2016 року посадовою особою Управління складений акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, які позивач отримав особисто 05.02.2016 року.

На підставі матеріалів перевірки 18.02.2016 року відповідачем винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення № 29-ф та накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_2 у розмірі 5100,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем вимоги припису відповідача від 19.06.2014 року № 56 у встановлений строк до 20.07.2014 року виконано не було.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області від 19.06.2014 року № 56 зобов'язано ОСОБА_2 привести необхідну документацію у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства на об'єкті «Проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1» у строк до 20.07.2014 року і у строк зазначений в приписі позивач не виконав покладеного на нього приписом обв'язку, то про обставини щодо вчиненого правопорушення відповідач був обізнаний з 21.07.2014 року, а відтак адміністративне стягнення накладено поза межами визначеного законом строку, що є підставою для визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на момент винесення постанови про адміністративне правопорушення, строки накладення адміністративного стягнення закінчилися.

Однак, з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно із частиною 1 статті 18842 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

При цьому, в положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, невиконання припису щодо приведення необхідної документації у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки, строк виконання припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області від 19.06.2014 року № 56 закінчився 20.07.2014 року, порушення позивачем було вчинено вже з 21.07.2014 року та є триваючим, проте виявлено воно лише 05.02.2016 року, отже притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності 18.02.2016 року є правомірним та вчиненим у строк, визначений процесуальним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 18.02.2016 року № 29-ф по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення за статтею 18842 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ОСОБА_2 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, отже відсутні підстави її скасування.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області - задовольнити.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз