Ухвала суду № 67246710, 14.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 р.Справа № 818/235/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Петрак Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. по справі № 818/235/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

17.02.2017 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУ НП в Сумській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23.01.2017 р. № 126 "Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУ НП та Роменського ВП ГУ НП за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ігнорування вимог ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", на підставі ст. 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1, інспектора ІТТ №5 (м. Ромни) ГУ НП, зі служби в поліції за п.п. 6 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити його на посаді інспектора ІТТ № 5 (м. Ромни) Головного управління Національної поліції в Сумській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.01.2017 р. по 16.03.2017 р. в сумі 12594,39 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що наказом ГУ НП в Сумській області від 23.01.2017 р. № 126 його звільнено з поліції за порушення службової дисципліни, невиконання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Присяги працівника поліції. На думку позивача, його звільнення з органів поліції проведено з грубим порушенням законодавства, оскільки його звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого не було встановлено відповідачем. При цьому, позивач послався на те, що за обставинами, що зазначені в акті службового розслідування відкрито кримінальне провадження, але на день звільнення не було вироку суду, що набрав законної сили, який би підтвердив вчинення ним кримінального правопорушення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області №126 від 23.01.2017р. "Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП та Роменського ВП ГУНП" та наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області №38о/с від 23.01.2017р. "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора ізолятора тимчасового тримання № 5 Головного управління Національної поліції в Сумській області

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул..Г.Кондратєва, 23, і.к. 40108777) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 17346,99 грн.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7247,72 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 15.08.2001 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 р. - в органах Національної поліції.

13.01.2017 р. прокуратурою Сумської області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 4201720000000016 за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України за зверненням інспектора Роменського міжрайонного відділу УПО в Сумській області Циса М.С. щодо вимагання у нього окремими поліцейськими Роменського ВП ГУНП в Сумській області неправомірної вигоди за не притягнення його до кримінальної відповідальності.

16.01.2017 р. ГУ НП в Сумській області прийнято наказ №53 "Про призначення та проведення службового розслідування" (а.с.47).

21.01.2017 р. начальником ГУ НП в Сумській області затверджено висновок службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Сумської області кримінального провадження відносно окремих поліцейських ГУНП та Роменського ВП ГУНП. У ході розслідування встановлено, що 16.01.2017 р. у приміщенні Роменського ВП ГУНП в Сумській області працівниками УВБ в Сумській області ДВБ НП України та прокуратури Сумської області, після отримання неправомірної грошової вигоди у сумі 5000,00 грн. затримано інспектора ІТТ № 5 (м. Ромни) ОСОБА_1

Під час розгляду справи встановлено, що 20.01.2017 р. у кримінальному провадженні № 4201720000000016 прокуратурою Сумської області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно з висновком службового розслідування, за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ігнорування вимог ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", на підставі ст. ст. 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України капітана поліції ОСОБА_1 запропоновано звільнити зі служби в поліції за п. п. 6 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 24-40).

Наказом ГУ НП в Сумській області від 23.01.2017 р. № 126 "Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУ НП та Роменського ВП ГУ НП" за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ігнорування вимог ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", на підставі ст. 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України капітана поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції за п.п. 6 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.20-23).

Як відображено в наказі №126 від 23.01.2017 р., у приміщенні Роменського ВП 16.01.2017 р. працівниками УВБ в Сумській області ДВБ НП України та прокуратури Сумської області після отримання неправомірної грошової вигоди в сумі 5000 грн. було затримано інспектора ІТТ №5 (м.Ромни) ГУНП капітана поліції ОСОБА_1

Наказом ГУ НП в Сумській області від 23.01.2017 р. № 38 о/с, на підставі наказу ГУ НП в Сумській області від 23.01.2017 р. №126, відповідно до пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1, інспектора ізолятора тимчасового тримання №5 Головного управління Національної поліції в Сумській області, з 24.01.2017 р., звільнено зі служби в поліції з виплатою компенсації за 03 доби невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки (а.с.57).

Вважаючи протиправним наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23.01.2017 р. № 126 в частині його звільнення, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та за наявності порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу, тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача було проведено без з'ясування всіх обставин події, за відсутності зібраних у встановленому законом порядку необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача щодо службової дисципліни при проходженні служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пп.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На момент прийняття оскаржуваних наказів Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено. Разом з тим, відповідно до п.4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до правовідносин, що склались між сторонами, норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, як таких, що не суперечать Закону України "Про Національну поліцію".

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.02.2006 р. № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ст.5 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 р. за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

З матеріалів справи убачається, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, пов'язаного з фактом порушення прокуратурою Сумської області кримінального провадження № 4201720000000016 щодо отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 5000 грн.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, інформація зазначена у висновку службового розслідування фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, але матеріали справи не містять доказів про наявність обвинувального вироку відносно ОСОБА_1

Так, у висновку службового розслідування фактично відображені підстави та обставини затримання позивача Роменським ВП працівниками УВБ в Сумській області ДВБ НП України та прокуратурою Сумської області після отримання ОСОБА_1 неправомірної грошової вигоди в сумі 5000 грн., відображені обставини, що є матеріалами кримінального провадження №4201720000000016.

При цьому, у висновку відносно виявлених фактів, а саме дисциплінарного проступку, відповідачем відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що порушення службової дисципліни, інкриміноване позивачу, пов'язано з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Так, імперативними приписами статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У випадку ухвалення судом обвинувального вироку по кримінальному провадженню № 4201720000000016, відповідач в подальшому буде зобов'язаний вчинити дії щодо звільнення позивача із займаної посади в зв'язку із набранням вироком законної сили в строки та порядку, передбаченому діючим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 р. по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 р. по справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

26.09.2006 р. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Грабчук проти України" зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи, порушує, твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивача звільнено зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв'язку з порушенням службової дисципліни, пов'язаного з фактом порушення прокуратурою Сумської області кримінального провадження №4201720000000016 щодо отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 5000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що інформація, зазначена у висновку службового розслідування, фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, проте, матеріали справи не містять доказів щодо наявності обвинувального вироку відносно ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів вважає, що в контексті встановлених обставин справи відсутність доведеного у законному порядку факту вчинення позивачем кримінального правопорушення виключає його звільнення з підстав порушення службової дисципліни.

Слід зазначити, що діючим законодавством, зокрема, ч. 3 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.02.2017р. прокуратурою Сумської області повідомлено ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вимаганні неправомірної вигоди, тобто, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, та в заволодінні чужим майном шляхом обману та закінченому замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди, тобто, у скоєнні злочинів, передбачених ч.1ст.190 КК України, ч.2ст.15, ч.4ст.27, ч.1 ст. 369 КК України.

Отже, відображення в акті службового розслідування фактів щодо отримання позивачем неправомірної вигоди в сумі 5000 грн. відповідач необґрунтовано вважає дисциплінарним проступком і порушенням службової дисципліни, оскільки вказані дії є саме кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено нормами КК України.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив саме дисциплінарний проступок та порушив саме службову дисципліну в акті службового розслідування не відображено, матеріалами справи не підтверджується.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 4201720000000016 не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та за наявності порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу, тому наказ від 23.01.2017р. №126 "Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП та Роменського ВП ГУНП" підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування наказу №38/с від 23.01.2017р. "По особовому складу" на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України.

Щодо стягнення з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 розділу II Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Абзацом 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до наявної у справі довідки Головного управління Національної поліції в Сумській області від 17.02.2017 р. б/н заробітна плата за фактично відпрацьований один місяць робочі (календарні) дні ( січень 2017 р.) складає 2138,71 грн., середньоденне грошове забезпечення складає - 237,63 грн. (а.с.19).

Під час розгляду справи встановлено, що після звільнення позивача згідно з наказом № 126 від 23.01.2017 р. та до його поновлення на роботі, з якої його було звільнено, позивач додатковий дохід не отримував.

Враховуючи, що позивача звільнено зі служби 23.01.2017 р., а тому період вимушеного прогулу позивача складає 73 дні, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.01.2017 р. по 06.04.2017 р. в сумі 17346,99 грн. (73 днів х 237,63 грн.).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. по справі № 818/235/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2017 р.