Постанова № 67240457, 14.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 816/654/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління статистики в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1" від 11 квітня 2017 року № 48-к; зобов'язання Головного управління статистики у Полтавській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами; стягнення з Головного управління статистики у Полтавській області суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2017 року по день поновлення на роботі; стягнення з Головного управління статистики у Полтавській області 24 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що при проведенні відповідачем процедури скорочення посади, яку вона займала, ними порушено її права, оскільки звільнення через скорочення саме її посади є протиправним, дискримінаційним та таким, що здійснено з перевищенням службових повноважень Головного управління статистики в Полтавській області та начальника Головного управління статистики в Полтавській області ОСОБА_3. На підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/43/16 її було поновлено «формально» та неправомірно. Крім того, відповідач не надав їй можливості виконувати функціональні обов'язки. Своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, яку позивачка оцінює в 24 000 грн., що відповідає її стажу роботи в цій сфері - 24 роки.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що при проведенні скорочення та звільнення позивача діяли в межах та на підставі наданих ним повноважень та на виконання доручення Міністра економічного розвитку та торгівлі України, яким з серпня 2015 року Держстатом проводилась реорганізація територіальних органів. При цьому, зауважував, що про таке вивільнення ОСОБА_1 було повідомлено заздалегідь та запропоновано усі вільні посади. Жодних дискримінаційних дій щодо позивачки не здійснювалося, порядок проведення такого вивільнення відповідачами дотримано в повному обсязі, у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно наказу Головного управління статистики в Полтавській області від 25 червня 2013 року № 144-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 25 червня 2013 року.

На виконання вимог пункту 9, розділу III "Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", а також доручення Міністра економічного розвитку та торгівлі України Держстатом з серпня 2015 року розпочалося здійснення заходів щодо реорганізації структури органів державної статистики та скорочення кількості працівників, з приводу чого 14.08.2015, 01.09.2015, 09.09.2015 були проведені відео-наради з територіальними органами державної статистики. На цих нарадах були присутні начальник Головного управління статистики, його заступники, керівники юридичної, кадрової, бухгалтерської служб, а також керівники управління по організації роботи з респондентами, зокрема і ОСОБА_1

На виконання листа Держстату від 31.08.2015 № 134-17/136-15 відповідачем був розроблений проект структури з урахуванням усіх вимог, рекомендацій і пропозицій Держстату, який передбачав закриття (ліквідацію) 14 відокремлених підрозділів з 27, ліквідацію усіх структурних підрозділів апарату Головного управління статистики в Полтавській області, крім відділу фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності, та створення нових підрозділів з урахуванням процесно-орієнтованого підходу до вироблення статистик інформації.

Після затвердження в. о. голови Держстату 28 вересня 2015 року структури Головного управління статистики у Полтавській області, яку 02 жовтня 2015 року погоджено в. о. Міністра економічного розвитку і торгівлі України та 06 жовтня 2015 року штатного розпису на 2015 рік Головного управління статистики у Полтавській області наказом Головного управління статистики від 07 жовтня 2015 року № 104 "Про введення в дію структури та штатного розпису" було введено в дію нові структуру і штатний розпис (а.с. 23).

Питання щодо реорганізації Головного управління статистики та введення в дію нових структури і штатного розпису було винесене на розширене засідання колегії, яке відбулось 27 жовтня 2015 року, і на якому були присутні всі керівники структурних та відокремлених підрозділів Головного управління статистики, у тому числі і ОСОБА_1, як член колегії.

Як встановлено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 816/43/16, що набрала законної сили, в результаті реорганізації Головного управління статистики у Полтавській області було закрито (ліквідовано) 14 відокремлених підрозділів у районах, ліквідовано всі структурні підрозділи, крім відділу фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності, скорочено 103 штатні посади (з 387 до 284), звільнено за п. 1 ст.40 КЗпП України 47 працівників, за переведенням до інших установ (організацій) - 4 працівники, понижені в посадах за їх згодою 24 працівники (кожен з яких має стаж роботи в органах статистики від 15 до 30 років), з них 12 - перейшли із категорії керівників до категорії спеціалістів, 4 працівники ліквідованих відокремлених підрозділів погодилися перейти на вакантні посади до відділів статистики у інших сусідніх районах.

Управління по організації роботи з респондентами, яке очолювала ОСОБА_1, було ліквідоване. Для забезпечення функціонування процесу "збирання" у новій структурі Головного управління статистики було утворене управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних. До складу управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних ввійшло два відділи: відділ взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних та відділ збирання даних статистичних спостережень.

Наказом Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1" від 24 грудня 2015 року № 235-к позивачку звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності, пункт 1 статті 40 КЗпП України. Не погодившись з діями відповідачів та вважаючи за необхідне визнати протиправним та скасувати вказаний наказ, поновити її, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки її виплати, а також моральної шкоди, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/43/16 адміністративний позов задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 25 грудня 2015 року.

На виконання зазначеної постанови суду наказом Головного управління статистики у Полтавській області № 11 від 06.02.2017 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами згідно зі штатним розписом на 2015 рік, затвердженим в.о. Голови Держстату 05.10.2015 та наказом Головного управління статистики від 05.10.2015 № 101 (а.с. 21).

10 лютого 2017 року відповідач попередив позивачку про те, що посада начальника управління по організації роботи з респондентами підлягає скороченню у зв'язку із введенням в дію штатного розпису від 07.10.2015, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 10.02.2017 (а.с. 75) Разом з попередженням позивачці надано список вакантних посад, наявних в Головному управлінні статистики у Полтавській області станом на 10.02.2017 (додаток 1, а.с. 76 - 78) та список запропонованих ОСОБА_1 вакантних посад, наявних у Головному управлінні статистики у Полтавській області станом на 10.02.2017 (додаток 2, а.с. 79), в якому містяться відмітки «не згодна» та підпис ОСОБА_1 щодо кожної із запропонованих посад.

При цьому, у попередженні зазначено, що в разі незгоди із запропонованими посадами, за наявності відповідної кваліфікації та освіти ОСОБА_1 може обрати посади із додатку 1.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 повторно запропоновано вакантні посади згідно списку, від яких вона відмовилася, зробивши відповідну відмітку та поставивши підпис щодо кожної із запропонованих посад (а.с. 80).

11 квітня 2017 року Головним управлінням статистики у Полтавській області винесено наказ № 48-к "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1", з яким позивачку ознайомлено в той же день (а.с. 22).

ОСОБА_1 не погодилася з наказом про звільнення та оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку правомірності оскарженого наказу суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюються на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 2 cтатті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу". Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Як було встановлено в ході судового розгляду звільнення ОСОБА_1 із займаної посади наказом Головного управління статистики у Полтавській області від 11 квітня 2017 року № 48 - к здійснено з підстави, визначеної у п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", а саме: за скороченням чисельності або штату державних службовців.

Таке скорочення обумовлене проведенням реорганізації структури органів державної статистики та скорочення кількості працівників на виконання вимог пункту 9, розділу III "Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", а також доручення Міністра економічного розвитку та торгівлі України Держстатом, що позивачем не заперечується та підтверджується відповідачами та матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначено скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до частини 3 цієї статті процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. При цьому звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як вже зазначалося судом, позивачці було двічі (10.02.2017 та 11.04.2017) запропоновано вакантні посади в Головному управлінні статистики у Полтавській області, від яких вона відмовилася.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, а також неодноразово викладалась Верховним судом України в постанові від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом фізичної особи до Державної митної служби України (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35985744) та від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи до Державної митної служби України (http://www.reyestr.court. gov.ua/Review/41602330).

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Абзацом другим частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивів для відступлення від вказаної правової позиції судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1" від 11 квітня 2017 року № 48 - к винесений з дотриманням гарантій встановлених Законом України "Про державну службу" та КЗпП. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування зазначеного наказу не підлягають задоволенню.

Посилання ОСОБА_1 на те, що новостворене управління не змінило своїх функцій спростовується наступним.

Як вже зазначалося судом, управління по організації роботи з респондентами, яке очолювала ОСОБА_1, було ліквідоване у 2015 році. Для забезпечення функціонування процесу "збирання" у новій структурі Головного управління статистики було утворене управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних. До складу управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних ввійшло два відділи: відділ взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних та відділ збирання даних статистичних спостережень.

При цьому в роботі новоутвореного відділу, окрім назви, змінився як обсяг роботи (внаслідок реорганізації було ліквідовано відділи у Диканському, Новосанжарському та Полтавському районах, що увійшли до Головного управління) так і окремі його функції, що підтверджується Положенням про управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних (а.с. 150 - 154).

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки оскаржений наказ Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1" від 11 квітня 2017 року № 48 - к є правомірним, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку вимогам позивачки щодо стягнення з Головного управління статистики у Полтавській області 24 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка на думку позивачки була завдана відповідачем, шляхом перевищення службових повноважень при порушенні процедури звільнення та звільненні, застосувавши дискримінаційні дії до неї, як до особи, що має інвалідність, суд виходить з наступного.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків /пункт 3 Постанови/.

За відсутності факту порушення прав ОСОБА_1 при її звільненні, підстави для стягнення моральної шкоди також відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Посилання ОСОБА_1 на те, що її було поновлено на роботі лише "формально" судом не розглядається, оскільки наказ Головного управління статистики у Полтавській області № 11 від 06.02.2017 про поновлення на роботі ОСОБА_1 не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Також надані позивачкою численні пояснення щодо протиправних, на її думку, дій відповідача щодо створення їй неналежних умов для виконання функціональних обов'язків, надання довідок неналежної форми для призначення пенсії, а також надання комп'ютера з порушенням санітарних норм жодним чином не стосуються предмету розгляду справи.

Належних та допустимих доказів в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства в підтвердження вчинення відповідачем чи його посадовими особами дискримінаційних дій та з перевищенням їх службових повноважень, що мають відношення до предмету спору, позивачем не надано.

Твердження позивачки про заподіяння їй моральної шкоди неправомірними та дискримінаційними діями відповідача, зокрема неповагою до неї, приниженням її гідності, між іншим, спростовуються показами свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме: начальника Головного управління статистики у Полтавській області ОСОБА_3, начальника відділу управління персоналом та документального забезпечення Головного управління статистики у Полтавській області ОСОБА_4, заступника начальника Головного управління статистики у Полтавській області ОСОБА_5, начальника відділу фінансово - економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Головного управління статистики у Полтавській області ОСОБА_6, начальника управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних ОСОБА_7

При розгляді справи суд згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини.

У своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень." пункт 23.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20.06.2017.

Суддя К.І. Клочко