Постанова № 67246674, 12.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 р. Справа № 638/18126/16-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2017р. по справі № 638/18126/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

10.11.2016 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі в м. Харкова (Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - відповідач), в якому просить суд, відновити позивачу порушене право на перерахунок і одержання пенсії; визнати протиправним рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням доплати за сумісництвом та виплатити перераховану пенсію; стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 551,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з позовом подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Законів України «Про державну службу», «Про оплату праці», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 10.02.2011 року перебуває на пенсійному обліку у відповідача, як отримувач пенсії відповідно до умов Закону України «Про державну службу».

Розмір пенсії позивача складає - 3740,56 грн, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку становить 90% та ураховується із наступних складових, а саме:

посадового окладу - 1813,50 грн.

надбавки за ранг - 110,00 грн.

надбавки за вислугу років - 602,00 грн.

премії та інші надбавки - 1630,68 грн.

19.05.2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про включення до складу пенсії кошти, отримані в період, коли вона виконувала роботу - 0,5 ставки лікаря судово-медичного експерта відділення судово-медичної токсикології за сумісництвом, та з яких утримувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням №П/С 191008/202 від 24.05.2016 року у задоволенні заяви позивачу було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що Закон України «Про державну службу» не передбачає включення до складу заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, сум, отриманих на роботу за сумісництвом.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі ч.2 ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на

державній службі та інших надбавок.

У відповідності до ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсія державного службовця призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) установити, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відсотковий розмір заробітної плати державної службовця, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу державної служби, при цьому застосуванню підлягає стаття 37 Закону України «Про державну службу» та вимоги абзацу 1 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» у редакціях, які були чинними на час призначення пенсії.

Згідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;

суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Матеріали справи свідчать про те, що на час призначення пенсії позивачу була визначено загальний відсоток розрахунку пенсії у розмірі 90% від заробітку (заробітної плати) із наступних складових, а саме:

посадового окладу - 1813,50 грн

надбавки за ранг - 110,00 грн

надбавки за вислугу років - 602,00 грн

премії та інші надбавки - 1630,68 грн.

У відповідності до наданої позивачем до заяви про призначення пенсії, довідки №33 від 09.02.2011 року, до складу заробітної плати, з якої здійснюється обрахування пенсії входить сума заробітку за сумісництво у розмірі - 961,75 грн, який не був включений до розрахунку.

Відповідач своє обрахування пенсії позивача, без врахування даної величини, пояснює відсутністю на це посилання у статті 33 Закону України «Про державну службу», що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком, з наступних підстав.

Сторонами не заперечується та, як вбачається із наданих до справи документів, що з даного виду заробітної плати відраховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що отримувані позивачем суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічні висновки були висловлені у постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 року по справі №21-430/а/11.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про скасування рішення відповідача №ПС191008/202 від 24.05.2016 року, та вважає можливим зобов'язати відповідача здійснити обчислення пенсії позивачу з урахуванням сум заробітку, отриманих за вид оплати праці - сумісництво, та здійснити виплату нарахованих сум.

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити, відокремив строкові межі, з 19.05.2016 року, оскільки саме цією датою позивач звернулась до відповідача з заявою про впорядкування питання обрахування її пенсії.

З позовною заявою про захист порушеного права позивач звернулась до суду 10.11.2016 року.

Позивачем не були порушені строки звернення до суду, встановлені статями 99, 100 КАС України.

Так, згідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183 2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З приводу доводів відповідача про не можливість здійснення перерахунку пенсії позивача у зв'язку з дією Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення » від 02.03.2015 року №213, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5 вказаного вище Закону, у статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89; 2014 р., № 11, ст. 132, № 20-21, ст. 710, ст. 745, № 49, ст. 2056; 2015 р., № 6, ст. 40): назву викласти в такій редакції:

"Стаття 37. Пенсійне забезпечення державних службовців";

частину четверту замінити чотирма частинами такого змісту:

"Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України","Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Предметом даного спору є неврахування відповідачем під час обчисленні пенсії виду заробітної плати, тому даний Закон України не може бути застосований до даного спору.

Щодо частини позовних вимог про відновлення позивачу порушеного права на перерахунок і одержання пенсії, то колегія суддів вважає, що скасування рішення відповідача та накладення на нього зобов'язання буде достатнім способом захисту, який гарантує поновлення її прав.

Виходячи із викладеного, колегія суддів не вбачає підстав, для задоволення даної частини позовних вимог, та доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Щодо питання стягнення судового збору, то колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ч.6 ст. 94 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у загальному розмірі 551 грн. 21 коп., про що свідчить квитанція № 14 від 02.11.2016 року (а.с.1).

Разом з тим, за подання до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 607 грн. 21 коп., що підтверджується квитанцією № 10 від 24.02.2017 року (а.с. 30).

Оскільки даною постановою апеляційного суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі в м. Харкова (Шевченківського об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) задоволено частково, то відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 551 грн. 20 коп. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 606грн. 32 коп., усього у сумі 1 157 грн. 52 коп.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 551 грн. 20 коп. та апеляційної скарги у розмірі 606 грн. 32 коп., усього у сумі 1 157 грн. 52 коп.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2017р. по справі № 638/18126/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова (Шевченківського об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова № П/С 191008/202 від 24.05.2016р. про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням сум заробітку, отриманих за сумісництво, та виплатити перераховану пенсію починаючи з 19.05.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248278) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп., усього у сумі 1 157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 52 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бенедик А.П. Мельнікова Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.06.2017 р.