Постанова № 67246606, 14.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/302/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Трифонова Д.В. та представника відповідача Мерзлікіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року приватне акціонерне товариство «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (далі ПрАТ «Первомайське ШРБУ») звернулось до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Первомайська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області), правонаступником якої є Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2015 року № 0000000012202.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 10 по 15 грудня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» за серпень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 19 грудня 2014 року за № 4314/22/03331430, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2014 року на 108333 грн. 29 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2015 року № 0000012202, яким ПрАТ «Первомайське ШРБУ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 108333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 54166 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року адміністративний позов ПрАТ «Первомайське ШРБУ» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 5 січня 2015 року № 0000000012202. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 325 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме положення ст. 198 Податкового кодексу України, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України від 26 липня 2004 року № 822. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 10 по 15 грудня 2014 року посадовою особою Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Первомайське ШРБУ» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 грудня 2014 року за № 4314/22/03331430, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2014 року на 108333 грн. 29 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2015 року № 0000012202, яким ПрАТ «Первомайське ШРБУ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 108333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 54166 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ПрАТ «Первомайське ШРБУ» норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарською операцією з ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 названої статті Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за серпень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом-постачальником ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ».

При цьому позивачем з ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» укладено договір постачання нафтопродуктів від 21 серпня 2014 року № 24, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ») передає Покупцю (позивач) товар (бітум 60/90, мазут М-100, мінеральний порошок), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Передоплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (т. 1 а. с. 14-16).

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по господарській операції з названим вище контрагентом-постачальником, позивачем до суду першої інстанції надано копію договору поставки, видаткові та податкові накладні, платіжне доручення, а також товарно-транспортні накладні щодо перевезення нафтопродуктів (т. 1 а. с. 14-54).

При цьому до суду представником позивача надано також документи щодо подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства, а саме договір на виконання робіт від 4 вересня 2014 року № 673/14 з ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», договори щодо поточного ремонту дорожнього покриття від 7 липня 2014 року № 42 по вул. А. Луначарського у м. Первомайську Миколаївської області, від 7 липня 2014 року № 43 щодо поточного ремонту дорожнього покриття по вул. М. Грушевського у м. Первомайську Миколаївської області, від 7 липня 2014 року № 40 щодо поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Ф. Дзержинського у м. Первомайську Миколаївської області, укладені з Управлянням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради, а також договір на виконання робіт від 11 вересня 2014 року № 44 з Мигїївською сільською радою (т. 1 а. с. 160-161, 165-168, 171-174, 177-178, 181-184).

Проте, як вірно встановлено актом перевірки, надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують виконання договору поставки нафтопродуктів з ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ».

Так, відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 10.1 глави 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Згідно главі 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «Первомайське ШРБУ», суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що, за висновком окружного адміністративного суду, підтверджується відповідними первинними документами.

Проте, на думку апеляційного суду, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть, серед іншого, свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Як вбачається з акта перевірки, про що також зазначено відповідачем в апеляційній скарзі, постачання нафтопродуктів для ПрАТ «Первомайське ШРБУ» виконавцем перевезень ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» у серпні 2014 року є сумнівним. Зокрема, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно податкової інформації у ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» відсутні власні транспорті засоби, і, крім того, згідно інформації від центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Первомайська та Первомайського району УДАІ УМВС України у Миколаївській області, зазначені в товарно-транспортних накладних номерні знаки автомобілів не відповідають маркам зареєстрованих за цими номерами автомобілів. При цьому автомобілі з цими номерними знаками належать не ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ», а фізичним особам та стороннім організаціям.

Матеріалами справи встановлено, що основним видом діяльності ПрАТ «Первомайське ШРБУ» є будівництво доріг та автострад.

Аналізуючи зміст наведеної вище угоди, укладеної позивачем з названим підприємством-постачальником, апеляційний суд зазначає, що предметом названого договору є поставка нафтопродуктів.

Зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що перевізником товару є ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ».

В обґрунтування своїх доводів, представником відповідача до суду надано лист Управління Укртрансінспекції у м. Києві від 5 серпня 2015 року № 283/8/136-15, зі змісту якого вбачається, що ліцензія на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом на ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» не видавалась (т. 1 а. с. 116).

Згідно листа ГУ ДАІ у м. Києві від 22 липня 2015 року № 10/153287, станом на 17 липня 2015 року за ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» транспортних засобів не зареєстровано, і, крім того, у серпні 2014 року ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» не надавалось погодження маршруту руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів (т. 1 а. с. 118).

Матеріалами справи також встановлено, що з листа Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Первомайська та Первомайського району УДАІ УМВС України у Миколаївській області від 18 грудня 2014 року № 2577 (т. 1 а. с. 114), вбачається, що зазначені в товарно-транспортних накладних номерні знаки автомобілів у більшості випадків не відповідають маркам автомобілів, зазначеним у товарно-транспортних накладних, і при цьому належать не ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ», а фізичним особам та стороннім організаціям, а саме:

- автомобіль марки КАМАЗ державний номер № НОМЕР_2, яким згідно наданих позивачем ТТН здійснювались перевезення бітуму та мазуту 25, 26, 27 та 28 серпня 2014 року, належить ДП «Миколаївський Облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України (т. 1 а. с. 20, 28, 37, 46);

- за державним номером НОМЕР_3 зареєстрований напівпричіп ППЦ 28, який належить ТОВ «Ресайклін», а не автомобіль марки ФОРД АГРО, яким згідно наданих позивачем ТТН здійснювались перевезення придбаного товару 25, 26, 27 та 28 серпня 2014 року (т. 1 а. с. 25, 34, 40, 51);

- за державним номером НОМЕР_4 зареєстрований автомобіль ВАЗ 217030, який належить гр. ОСОБА_4, а не автомобіль марки ДАФ, яким згідно наданих позивачем ТТН здійснювались перевезення придбаного товару 27 та 28 серпня 2014 року (т. 1 а. с. 52-53);

- за державним номером НОМЕР_5 зареєстрований автомобіль ЗАЗ 968 МБ, який належить гр. ОСОБА_5, а не бочка, якою згідно наданих позивачем ТТН здійснювались перевезення придбаного мазуту 27 та 28 серпня 2014 року (т. 1 а. с. 52-53).

Наведені дані підтверджуються отриманими на запит суду апеляційної інстанції листами Регіонального сервісного центру в Миколаївській області від 12 червня 2017 року № 31/14-1787, Регіонального сервісного центру в Донецькій області від 12 червня 2017 року № 31/5-2462, Регіонального сервісного центру в Черкаській області від 8 червня 2017 року № 31/23/1-933 (т. 2 а. с. 106-107, 108-109, 113-115).

Крім того, з отриманого на запит апеляційного суду листа Регіонального сервісного центру в Одеській області від 13 червня 2017 року № 31/15-2831 вбачається відсутність відомостей щодо реєстрації транспортного засобу з номерним знаком 48-08 ОВ, яким згідно наданих позивачем ТТН (автомобіль ГАЗ-53) здійснювались перевезення придбаного товару (мазуту М-100) 26, 27 та 28 серпня 2014 року (т. 1 а. с. 33, 43, 54).

Апеляційний суд також враховує, що стороною позивача не надано пояснень стосовно зазначення в усіх наданих ТТН пункту навантаження придбаного товару за адресою: м. Київ, вул. Горького, 25 (т. 1 а. с. 20, 25, 28, 33, 34, 37, 40, 43, 46, 51, 52, 53, 54), враховуючи реальне знаходження за цією адресою земельної ділянки із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 120).

За таких обставин, не зважаючи на наявність у позивача таких документів, як договір постачання, видаткові та податкові накладні, а також розрахункових документів по оплаті товару, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ», оскільки усі надані ПрАТ «Первомайське ШРБУ» на підтвердження фактів транспортування придбаного товару товарно-транспортні накладні містять недостовірні та неповні дані стосовно транспортних засобів, пункту навантаження, пункту розвантаження та автоперевізника, що виключає правомірність віднесення сум ПДВ, сплачених за цими господарськими операціями, до складу податкового кредиту.

Із врахуванням викладеного, доводи апелянта про правомірність визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за господарською операцією з ТОВ «БУДСЕРВІС ТАЙМ» є обґрунтованими, що виключає можливість задоволення позовних вимог ПрАТ «Первомайське ШРБУ».

Оскільки судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити приватному акціонерному товариству «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко