Ухвала суду № 67243008, 15.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/17607/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В. І. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2017, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкової вимоги відповідача від 29.08.2016 року №6097-17 та рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 01.09.2016 року №1618/26-50-17-26.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явилися два представники апелянта, які просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату час і місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що винесення податкової вимоги є обґрунтованим та правомірним, оскільки позивачем не сплачено у встановлений податковим законодавством строк узгоджену суму грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку позивача, за результатами якої, 28.07.2016 року складено акт №327/26-15-14-02-03/31026542 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

Згідно з висновками акта, позивачем занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2014 рік у розмірі 190282,00 грн. та несвоєчасно сплачено податок у розмірі 336,31 грн. (термін перерахування - 10.10.2014 року, фактично перераховано -13.10.2014 року).

На підставі акта перевірки, 05.08.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0014151406, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб: податкове зобов'язання - 190282,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 84,00 грн.

У тексті ППР зазначено, що сума нарахованого грошового зобов'язання підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання такого рішення (при проведенні адміністративного або судового оскарження - протягом десяти днів, наступних за днем узгодження).

Копія ППР представником позивача отримана 05.08.2016 року.

Вважаючи, що податкова вимога податковим органом була винесена з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей конституційний обов'язок узгоджується із вимогами п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість, врегульовані розділом V ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами ПК України, 29.08.2016 року відповідачем складено оскаржувану податкову вимогу, згідно з якою, станом на 28.08.2016 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 98154,23 грн.

01.09.2016 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до п. 59.1, п. 59.3 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 89.1.2 п. 89.1, п. 89.2 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Тобто, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Так як позивачем не оскаржувало ся податкове повідомлення-рішення, сума грошового зобов'язання не сплачена, відтак, сума грошового зобов'язання вважається узгодженою із 15.08.2016 року та являється податковим боргом. Оскаржувану вимогу складено 29.08.2016 року із дотриманням п. 59.3 ст. 59 ПК України.

Отже, при винесенні оскаржуваної податкової вимоги відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством, у зв'язку з цим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 20.06.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.