Ухвала суду № 67242534, 19.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2017 рокусправа № 808/1030/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Жовтоножко Д.Ф.

представника відповідача Гусельникова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 р. в справі № 808/1030/17 за поданням Головного управління ДФС в Запорізькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Повного товариства «Ломбард «Мідас» Лежньов Д.О. та компанія»,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2017 р. Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Повного товариства «Ломбард «Мідас» Лежньов Д.О. та компанія» (далі - ПТ «Ломбард «Мідас»), зазначивши, що підставою для прийняття керівником контролюючого вказаного рішення є недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки та ненадання документів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 р. закрите провадження у справі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вказує на наявність правових підстав, встановлених Податковим кодексом України, для застосування адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку з не допуском контролюючого органу до перевірки.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач ГУ ДФС є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач ПТ «Ломбард «Мідас» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 30505866.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем оскаржено в судовому порядку наказ від 31.03.2017 р. № 801 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», у зв'язку з чим суд вважав, що в даному випадку наявний спір про право, тому закрив провадження у справі

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом № 801 від 31.03.2017 р. ГУ ДФС призначено документальну планову виїзну перевірку ПТ «Ломбард «Мідас» з 13.04.2017 р. На підставі вказаного наказу контролюючим органом оформлено направлення на перевірку від 13.04.2017 р.

Актом № 147/08-01-14-04/30505866 від 13.04.2017 р. зафіксовано недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Рішенням від 20.04.2017 р. в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ПТ «Ломбард «Мідас».

Предметом подання є підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем до Запорізького окружного адміністративного суду 11.04.2017 р. подано адміністративний позов про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС № 801 від 31.03.2017 р. про проведення документальної планової виїзної перевірки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Пунктом 2 частини 5 зазначеної статті встановлено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі ст. 183-3 КАС України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного). Разом з тим, загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 цього кодексу.

Спір про право в контексті цієї норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому незгода платника податків із рішенням податкового органу щодо застосування спеціального заходу, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Колегія суддів зазначає, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, яке було підставою для виникнення обставин для звернення до суду з відповідним поданням.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлений факт звернення платника податків до суду із позовом про оскарження наказу контролюючого органу про призначення податкової перевірки, є правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав вважати, що між сторонами має місце спір про право

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Таким чином, на підставі поданих відповідачем заперечень та факту звернення до суду позовом про оскарження наказу суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, що виключає можливість розгляду подання про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 р. в справі № 808/1030/17 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 р. в справі № 808/1030/17 за поданням Головного управління ДФС в Запорізькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Повного товариства «Ломбард «Мідас» Лежньов Д.О. та компанія» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 20.06.2017 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко