Ухвала суду № 67242649, 20.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Молочна І. С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року справа №805/669/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 805/669/17-а за позовом Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" в особі Філії "Збагачувальна фабрика "Торецька" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС" в особі філії "Збагачувальна фабрика "Торецька" (далі - товариство) про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.06.2016 по 31.12.2016 (з урахуванням уточнення позовних вимог) в сумі 150 152,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до Пенсійного фонду України в заявленому розмірі. Пунктом другим Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, передбачено порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 100 % від фактичних витрат на виплату і доставку зазначених пенсій.

На виконання вимог Закону № 1058-IV на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по працівниках відповідача позивачем надіслані на адресу відповідача розрахунки по відшкодуванню Управлінню суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 на загальну суму 265 808,73 грн. з яких: за червень 2016 року на 38485,18 грн., за липень 2016 року - 38845,94 грн., за серпень 2016 року - 37621,22 грн., за вересень 2016 року - 37492,25 грн., за жовтень 2016 року - 37492,25 грн., за листопад 2016 року - 37506,13 грн., за грудень 2016 року - 38365,76 грн., які відповідачем сплачені частково та станом на 25.04.2017 року заборгованість складає 150 152,16 грн.

Разом з адміністративним позовом позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких стверджує про часткове погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за спірний період та безпідставну зміну позивачем призначення платежів та зарахування отриманих коштів в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка виникла раніше.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 805/669/17-а позов задоволено частково, внаслідок чого, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС" на користь Управління заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за червень 2016 року та жовтень 2016 року в сумі 75977,43 грн.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції констатував, що позов пред'явлено в межах строку звернення до суду. Також, доказів на підтвердження сплати заборгованості за червень 2016 року у сумі 38485,18 грн. та за жовтень 2016 року у сумі 37492,25 грн. відповідачем не надано. Приймаючи до уваги невідшкодування відповідачем цих витрат та наявність на день розгляду справи заборгованості в зазначеному розмірі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Управління заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «Б-З» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) за період червень - грудень 2016 року в сумі 150 152,16 грн.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем несвоєчасно, не в повному обсязі виконуються фінансові зобов'язання, а саме за червень 2016 року, за жовтень 2016 року заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим позивачем правомірно на підставі пункту 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постанова Пенсійний фонд України від 27.09.2010 № 21-2 (далі - Порядок № 21-2) облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено наступне.

Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (Далі - Положення).

Відповідно до ст. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з підпунктом 5 п. 4 Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо: зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС" (код ЄДРПОУ 30962337; 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Миру, буд. 34) зареєстровано в якості юридичної особи 17.05.2000 року.

На підприємстві відповідача працювали особи, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсії на пільгових умовах, згідно ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, та яким відповідно до вказаного Закону було призначено та виплачено пенсію.

Управлінням Пенсійного фонду України були здійснені витрати на виплату і доставку працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС" пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.06.2016 року по 31.12.2016 року.

На виконання приписів діючого законодавства позивачем на адресу відповідача за зазначений період часу були направлені для відшкодування розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, по працівникам підприємства.

Відповідачем здійснювались платежі з призначенням погашення заборгованості за спірний період, втім, на підставі п. 5.4 Порядку № 21-2, позивачем було змінено призначення вказаних платежів та зараховано ці суми в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрати за попередні (минулі) періоди.

Щодо дотримання строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Тобто, в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Зазначена правова позиція викладена в рішенні Верховного суду України від 25 листопада 2015 року № 21-3122а15.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо строків дотримання строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, що позов пред'явлено в межах строку звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.

Відповідно до преамбули Закону № 1058-ІV останній визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального Пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону № 1058-IV та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004, тобто до набрання чинності цим Законом.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за Списком № 2, має здійснюватися відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та п. "б" - "з" ст. 13 Закону № 1788-XII.

Згідно пункту 6 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції № 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно положень пункту 6.5 Інструкції № 21-1 розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції № 21-1, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що на підприємстві відповідача працювали особи, які виконували роботи із шкідливими і важкими умовами праці, віднесені до списку № 2 виробництв, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Вказаним особам органами Пенсійного фонду України призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, в яких зазначено про часткове погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.06.2016 по 31.12.2016 та зазначено про безпідставність зміни позивачем призначення платежів відповідача та зарахування отриманих від товариства коштів в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка виникла раніше.

Так, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС" здійснило погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2:

за липень 2016 року у сумі 38845,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.07.2016 року № 124;

за серпень 2016 року у сумі 37621,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.08.2016 року № 293;

за вересень 2016 року у сумі 37492,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2016 року № 404;

за листопад 2016 року у сумі 37506,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2016 року № 638;

за грудень 2016 року у сумі 38365,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2016 року № 816.

Разом з тим, позивачем як контролюючим органом змінено призначення платежів, здійснених відповідачем, та зараховано зазначені суми в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат за минулий період.

При вирішенні питання щодо правомірності/неправомірності зміни позивачем призначення платежів відповідача з оплати фактичних витрат управління на виплату і доставку пільгових пенсій, та зарахування ним отриманих коштів в рахунок погашення заборгованості товариства з відшкодування таких витрат, що виникла раніше, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 6 Інструкції № 21-1, що регулює Порядок відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Проаналізувавши наведені вище приписи положень Законів України № 1788-ХІІ, № 2464-VI, № 1058-IV та Інструкції № 21-1, суд дійшов висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню Пенсійного фонду України лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Відповідно, зміна позивачем призначення платежів відповідача є неправомірною.

Аналогічний правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі № 21-166а15.

Частиною першою ст. 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів відхиляє доводи представника позивача щодо правомірності зміни призначення платежу відповідно до п. 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, враховуючи наступне.

Як вбачається з зазначеного пункту, операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Відповідно до преамбули Порядку № 21-2 він затверджений відповідно до ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, а згідно п. 1.2 цим Порядком установлюється механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сум штрафів та пені, що застосовуються до платників, на яких покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, регресних вимог, адміністративних штрафів.

Таким чином, Порядок № 21-2, по-перше, регулює питання, пов'язані із порядком відображення в особовій картці платника надходження відповідних платежів, а не питання, пов'язані із порядком відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, які врегульовані Інструкцією № 21-1, по-друге, цим Порядком врегульовані питання відображення органами Пенсійного фонду України не лише платежів, пов'язаних зі сплатою підприємствами фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, але й платежів, пов'язаних зі сплатою цими підприємствами (платниками) інших обов'язкових платежів і внесків, зокрема, страхових внесків, стосовно яких Інструкцією № 21-1 передбачено можливість органами Пенсійного фонду України здійснити перерозподіл сплачених сум в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, але при цьому в якості обов'язкової умови законодавцем визначено направлення відповідного повідомлення платнику протягом певного періоду часу (п. 10.11).

Також колегія суддів зауважує, що пунктом 5.2 Порядку № 21-2 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів органи Пенсійного фонду проводять облік надходження сум платежів згідно з їх призначенням.

До цього ж, поняття "здійснення обліку надходження платежів в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів" не є тотожним поняттю "спрямування сум платежів на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення".

Таким чином, встановлено, що змінювати призначення платежу та зараховувати кошти, отримані від платника, на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення, стосуються лише недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість дій позивача щодо незарахування сплачених відповідачем сум за вересень 2016 року у розмірі 37492,25 грн.; за листопад 2016 року у розмірі 37506,13 грн.; за грудень 2016 року у розмірі 38365,76 грн. в рахунок погашення заборгованості підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період, визначений призначенням платежу, з огляду на що є всі підстави вважати, що відповідачем самостійно сплачено заборгованість за липень 2016 року, за серпень 2016 року, за вересень 2016 року, за листопад 2016 року, за грудень 2016 року. Відтак позовні вимоги Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення з підприємства заборгованості за цей період задоволенню не підлягають.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за червень 2016 року у сумі 38485,18 грн. та за жовтень 2016 року у сумі 37492,25 грн. відповідачем не надано.

Таким чином, вимоги Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 за червень 2016 року у сумі 38485,18 грн. та за жовтень 2016 року у сумі 37492,25 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що позивач за період червень 2016, жовтень 2016 року поніс витрати на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам відповідача в розмірі 75977,43 гривень, враховуючи, що обов'язок з відшкодування позивачу цих витрат законодавством покладено на відповідача, приймаючи до уваги невідшкодування відповідачем цих витрат та наявність на день розгляду справи заборгованості в зазначеному розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 805/669/17-а за позовом Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" в особі Філії "Збагачувальна фабрика "Торецька" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов