Ухвала суду № 67242833, 14.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 751/1361/17 Головуючий у 1-й інстанції: Маслюк Н.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника відповідача: Тарасенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, у якому просив: визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 13.01.2017 року, оформлене протоколом №3, в частині повернення на доопрацювання документів позивача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду війни III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії; зобов'язати відповідача призначити йому вказану допомогу у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день виплати допомоги, встановленому п.п.б п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції закону з 01.01.2014 року та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату вказану суму для подальшої виплати позивачу; зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити йому вказану грошову допомогу у зазначеному розмірі.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2017 року позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 13.01.2017 року в частині повернення на доопрацювання документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги інваліду ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії у розмірі 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач - Міністерство оборони України подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відмовляючи у призначенні виплати одноразової грошової допомоги позивачу, Міністерство оборони України діяло всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі №825/444/16 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача про надання йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути зазначену заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими документами.

На виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року, Міністерство оборони України розглянуло питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та відповідно до протоколу № 3 від 13.01.2017 року комісія прийшла до висновку про необхідність повернення документів позивача на доопрацювання, з посиланням на те, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Також зазначено, що заявником не подано документів про обставини поранення.

Уважаючи зазначене рішення неправомірним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.10.1985 по 01.04.1986 року позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2022 Прикордонних військ КДБ СРСР та 07.12.1986 звільнений з військової служби згідно наказу Міністра оборони СРСР від 27.09.1986 №205, що підтверджується копією військового квитка позивача від 26.10.1984 (а.с.4).

Згідно копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 1012 від 09.04.2014 року мінно-вибухова травма, контузія головного мозку і захворювання пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.5).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 004248 від 10.09.2014 року, з 23.07.2014 до 01.10.2015 позивачу встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (вперше) (а.с.6).

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16, підпункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Відповідно до ч. 4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 2 Порядку особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, оскільки інвалідність IІІ групи позивачу встановлено після звільнення з військової служби та набранням чинності Законом України від 04 липня 2012 року №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, що визначають розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги, інвалідність настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач має право на отримання одноразової допомоги у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2014 року у справі № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі № 21-183а13.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі щодо того, що із наданих позивачем документів не убачається, що травма ним отримана саме під час виконання військового обов'язку, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі довідкою до акта огляду медико - соціальною експертною комісією від 10.09.2014 року серія АВА №004248, відповідно до якої з 23.07.2014 року позивачу встановлена IІІ група інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) та його наслідками і захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Тобто, матеріалами справи підтверджується той факт, що інвалідність позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. При цьому, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано їх достовірності.

Окрім того, ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко передбачено, що обов'язок щодо призначення і виплати вказаної допомоги покладено на Міністерство оборони України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаним вище судовим рішенням, яке набрало законної сили (постанова від 29.03.2016 року у справі №825/444/16) встановлено, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, судова колегія також ураховує ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), яка гарантує, що кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, в цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих документів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 25 травня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, що становить 704 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали складений 19 червня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.