Ухвала суду № 67243802, 14.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5627/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника позивача Марченка Р.В.,

представника відповідача Жеребецького Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року в адміністративній справі № 813/7294/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка» (далі - ТзОВ «Укрспецтехніка») до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Укрспецтехніка» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати прийняті ГУ Міндоходів у Львівській області (правонаступником якого є ГУ ДФС у Львівській області) податкові повідомлення-рішення № 0000012290/25230066 та № 0000022290/25230066 від 30.08.2013.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що ці рішення є безпідставними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а обставини справи досліджені неповно та необ'єктивно. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що судом не взято до уваги, що на підставі отриманих документів та виявлених в них розбіжностях, митниця не могла здійснити об'єктивну перевірку відповідності товару критеріям достатньої переробки, що встановлені Правилами для товарів позиції 3903 згідно УКТЗЕД.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТзОВ «Укрспецтехніка» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 20.01.1998 (код ЄДРПОУ 25230066), перебуває на податковому обліку та є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності; облікова картка № 20900/2012/867.

Відповідно до довідки АА №791861 з ЄДРПОУ, виданої Головним управлінням статистики у Львівській області 04.02.2013, видами діяльності ТзОВ «Укрспецтехніка» за КВЕД-2010 є, зокрема, виробництво сухих будівельних сумішей (23.64), виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (22.21).

ГУ Міндоходів у Львівській області проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Укрспецтехніка» з питань повноти нарахування та сплати митних платежів за вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД) № 209120000/2012/009838 від 23.02.2012 та № 209120000/2012/016126 від 16.05.2012 в частині митного оформлення товарів за сертифікатами про походження товару форми СТ-1 від 06.03.2012 № RUUA20140015371517087, від 11.05.2012 № RUUA20140022811517414.

Результат перевірки оформлено актом від 07.08.2013 № 1/13/209000000/25230066.

Як видно з акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення:

- п.п.5.1, 6.7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009;

- ч.5 п.2.3 та розділів 4, 5 Порядку справляння митним органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 23.01.2006 № 30 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.02.2006 за 109/11983.

Після розгляду відповідачем заперечень ТзОВ «Укрспецтехніка» на акт перевірки, висновки акта визнано такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ Міндоходів у Львівській області 30.08.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012290/25230066, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктам підприємницької діяльності, на суму 48 358,30 грн, в т.ч.: 38 686,64 грн - за основним платежем, 9671,66 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000022290/25230066, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 11 606,01 грн, в т.ч.: 7737,34 грн - за основним платежем, 3868,67 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та здійснення перерахунку належних до сплати сум митних платежів став висновок органу доходів і зборів про невизнання дійсними для цілей надання товару режиму вільної торгівлі сертифікатів про походження товару форми СТ-1 № RUUA20140015371517087 від 06.03.2012 та № RUUA20140022811517414 від 11.05.2012.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято без урахування вимог Митного кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними з огляду на таке.

При прийнятті рішення суд першої інстанції правильно встановив, що спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України в редакції від 11.07.2002 № 92-IV (який діяв на момент проведення перевірки) (далі - Митний кодекс від 11.07.2002) та Митним кодексом України в редакції від 13.03.2012 № 4495-VI (який діяв на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) (далі - Митний кодекс від 13.03.2012).

Так, главою 49 Розділу ХІІ Митного кодексу від 11.07.2002 регулювалися питання щодо країни походження товару, критерії визначення країни походження товару та сертифікати про походження товару.

Згідно зі статтею 276 Митного кодексу від 11.07.2002 країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до статті 277 Митного кодексу від 11.07.2002 визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Статтею 282 Митного кодексу від 11.07.2002 визначено, що для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Згідно до пункту 3 частини 3 цієї ж статті у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 283 Митного кодексу від 11.07.2002 сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити: 1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару; 2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

За приписами частини четвертої статті 285 Митного кодексу від 11.07.2002 повністю вироблені або піддані достатній переробці товари режиму найбільшого сприяння або преференційного режиму визначаються на підставі положень цього Кодексу, законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 302 Митного кодексу від 11.07.2002 тарифні пільги (тарифні преференції) - це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів.

Тарифні пільги (тарифні преференції) застосовуються виключно на основі податкового законодавства України, цього Кодексу, законів України, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Разом з тим, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяли положення Митного кодексу від 13.03.2012.

Частинами першою та другою статті 36 Митного кодексу від 13.03.2012 встановлено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 7 статті 36 Митного кодексу від 13.03.2012 повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно із частинами першою та другою статті 40 Митного кодексу від 13.03.2012 у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Частинами першою - третьою статті 43 Митного кодексу від 13.03.2012 передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини першої статті 45 Митного кодексу від 13.03.2012 у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, який видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

У відповідності до частини першої статті 281 Митного кодексу від 13.03.2012 допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

З наведеного видно, що чинна на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень редакція Митного кодексу чітко визначила сертифікат про походження товару як документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (частина третя статті 43 цього Кодексу).

Визначення країни походження товарів здійснюється у відповідності до Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» (далі - Угода).

Статтею 1 Угоди визначено, що для цілей застосування заходів тарифного й нетарифного регулювання Сторони приймають Правила визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Відповідно до Преамбули Правил визначення країни походження товарів від 20.11.2009 ці Правила діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.

Згідно зі статтею 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 договірні Сторони не застосовують мито, а також податки і збори, які мають з ним еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і (або) вивіз товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митних територій інших Договірних Сторін. Режим зони вільної торгівлі поширюється на товари, які походять із митної території Договірних Сторін і призначені для митної території Договірних Сторін (стаття 16 цієї ж Угоди).

Таким чином, застосування режиму пільгової торгівлі при розмитненні товару позивача у березні та травні 2012 року здійснювалось саме у відповідності до положень Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, учасниками якої були Україна та Російська Федерація та яка діяла до 20.09.2012.

Відповідно до пункту 2.1 Правил країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці).

Згідно з пунктом 2.4 Правил у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару. Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов:

а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);

б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;

в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Відповідно до пункту 5.1 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

При цьому, відповідно до пункту 6.1 Правил для підтвердження країни походження товару» в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Пунктом 6.3 Правил передбачено, що під час вивезення товарів з держав - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Відповідно до пункту 6.6 Правил у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Пунктом 6.7 Правил визначення країни походження товарів встановлено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Підставою для надіслання запиту митним органом країни ввезення товару повинна бути хоча б одна з обставин, передбачена у пункті 9.1 Правил визначення країни походження товарів, що свідчить про недійсність сертифікату внаслідок наявності у ньому недоліків, чітко визначених законодавством, а не на підставі сумнівів митного органу з приводу змісту актів експертиз чи інших документів.

Підставою для надіслання запиту повинно бути виявлення митницею відомостей, які не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

Встановлено, що для підтвердження країни походження товару та з метою застосування преференційного режиму, передбаченого Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 та Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 ТзОВ «Укрспецтехніка» надавались оригінали Сертифікатів про походження товару форми СТ-1 № RUUA20140015371517087 від 06.03.2012 та № RUUA20140022811517414 від 11.05.2012, а також паспорти якості за №№ 36, 37, 59, 62, 63, 107, 110, 111, 112, 113, 115, 116 полістиролу, призначеного для спучування або спінювання «АЛЬФАПОР», тип SE; акти експертизи для оформлення сертифікатів походження товару (форми СТ-1), листи виробника з фізико-хімічними властивостями стиролу.

Аналіз вказаних документів дає підстави стверджувати, що надані ТзОВ «Укрспецтехніка» митниці документи буди достатніми для встановлення відомостей про країну походження товару.

Визначення країни походження товару, зокрема, відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару, вказаного у пункті 2.4 Правил, здійснюється органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. За умови виконання такого критерію видається Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 з зазначенням критерію походження у графі 9 сертифікату, який однозначно свідчить про країну походження товару.

Саме Сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п.6.1 Правил.

Чинним законодавством не передбачено повноважень митних органів країни ввезення товару самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки це питання належить до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.

Таким компетентним органом у даному випадку є Пермська торгово-промислова палата Російської Федерації, а документами, що свідчать про країну походження товару, - сертифікати походження товару форми СТ-1 від 06.03.2012 № RUUA20140015371517087 та від 11.05.2012 № RUUA20140022811517414.

Вказані сертифікати посвідчують правильність здійснення митної операції щодо можливості застосування преференційного режиму оподаткування.

Відповідно до пункту 9.2 Правил визначення країни походження товарів сертифікат форми СТ-1, не визнаний митними органами країни ввезення, може бути згодом визнаний ними на підставі відповідного листа вповноваженого органу, що видав сертифікат форми СТ-1, з уточненням відомостей, зазначених у сертифікаті.

У разі необхідності замість сертифіката, не визнаного митними органами країни ввезення, може бути виданий новий сертифікат у порядку, установленому цими Правилами.

Відповідно до пункту 9.3 Правил сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, зокрема, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Ураховуючи наведене, компетентні органи країни вивезення або країни походження товару зобов'язані надати відповідь на запит(и) митного органу країни ввезення протягом 6 місяців з дати першого запиту митного органу країни ввезення, тому висновок контролюючого органу про те, що пропущено 6-місячний строк з дати першого запиту компетентними органами країни вивезення, безпідставні, оскільки, як встановлено матеріалами справи, перший запит відповідачем було надано до Пермської ТПП РФ 17.05.2012, на який було отримано відповідь 03.07.2012, а на другий запит від 27.07.2012 відповідь надана 09.11.2012, що не виходить за межі сумарного 6-місячного строку, з моменту першого запиту. Крім того, відповідачем 29.11.2012 було направлено ще й третій запит, відповідь на який Пермською ТПП РФ було надано 25.01.2013.

Вказане свідчить про дотриманням Пермською ТПП РФ 3-місячного строку, визначеного пунктом 9.3 розділу 9 Правил.

Відсутність порушення строків наданні відповідей на запити митного органу підтвердив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01.02.2017 № К/800/10359/14.

Дотримання Пермською ТПП РФ строку надання відповідей на запити митного органу унеможливлює невизнання дійсними сертифікатів походження товару форми СТ-1 від 06.03.2012 №RUUA20140015371517087 та від 11.05.2012 №RUUA20140022811517414.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції в тому, що висновки контролюючого органу про невизнання дійсними для цілей надання товару режиму вільної торгівлі преференційних сертифікатів форми СТ-1 № RUUA20140015371517087 від 06.03.2012 та № RUUA20140022811517414 від 11.05.2012, наданих «Укрспецтехніка» при ввезенні на митну територію України товару за ВМД від 23.02.2012 № 209120000/2012/009838 та № 209120000/2012/016126 від 16.05.2012 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справу, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року в адміністративній справі № 813/7294/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. М. Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 19 червня 2017 року.