Постанова № 67240476, 13.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Арзуманяна В.А.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07.04.2017 Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (надалі - ПП "ПЛМЗ", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2017 №0002531401 та №0002521401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 22.03.2017 №0002531401 та №0002521401, винесені на підставі акта перевірки від 09.03.2017 №245/16-31-14-01-10/31495420 є необґрунтованими та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на те, що ПП "ПЛМЗ" не здійснювало фіктивної діяльності та не вчиняло незаконних дій, а отже відповідальності не повинно нести.

У задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів та виклику свідка суд відмовив керуючись статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства, згідно якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі. При цьому суд враховує, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.04.2017 та ухвалою про зупинення провадження у справі від 26.05.2017 позивача було зобов'язано надати докази на підтвердження спірних господарських операцій. В судове засідання 11.05.2017 представник позивача не з'явився, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи. В судові засідання 26.05.2017 та 13.06.2017 представник позивача з'явився та надав суду свої пояснення та відповідні докази. За таких обставин, позивачу було надано достатньо часу для підтвердження позовних вимог відповідними доказами. Жодних доказів, які б свідчили про неможливість позивача надати первинні документи за цей час суду не надано, внаслідок чого суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявних у ній доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, при цьому відповідач посилається на те, що господарські операції позивача з ТОВ "Грантефія" та ТОВ "Аніта Буд" не підтверджені первинними документами. Крім того, зазначені контрагенти не придбавали ті товари, що реалізовувалися позивачу та не мали необхідних умов для здійснення цих операцій. Доказів корисного використання земснаряду FMN-2000 позивачем також не надано, тому нарахування амортизації здійснено безпідставно. Податкова накладна ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" не містить коду УКТ ЗЕД, що позбавляє права позивача на податковий кредит за цією податковою накладною.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 12.12.2016 по 01.03.2017, на підставі направлень від 01.12.2016 №2692, №2693, №2694, від 09.12.2016 №2777, від 09.02.2017 №400 (а.с.147-151 т.1), виданих ГУ ДФС у Полтавській області, згідно наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 22.11.2016 №1590 (а.с.146 т.1), керуючись підпунктом 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, статті 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на грудень 2016 року проведена виїзна планова документальна перевірка ПП "ПЛМЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ПП "ПЛМЗ" відповідачем складено акт (надалі - акт перевірки) від 09.03.2017 №245/16-31-14-01-10/31495420 (а.с.13-100 т.1), у якому, крім інших, зафіксовано наступні порушення:

- пункт 4, пункт 23 ПСБО 7 "Основні засоби", ПСБО 9 "Запаси", пункти 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункт 48.7 статті 48, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого:

завищено від'ємне значення об'єкта за 2015 рік на суму 727024,00 грн;

занижено податок на прибуток на суму 227724,00 грн, в т.ч.: за півріччя 2016 року - на суму 130865,00 грн; за 9 місяців 2016 року - на суму 227724,00 грн;

- пункт 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.3 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 473850,00 грн, в т.ч.: березень 2015 року на суму 57500,00 грн; жовтень 2015 року на суму 83733,00 грн; лютий 2016 року на суму 65384,00 грн; березень 2016 року на суму 157504,00 грн; червень 2016 року на суму 109729,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 22.03.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002531401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 592320,50 грн, в тому числі 473850,00 грн - податкове зобов'язання та 118462,50 грн - штрафна санкція (а.с.101 т.1);

- №0002521401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 727024,00 грн (а.с.102 т.1).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Перевіряючи їх правомірність суд виходить з наступного.

В акті перевірки та письмових запереченнях контролюючий орган посилається на порушення ПП "ПЛМЗ" приписів статті 44 Податкового кодексу України. Так, під час проведення перевірки позивачем на вимогу перевіряючих осіб не були надані первинні документи, перелік яких наведено на 40 сторінці акта перевірки (а.с.52 т.1). Водночас позивачем надано до суду первинні документи по спірним взаємовідносинам.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на неприйнятті в якості доказів у судовому засіданні тих документів, які попередньо позивач не надавав до перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд не може погодитися з позицією податкового органу, поза як суд не може обмежити право відповідача довести в судовому процесі обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 у справі №815/735/15 (К/800/27142/15).

Враховуючи вищевикладене, судом при розгляді цієї справи беруться до уваги долучені до справи копії первинних документів.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДФС у Полтавській області від 22.03.2017 №0002521401 суд виходить з наступного.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 (набрав чинності 01.01.2015) затверджено нову форму податкової декларації з податку на прибуток, якою виключено декларування витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а декларується лише "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)" (рядок 2 Декларації), та Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України.

За період з 01.01.2015 по 30.09.2016 ПП "ПЛМЗ" по р.2 декларації з податку на прибуток задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) в сумі (-) 12791514,00 грн.

За твердженням відповідача, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено завищення позивачем витрат, які впливають на значення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних стандартів на суму 727024,00 грн. Проведеною перевіркою показника, відображеного у рядку 03 (додатку РІ до Декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)" за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 у загальній сумі (-) 3 920 704 грн на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 13, 20-х, 64, 94, 903, 97 631, 311 первинних банківських документів (вибірково) встановлено завищення від'ємного значення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 03 додатку РІ до Декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)" на загальну суму 727024,00 грн, у т.ч. за 2015 рік - 727024,00 грн.

Так, матеріали справи свідчать, що 01.09.2015 між ПП "ПЛМЗ" (орендодавець) та ТОВ "Соіла" (орендар) укладено договір оренди №2015/24 (а.с.121-125 т.1). Предметом договору є понтонний земснаряд FMN-2000 для розробки ґрунту із піщаного кар'єру "Павловські". Виробнича потужність земснаряда до 1500 м3/год.

Згідно пункту 1.5 договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 робочий час земснаряду вимірюється тоннажем перекачаного матеріалу та підтверджується складанням сторонами табелю, який підписують уповноважені представники сторін.

Пунктами 4.2, 4.3 вказаного договору обумовлено, що ставки за оренду визначаються відповідно до кількості тон намитого піску з кар'єра "Павловка" в районі м.Могилів, а саме: 12500 біл.руб за 1 тону (ПДВ0%). Оплата послуг по використанню земснаряда здійснюється орендарем відповідно до підписаної довідки про вартість виконаних робіт та акта виконаних робіт по факту реалізації намитого піску.

Відповідно до пункту 9 договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 адресою орендаря є селище Павловське, Могилівської області, Білорусь.

З митних декларацій від 24.09.2015 МД №008626, МД №008627, МД №008628, МД №008634 (а.с.243-250 т.1) слідує, що понтонний земснаряд FMN-2000 в розібраному стані, частинами доправлявся ТОВ "Соіла".

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Механізм визначення різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлений статтею 138 Податкового кодексу України. Так, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України) або зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 138.3.1 статті 138 Податкового кодексу України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Відповідно до пункту 14.1.138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 № 288/4509, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання; основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (пункт 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

Відповідно до пункту 29 вказаного положення, нарахування амортизації проводиться щомісячно. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Отже з наведених норм слідує, що амортизація нараховується в результаті використання об'єкта та отримання економічних вигод від його використання.

У ході судового розгляду позивачем не спростовано твердження контролюючого органу, що орендна плата по договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 не нараховувалась та не сплачувалась, а отже дохід не отримувався.

З картки рахунку 131 "Знос основних засобів" за січень 2015 року - вересень 2016 року вбачається, що позивачем до складу амортизації було включено амортизацію основного засобу - понтонного земснаряду FMN-2000 (а.с.219-220 т.).

На вимогу суду позивачем не надано довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт, які мали бути складені за результатом господарської операції. Натомість, позивачем надано до суду: копію договору купівлі-продажу від 06.07.2016 №2016/24, яким понтонний земснаряд FMN-2000 реалізовано ТОВ "Соіла", митну декларацію від 08.07.2016 №5798 та рахунок-фактура від 07.07.2016 №1 до договору №2016/24 від 06.07.2016 (а.с.1- 6 т.2).

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача про порушення ПП "ПЛМЗ" пунктів 4, 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 48.7 статті 48, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 138, статті 185, статті 186 Податкового кодексу України, а саме: завищено значення витрат за рахунок включення до їх складу амортизації, яка була нарахована на основний засіб - понтонний земснаряд FMN-2000, який перебував на балансі позивача та був у цей час переданий в оренду за межі території України підприємству ТОВ "Соіла" (Білорусь), але при цьому орендарем не надавались довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт, орендна плата не сплачувалась, а отже ПП "ПЛМЗ" не здійснювалось корисне використання (експлуатація) об'єкта нарахування амортизації - понтонний земснаряд FMN-2000, як це передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Отже, сума безпідставно нарахованого зносу на понтонний земснаряд FMN-2000, відповідно до бухгалтерського обліку по рах.131 "Знос основних засобів", за 2015 рік становить 20859,00 грн.

Також, у перевіряємому періоді позивач (покупець) мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Аніта Буд" (постачальник), що оформлені договором поставки від 28.10.2015 №28/10-1 (а.с.105-109 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, визначену у пункті 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору поставки від 28.10.2015 №28/10-1).

Пунктом 2.1 обумовлено, що якість товару підтверджується сертифікатом якості (при їх наявності), повинна відповідати ГОСТам, ТУ, та іншим умовам, які прийняті до даного виду товару.

Разом з товаром постачальник надає перевізнику наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості виробника або сертифікат відповідності (за наявності); ТТН (пункт 3.2 договору поставки від 28.10.2015 №28/10-1).

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності із Інструкціями про порядок приймання товарів виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (№П-6) і по якості (№П-7) (пункт 5.1 договору поставки від 28.10.2015 №28/10-1).

На підтвердження реальності укладення договору поставки від 28.10.2015 №28/10-1 позивач надав до суду:

- видаткові накладні: №0028101 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн, в т.ч.ПДВ 41645,62 грн (а.с.112 т.1) та №0030102 від 30.10.2015 на загальну суму 252523,72 грн, в т.ч.ПДВ 42087,29 грн (а.с.110 т.1);

- прибуткові накладні: №2310 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн, в т.ч.ПДВ 41645,62 грн (а.с.111 т.1) та №2311 від 30.10.2015 на загальну суму 252523,72 грн, в т.ч.ПДВ 42087,29 грн (а.с.109 т.1);

- рахунок-фактуру №СФ-0028101 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн, в т.ч.ПДВ 41645,62 грн (а.с.87 т.2);

- платіжні доручення: №2957 від 02.11.2015 на суму 252523,72 грн та №2892 від 28.10.2015 на суму 249873,71 грн (а.с.113-114 т.1).

Надаючи оцінку зазначеним первинним документам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою для формування платником податкової звітності є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Дослідивши вказані первинні документи, суд встановив, що у прибуткових накладних №2310 від 28.10.2015, №2311 від 30.10.2015 та видаткових накладних №0028101 від 28.10.2015, №0030102 від 30.10.2015 не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та відсутня розшифровка підпису осіб, як їх підписали, відсутні реквізити довіреностей, відповідно до яких отримано ці ТМЦ, не зазначено адресу складу, з якого мало відбуватись навантаження. Крім того, рахунок-фактура №СФ-0028101 не містить підпису особи, що виписала вказаний рахунок.

Судом надавався час для надання доказів в підтвердження зазначеної господарської операції, проте, позивачем так і не надано: довіреності за якими відбувалось отримання ТМЦ; докази перебування у трудових відносинах з позивачем осіб зазначених у довіреностях; сертифікати якості (відповідності) на придбаний товар.

На підтвердження факту транспортування придбаних ТМЦ позивачем надано до суду акт надання послуг №396 від 29.10.2015 (а.с.69 т.1) та акт виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень від 03.11.2015, за змістом яких ТОВ "Фортуна плюс" надавала послуги з перевезення вантажу, по маршруту: м. Дніпропетровськ - м. Полтава.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що перевезення ТМЦ здійснювалось з міста Дніпропетровськ 29.10.2015 та 02.11.2016, однак не пояснив суду чому місце реєстрації ТОВ "Аніта Буд" (м. Київ, Дніпровський район, пр-т Возз'єднання, 7-Б, оф.26) не відповідає місцю навантаження ТМЦ, придбаних за договором поставки від 28.10.2015 №28/10-1.

Крім того, надані до суду документи, а саме: накладна на переміщення товарів від 31.08.2016 № П000000676, акти списання товарів від 31.08.2016 №945, №946, №947, №948, №949, №950 (а.с.80 - 86 т.1) не містять підпису уповноважених осіб, що в свою чергу дає суду підстави для висновку про невідповідність вказаних документів приписам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окрім того, на сторінці 13-15 акта перевірки (а.с.25-27 т.1) міститься перелік постачальників ТОВ "Аніта Буд" та номенклатура придбаного товару.

Відповідно до видаткових накладних №0028101 від 28.10.2015 (а.с.112 т.1) та №0030102 від 30.10.2015 (а.с.110 т.1) ТОВ "Аніта Буд" реалізовано позивачу наступний товар: лист 14мм ст 09Г2С (2x6), лист 14мм ст S355 (2x8,95), лист 14мм ст S355 (2x6), лист 20мм ст 09Г2С (1,5x5,5), лист 22мм ст 09Г2С (2x8), лист 24мм ст 09Г2С (2x8), лист 25мм ст 09Г2С (1,5x6), лист 25мм ст S355 (1,9x1), лист 25мм ст S355 (2x4,2).

На підставі даних ЄДРПН контролюючим органом встановлено невідповідність між номенклатурою придбаних ТОВ "Аніта Буд" товарів та номенклатурою товарів реалізованих позивачу.

Враховуючи викладені обставини, зміст та специфіку операцій, суд приходить до висновку про документальне не підтвердження господарської операції позивача з ТОВ "Аніта Буд".

Таким чином суд погоджується з позицією відповідача про завищення ПП "ПЛМЗ". суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 2015 році на суму 418664,51 грн.

Крім того, у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Грантефія" з придбання ферохрому марки ФХ025.

Так, 06.03.2015 між ТОВ "Грантефія" (постачальник) та ПП "ПЛМЗ" (покупець) укладено договір поставки №6/03/15-1 (а.с.115-118), за змістом якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця ферохром марки ФХ025 у кількості 5000 кг на загальну суму 345000,00 грн, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно пункту 2.1 якість товару підтверджується сертифікатом якості (при їх наявності), повинна відповідати ГОСТам, ТУ, та іншим умовам, які прийняті до даного виду товару.

Поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем зі складу постачальника. Разом з товаром постачальник надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат виробника або сертифікат відповідності (за наявності); податкову накладну (в електронному вигляді), оформлену згідно всіх чинних норм (пункт 3.1, 3.3 договору поставки від 06.03.2015 №6/03/15-1).

На підтвердження реальності укладення договору поставки від 06.03.2015 №6/03/15-1 позивач надав до суду:

- видаткову накладну від 10.03.2015 №356 на загальну суму 345000,00 грн, в т.ч.ПДВ 57500,00 грн (а.с.119 т.1);

- платіжне доручення від 06.03. 2015 №1478 на суму 345000,00 грн (а.с.120 т.1);

- прибуткову накладну від 10.03.2015 №356 на загальну суму 345000,00 грн, в т.ч.ПДВ 57500,00 грн (а.с.97 т.2);

- рахунок на оплату від 06.03.2015 №356 на суму 345500,00 грн (а.с.95 т.2);

- накладну на переміщення від 30.06.2016 №464 (а.с.64 т.2);

- акти списання товарів від 30.06.2016 №635, №636, №639/2, №631 (а.с.64-68 т.2).

Дослідивши вказані первинні документи, суд встановив, що накладна на переміщення від 30.06.2016 №464 та акти списання товарів від 30.06.2016 №635, №636, №639/2, №631, платіжне доручення від 06.03.2015 №1478, рахунок на оплату від 06.03.2015 №356 не містять підпису уповноважених осіб, що в свою чергу дає суду підстави для висновку про невідповідність вказаних документів приписам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, у видатковій накладній №356 від 10.03.2015 не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та відсутня розшифровка підпису осіб, які їх підписали, відсутні реквізити довіреностей, відповідно до яких отримано ці ТМЦ, не зазначено адресу складу, з якого мало відбуватись навантаження.

Відповідно до усних пояснень представника позивача та наявного в матеріалах справи акта виконаних робіт №6 від 18.03.2015 (а.с.98 т.2) судом встановлено, що перевезення придбаного у ТОВ "Грантефія" ферохрому марки ФХ025 відбулося 18.03.2015, пункт навантаження - м. Дніпропетровськ. Однак оприбуткування придбаного товару, відповідно до картки рахунку 201 за 01.01.2015 - 12.06.2017, відбулося 10.03.2015 (а.с.99 т.2), тобто у бухгалтерському обліку оприбуткування товару відбулося раніше дати його отримання. Представник позивача не надав суду змістовних пояснень щодо невідповідності дати оприбуткування товару з датою його перевезення, а також щодо невідповідності місця реєстрації ТОВ "Грантефія" (Полтавська область, Полтавський район, с.Щербані, вул.Центральна, 1) з місцем навантаження ферохрому марки ФХ025 (м. Дніпропетровськ).

Слід зазначити, що технічні вимоги та умови поставки ферохрому регулюється ГОСТом 4757-91. Так, пунктом 6 обумовлено, що ферохром приймають партіями. Партія повинна бути оформлена документами про якість.

Позивачем не надано до суду сертифікат якості на придбаний товар, що у сукупності з іншими встановленими обставинами слугує підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарської операції.

Шляхом проведення аналізу електронної звітності з ПДВ за 2015 рік контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Грантефія" придбавало у постачальників продукти харчування, тоді як позивачу реалізовано ферохром марки ФХ025.

Враховуючи встановлені обставини, суд погоджується з твердженням відповідача про завищення ПП "ПЛМЗ" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 287500,00 грн.

Як вже зазначалося судом для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Надані до суду первинні бухгалтерські документи, що складені за результатом господарських операцій позивача з контрагентами, а саме: видаткові накладні, прибуткові накладні, акти списання, накладні на переміщення, рахунок на оплату мають ряд дефектів та не дають можливість встановити реальність здійснення господарських операцій, а лише формально фіксують господарські операції ТОВ "Грантефія" та ТОВ "Аніта Буд" з позивачем.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Таким чином, позивачем не було визначено об'єкт оподаткування згідно статті 185 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 34 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 2 "Запаси" витратами визнаються: коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, визнаної як витрати в періоді, в якому відбулося сторнування.

Таким чином, враховуючи норми Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 2 "Запаси", суд приходить висновку про завищення задекларованих показників у рядку 2050 фінансової звітності "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за 2015 рік на суму 706165,00 грн по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Грантефія" та ТОВ "Аніта Буд" та на суму 20859,00 грн в результаті включення амортизації, яка включена позивачем на понтонний земснаряд FMN-2000 по взаємовідносинам з ТОВ "Соіла".

Аналізуючи викладене, відповідачем правомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 727024,00 грн, а отже податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 22.03.2017 №0002521401 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДФС у Полтавській області від 22.03.2017 №0002531401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 592320,50 грн, в тому числі 473850,00 грн - податкове зобов'язання та 118462,50 грн - штрафна санкція, суд виходить з наступного.

Порушення з податку на прибуток, що встановлені проведеною перевіркою та підтверджені цим судовим розглядом, по взаємовідносинам з ТОВ "Грантефія" та ТОВ "Аніта Буд", вплинули на суміжний об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Так, сума завищення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Грантефія", що мали місце у березні 2015 року становить 57500,00 грн; по взаємовідносинам з ТОВ "Аніта Буд", що мали місце у жовтні 2015 року становить 83733,00 грн.

Крім того, до складу податкового кредиту лютого 2016 року позивач включив суму ПДВ (334668,44 грн) визначену в податковій накладній від 15.02.2016 №3 (а.с.103.т.1), котра не має обов'язкового реквізиту обумовленого статтею 201 Податкового кодексу України, а саме: відсутній код УКТ ЗЕД.

Матеріали справи свідчать, що 15.02.2016 ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" складено податкову накладну №3 з продажу ферохрому низьковуглецевого марки ФХ025А на загальну суму 2008010,64 грн, в т.ч.ПДВ - 334668,44 грн. (а.с.103 т.1).

При досліджені вказаної податкової накладної суд встановив, що рядок "код товару згідно з УКТ ЗЕД" є порожнім.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідно листа ДПС України від 16.07.2012 № 19145/7/15-3417-20 код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) повинен зазначатись за всім ланцюгом постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо. У випадку коли під час виробництва, обробки, переробки тощо створено новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, законом визначено, що порушенням порядку заповнення податкової накладної вважається насамперед відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної, а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).

Таким чином, порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відтак, сума ПДВ, зазначена у податковій накладній від 15.02.2016 №3, в якій допущено помилку в частині не зазначення коду УКТ ЗЕД, не може бути віднесена до складу податкового кредиту лютого 2016 року.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивач визнав вищезазначене порушення, подавши 10.02.2017 до контролюючого органу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 3 від 15.02.2016, зазначивши у ньому відповідний код УКТ ЗЕД (а.с.19-20 т.2).

Враховуючи викладене суд погоджується з позицією відповідача про порушення ПП "ПЛМЗ" пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2016 року на суму ПДВ 334668,44 грн.

Таким чином, позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Грантефія", ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" на загальну суму 473850,00 грн, в т.ч.: березень 2015 року на суму 57500,00 грн, жовтень 2015 року на суму 83733,00 грн, лютий 2016 року на суму 65384,00 грн, березень 2016 року на суму 157504,00 грн, червень 2016 року на суму 109729,00 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність оскаржуваного рішення та надав належні докази на підтвердження фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, які стали підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.

Разом з цим, позивач не навів переконливих аргументів та не надав допустимих доказів, що свідчили б про правомірність та обґрунтованість його позовних вимог.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням ПП "ПЛМЗ" правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), загалом у розмірі 592320,50 грн (473850,00 грн - податкове зобов'язання; 118462,50 грн - штрафна санкція).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача, представника відповідача та письмові пояснення сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП "ПЛМЗ".

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 червня 2017 року.

Суддя К.І. Клочко