Ухвала суду № 67242837, 15.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року справа №805/4710/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника позивача Малушко Г.Ю., представників відповідача Кравченка В.О., Колеснікової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 р. у справі № 805/4710/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000511400 від 06.10.2016 року та № 0000501400 від 06.10.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000511400 від 06.10.2016 року та № 0000501400 від 06.10.2016 року (а.с.4-11 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000501400 від 06.10.2016 року; скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000511400 від 06.10.2016 року; вирішено питання судових витрат (а.с.80-83 т.2).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.84-87 т.3).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем на запит податкового органу від 15.07.2016 року щодо можливого порушення платником податкового законодавства у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ «ГЛОБАЛТОРГ КОМПАНІ» за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту не надано обґрунтованих пояснень та їх документальних підтверджень у повному обсязі. Перевіркою встановлено порушення по відображеним в бухгалтерському та податковому обліку підприємства за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року операціях придбання товарів від контрагента ТОВ «ГЛОБАЛТОРГ КОМПАНІ», встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Відповідно до отриманої податкової інформації ТОВ «ГЛОБАЛТОРГ КОМПАНІ» не могло здійснювати господарські операції, з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленістю контрагентів. Апелянт зазначає, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Мединський і К» зареєстровано в якості юридичної особи з 23.04.2003 року, вид економічної діяльності - 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с.12-13 т.1).

Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Мединський і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за червень 2016 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ КОМПАНІ" за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 323/05-10-12/32276975 від 14.09.2016 року (а.с.14-36 т.1).

У висновках акту перевірки вказано на порушення: відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.185 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України; на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України: позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 777712 грн. у тому числі за червень 2016 року у сумі 777172 грн.; на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України: позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 3896178 грн. у томі числі за червень 2016 року у сумі 3896178 грн. (а.с.35-36 т.1).

Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сформоване податкове повідомлення - рішення № 0000501400 від 06.10.2016 року, яким згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, та згідно статті 123 ПК України у поданій податковій декларації за червень 2016 року визначена сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 777172 грн. (а.с.37-38 т.1)

Також Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сформоване податкове повідомлення - рішення № 0000511400 від 06.10.2016 року, яким згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5844267 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями 3896178 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1948089 грн. (а.с.39-40 т.1)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, на підставі чого дійшов висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів. Відповідачем доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, не надано.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За унормуванням підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

За приписами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

П. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

За нормою частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 травня 2016 року між ТОВ «Мединський і К» та ТОВ «ГЛОБАЛТОРГ КОМПАНІ» був укладений договір постачання № 19/05 (а.с.41-43).

Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов договору товарно-матеріальні цінності. Асортимент, номенклатура, кількість та ціна товару зазначаються у додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частинною договору. За п.4.2 Договору, спосіб і місце поставки: доставка здійснюється як на умовах EXW (самовивезення зі складу продавця).

Додаток № 1 до договору містить перелік товарно-матеріальних цінностей, щодо постачання яких укладено договір (а.с.44-52 т.1)

Здійснення господарсько-правових відносин з купівлі-продажу дизельного палива, між позивачем та контрагентом за договором підтверджується: накладними № 35 від 30.06.2016 року, № 36 від 30.06.2016 року, № 37 від 30.06.2016 року, № 38 від 30.06.2016 року; податковими накладними № 35 від 30.06.2016 року; № 36 від 30.06.2016 року, № 37 від 30.06.2016 року, № 38 від 30.06.2016 року; довіреностями (а.с. 53-54 ,65-73 т.1, 230-234 т.2).

Факт транспортування товару за вказаним договором підтверджується товарно-транспортними накладними № 00000124 від 30.06.2016 року, № 00000125 від 30.06.2016 року, № 00000126 від 30.06.2016 року, № 00000127 від 30.06.2016 року, № 00000128 від 30.06.2016 року (а.с.108-117 т.1).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1486 від 12.07.2016 року, № 2492 від 19.07.2016 року та банківськими виписками (а.с.69-70 т.2).

Отриманий від контрагента товар позивачем використано у власній господарській діяльності - для ремонту транспортних засобів, що підтверджується: актами на встановлення нових запасних частин і списання несправних запасних частин (а.с.118-195,220-223 т.1; 1-8, 129-221 т.2).

Наявність у позивача приміщень для зберігання палива, яке постачалось, підтверджується укладеним між позивачем та ТОВ "Маріупольська автобаза" договором оренди № 3 від 03.09.2015 року, актом прийому - передачі до договору оренди № 3 від 03.09.2015 року (а.с.167-172 т.1)

Здійснення позивачем транспортних послуг та наявність у власності автомобілів підтверджується укладеними договорами на транспортне обслуговування та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на його виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентом. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.

Доводи відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів, які самі по собі не є свідченням безтоварності операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Стосовно посилання відповідача на те, що у контрагента немає необхідної чисельності працівників, що свідчить, за твердженням податкового органу, про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, колегія суддів зазначає, що вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб'єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

Щодо посилання відповідача на те, що постачальником контрагента позивача у липні 2016 року було ТОВ «Комерцтрейд ЛТД», за інформацією щодо якого не підтверджується наявність трудових ресурсів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач у разі наявності сумнівів у відповідності до п. 39.5.2.13 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки), має право надіслати платникам податків, які є сторонами контрольованих операцій, що перевіряються, запит про надання документів (інформації) щодо операцій та/або провести зустрічну звірку в порядку, передбаченому статтею 73 цього Кодексу, та провести опитування посадових осіб та/або працівників платників податків, які є сторонами контрольованих операцій.

Отже, вищезазначені висновки відповідача є лише його припущеннями, оскільки доказів дослідження первинних документів контрагента позивача, матеріали справи не містять.

Довід апеляційної скарги про те, що в червні 2016 року контрагент позивача придбавав зовсім інші товари, а не ті, що були зазначені в договорі поставки, взагалі не може бути врахований, оскільки законодавець не висуває до сторін вимог про реалізацію придбаних товарів у том же місяці що і їх придбання.

Також, колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а також тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований, як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів. Щодо контрагентів позивача кримінальні провадження відсутні.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Колегія суддів вказує, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський Суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, при розгляді справи колегією суддів не встановлено порушення з боку позивача норм п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розд. ІІ Податкового кодексу України, п. 3 розд. ІІІ П (СБО № 1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 року № 73, розд. І, ч. 1 ст. 11 розд. IV Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 , пункту 198.1, пункту 198.3 ст. 198 ПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентами, як юридичними особами та на момент проведення фінансово-господарських операцій, які були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Угоди між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оскаржені. Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є такими, що не тягнуть їх невизнання як доказів в розумінні ст. 79 КАС України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0000511400 від 06.10.2016 року та № 0000501400 від 06.10.2016 року підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 р. у справі № 805/4710/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 20 червня 2017 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко