Ухвала суду № 67240663, 20.06.2017, Корецький районний суд Рівненської області

Справа №563/409/17

У Х В А Л А

20 червня 2017 року Корецький районий суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Степанюк Л.В.

за участю: прокурора Лазаревича Д.В.

захисників - адвокатів: Шилана С.В., Ткачука В.М

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець кримінальне провадження №12016060090000584 відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в :

Ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2016 року обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжували. Востаннє ухвалою Корецького районного суду від 26 квітня 2017 року продовжено строк тримання під вартою на 60 діб до 24 червня 2017 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою строком на 60 діб, обґрунтовуючи це тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання та продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зникли. Зокрема, вказав, що обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово був раніше судимий за злочини пов'язані з обігом наркотичних засобів, вчинив злочини в період іспитового терміну, не зменшилися ризики ухилення ОСОБА_3 від суду, незаконного впливу на свідків чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що не має підстав для зміни запобіжного заходу.

Захисник адвокат Ткачук В.М., якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисного ОСОБА_3 з тримання під вартою на особисту поруку, оскільки вважає за можливе застосування до останнього у відповідності до ст.180 КПК України особистої поруки ОСОБА_5, який є депутатом Корецької міської ради та заслуговує на довіру.

Захисник адвокат Шилан С.В., якого підтримав його підзахисний ОСОБА_4, вважає, що є всі підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав раніше подану ним заяву про бажання взяти ОСОБА_3 на особисту поруку. Після виконанням судом вимоги, передбаченої ч.3 ст.180 КПК України, поручитель ОСОБА_5 ствердив, що зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд приходить до таких висновків.

Згідно із ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст.180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є особою, що заслуговує на довіру, повагу до його наміру та бажання взяти на поруки обвинуваченого, відповідальність за його належну процесуальну поведінку. Однак, суд вважає, що наявність одного поручителя, в даному випадку, не може бути визнано достатньою.

Окрім цього, вирішуючи питання щодо можливості передачі ОСОБА_3 під особисту поруку, суд вважає, що особиста порука з огляду на тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів є недостатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

За змістом ч.3 ст.199 КПК України, підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, які на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою не зменшились.

ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, будучи раніше судимий 19 травня 2016 року Корецьким районним судом Рівненської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (однин) рік, маючи не зняту та не погашену у встановлену законом порядку судимість, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, так як санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи.

Суд вважає, що ступінь ризиків, передбачені статтею 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді взяття під варту, на даний час не зменшились. Зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити новий злочин, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, відсутні докази на підтвердження наявності в нього настільки міцних соціальних зв'язків, які стримували би його від намірів переховуватися від суду, оскільки він неодружений, не працює.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.

Сторона захисту обґрунтовуючи своє клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на особисту поруку послалась на незадовільний стан здоров'я останнього, однак не надала суду жодних доказів (довідок, лікарських направлень, актів обстежень, тощо) про необхідність лікування ОСОБА_3 у спеціальних умовах, що виключають його перебування в умовах слідчого ізолятора. Протягом судового розгляду захисником Ткачуком В.М. та обвинуваченим ОСОБА_3 жодного разу питання про етапування останнього в медичні заклади для проходження медичного огляду або для лікування не порушувалось.

Суд в черговий раз звертає увагу захисника Ткачука В.М. та обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що згідно із ст.49 Конституції України, ч.4 ст.11 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» та ст.6 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», обвинувачений перебуваючи під вартою не позбавлений можливості на відповідне лікування як в межах слідчого ізолятора, так і за його межами.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності всі обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу на менш суворий.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб.

За таких обставини клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання захисника про зміну запобіжного задоволенню не підлягає

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора - задоволити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити до 18 серпня 2017 року 16 год. 45 хв.

Захиснику адвокату Ткачуку В.М. в задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я :