Ухвала суду № 67246560, 14.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1406/17

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лукянчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року по справі за позовом приватного підприємства «Адвокатська компанія «Редут» до Одеського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року приватне підприємство «Адвокатська компанія «Редут» (надалі-Позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського обласного центру зайнятості (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування Наказу від 27.07.2016 року №175 про відміну рішення про продовження терміну дії дозволу на застосування праці громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_5 для роботи на посаді юриста ПП «Адвокатська компанія «Редут» та про відмову у дії зазначеного дозволу.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем всупереч вимогам законодавства без наявності для цього правових підстав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній сказі відповідач ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції була дана невірна оцінка обставинам справи, та невірно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем було працевлаштовано іноземця - громадянку Республіки Білорусь ОСОБА_5 на посаді юриста на підставі Дозволу на застосування праці іноземця №003377 від 18.03.2015 року, дійсного до 17.03.2016 року, виданого відповідно до Наказу Одеського обласного центру зайнятості №49 від 18.03.2015 року (а.с.8-9).

17.02.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою встановленої форми та пакетом документів для продовження дії вищевказаного дозволу (а.с.88-90). До заяви від 17.02.2016 року позивачем додано дві кольорові фотокартки та довідку МВС України (бланк серії РЕХ №1534223) за №64-09022016/65210, в якій зазначено, що станом на 15.02.2016 року громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувалась (а.с.90).

19.02.2016 року відповідачем складено та направлено запит до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №688/33/11 щодо надання інформації про наявність або відсутність заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску з вимогою надати відповідь у стислий термін (а.с.87).

На підставі поданих позивачем заяв і документів, відповідачем винесено Наказ від 23.02.2016 року №36 «Про видачу, продовження дії та відмову у видачі дозволів на застосування праці іноземців, пп.2.1 якого продовжено дію дозволу на застосування праці строком на один рік громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_5 на посаді юриста ПП «Адвокатська компанія «Редут» (а.с.85-86).

Листом від 23.02.2016 року №705/33/11 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення засобами поштового зв'язку, однак відправлення було повернуто на адресу відповідача (а.с.82-83).

15.07.2016 року від ДПІ у Приморському районі м. Одеси за вих.№6031/10/15-53-1700 від 14.07.2016 року надійшла відповідь на запит, відповідно до якої повідомлено про наявність у позивача станом на 23.02.2016 року заборгованості у сумі 784,37 грн. (а.с.42).

Поряд з цим, також 15.07.2016 року на адресу відповідача від ДПІ у Приморському районі м. Одеси за вих.№15560/0/15-53-13-04 від 13.07.2016 року надійшла відповідь на запит від 29.06.2016 року №15006/10 (до суду не надано) щодо наявності заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ПП «АК «Редут», відповідно до якої станом на 23.02.2016 року у позивача рахується недоїмка по вказаному платежу у сумі 784,37 грн. та фінансова санкція і пеня у сумі 3228,28 грн. (а.с.41, 68).

При цьому, відповідачем не наведено підстав складання такого запиту 29.06.2016 року №15006/10.

27.07.2016 року, у зв'язку з надходженням листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси за вих.№15560/0/15-53-13-04 від 13.07.2016 року з інформацією про наявність у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску станом на 23.02.2016 року, Наказом ООЦЗ №175 відмінено прийняте рішення (п.п.2.1 наказу №36 від 23.02.2016 року) щодо продовження дії дозволу №49/1.1 від 18.03.2015 року на застосування праці громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_5 для роботи на посаді юриста ПП «АК «Редут» та відмовлено у продовженні дії дозволу на застосування праці зазначеної іноземки згідно абз.4 п.24 Порядку №437 (а.с.15-15з/б) та п.2.1 визначено відділу з питань посередництва у сфері зайнятості протягом двох робочих днів підготувати та направити електронною поштою лист з інформацією про прийняте рішення роботодавцю.

Відповідачем складено та направлено відповідний лист від 28.07.2016 року №2876/33/11 на адресу позивача поштою (а.с.35-36) та лише 27.02.2017 року на підставі адвокатського запиту від 27.02.2017 року ОСОБА_5 отримала вказаний лист-повідомлення (а.с.12, 35), про що свідчить відповідний підпис останньої.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано всі вимоги законодавства при поданні заяви та пакету документів для отримання продовження дії дозволу вказаній громадянці, а подальша відміна відповідачем свого власного рішення про продовження строку дії дозволу на працевлаштування відбулась з порушенням вимог закону, без належних на то підстав, та на підставі документів, отриманих відповідачем поза межами встановленого строку для прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначено Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI (надалі - Закон №5067-VI).

У відповідності до частин 1, 3 ст.42 Закону №5067-VI, підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України. Для осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, плата за видачу дозволу не справляється.

Процедуру видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства визначено Порядком видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 року №437 (надалі - Порядок №437, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, п.2 Порядку №437 встановлено, зокрема, що територіальні органи Державної служби зайнятості в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) видають за місцезнаходженням підприємства, установи, організації (далі - роботодавець) дозволи на застосування на конкретних посадах праці:

іноземців чи осіб без громадянства за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, спроможні виконувати відповідний вид роботи;

іноземців чи осіб без громадянства за умови достатнього обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між вітчизняним та іноземним суб'єктом господарювання, за умови, що чисельність кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках таких договорів (контрактів), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договорів (контрактів);

іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов'язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії";

іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з пунктом 9 Порядку №437, для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії дозволу:

заяву згідно з додатком до цього Порядку;

дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Інші документи, визначені в цьому Порядку, подаються у разі внесення до них змін.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що перелік необхідних документів для продовження дії дозволу є вичерпним.

Як вже зазначено вище, позивачем 17.02.2016 року в повному обсязі подано до відповідача визначений законодавством пакет документів для продовження дії дозволу на працевлаштування, і цей факт відповідачем не заперечується.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на ненадання позивачем інформації про наявність заборгованості по сплаті єдиного внеску, оскільки згідно пп.11 Порядку №437 посадовим особам територіального органу забороняється вимагати від роботодавців документи, не передбачені цим Порядком.

Відповідно до пп.13 Порядку №437, територіальний орган протягом семи робочих днів з дня реєстрації документів приймає рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу.

Рішення оформлюється наказом територіального органу та не пізніше ніж протягом двох робочих днів з дня його прийняття надсилається роботодавцю поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для здійснення плати за видачу дозволу і розміщується на офіційному веб-сайті територіального органу із зазначенням таких платіжних реквізитів.

У відповідності до п.24 Порядку №437, територіальний орган приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу у разі, зокрема, наявності, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем прийнято рішення про продовження дії дозволу на застосування праці іноземця без наявності інформації про існування у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при наявності незважаючи на відсутність відповіді на запит, надісланий до ДПІ у Приморському районі м. Одеси для отримання такої інформації.

Отже, за змістом Порядку №437 існування заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування може бути підставою для відмови у видачі дозволу або для продовженні дії дозволу. В той же час, Порядок №437 не передбачає будь-яких наслідків для дії виданого або продовженого дозволу у випадку, якщо після його видачі або продовження терміну його дії буде встановлений факт наявності у роботодавця заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Слід зазначити, що Порядок №437 передбачає єдину форму дострокового припинення дії дозволу шляхом прийняття рішення про його анулювання з підстав, передбачених п.25 Порядку №437, і цей пункт не містить такої підстави для анулювання, як виявлення факту наявності заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, ні Закон №5067-VI ні Порядок №437 взагалі не передбачають можливості прийняття органами, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, рішень про скасування своїх власних рішень про видачу або про продовження дії дозволу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на підставі рішення державного органу про видачу дозволу на роботу в Україні іноземцю, або рішення про продовження терміну дії такого дозволу, виникають певні правовідносини не тільки між роботодавцем та цим державним органом, а також і між іноземцем та роботодавцем з приводу реалізації трудового договору (контракту). Відтак, всі рішення державного органу щодо дострокового припинення дії дозволу на працевлаштування напряму мають вплив на права та інтереси іноземця. Саме тому такі рішення повинні виноситися органами державної влади України у строгій відповідності до вимог діючого законодавства, адже вони напряму впливають на права особи, які охороняться як Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідачем шляхом винесення Наказу від 27.07.2016 року №175 фактично було припинено дію дозволу на роботу в Україні громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_5, і таке припинення відбулось без наявності для цього правових підстав та не у спосіб, визначений законом, колегія суддів вважає, що спірний наказ відповідача не відповідає визначеним у п.3 ст.2 КАС України критеріям для його оцінки, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський