Постанова № 67237751, 20.06.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року справа № 813/1856/17

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 міської ради до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 міська рада звернулась в суд з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 04.05.2017 року ВП №53872594.

Позивач вважає, що арешт на майно накладається виключно для забезпечення виконання рішення суду. Зокрема, як вбачається зі змісту ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна не може застосовуватись для виконання будь-яких інших зобовязань боржника, а лише для виконання рішення суду. Окрім того, продовжує позивач, незважаючи на те, що в оскаржуваній постанові зазначено, що арешт накладено у межах суми звернення стягнення, проте фактично це не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 міська рада позбавлена можливості розпоряджатися всім майном комунальної власності. Накладення арешту на все майно боржника вказує на відсутність такої ознаки правомірності акта індивідуальної дії як пропорційність, що полягає в дотриманні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №51440964 від 12.07.2017 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 міської ради виконавчий збір у сумі 5982137 грн. 66 коп.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №53872594 від 04.05.2017 року накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 міській раді у межах суми стягнення 5982137 грн. 66 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справ та норми чинного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року за №1404-VIII, з наступними змінами та доповненнями, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 даного Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Арешт майна (коштів) боржника, у відповідності до ч.1 ст.56 цього ж Закону, застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що арешт майна (коштів) боржника може бути застосований під час виконання будь-яких рішень, які підлягають примусовому виконанню, зокрема, постанови про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 8 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Як передбачено ч.3 ст.54 даного Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до положень ч.1 ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року за №280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, ОСОБА_1 міська рада являється органом місцевого самоврядування.

Згідно з ч.3 ст.16 наведеного Закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад, у відповідності до вимог ч.5 цієї ж статті, права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

А відтак, оскаржуваною постановою про арешт майна боржника від 04.05.2017 року ВП №53872594 відповідачем було накладено арешт на усе майно, яке належить територіальній громаді м.Львова.

При цьому, визначені державним виконавцем межі накладеного арешту з урахуванням суми стягнення, у випадку накладення арешту на все майно боржника, фактично не змінюють суті обмежувальних заходів щодо розпорядження всім майном.

У відповідності до вимог п.8 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи те, що у державного виконавця була наявна можливість вибору між двома встановленими законом способами забезпечення реального виконання рішення (накладення арешту на все майно боржника або на окремі речі), а також наявність у державного виконавця повноважень та можливості отримати інформацію про конкретно визначене майно, що перебуває у власності боржника, накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно територіальної громади міста Львова є неспіврозмірним з сумою, яка підлягає стягненню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова відповідача про арешт майна боржника від 04.05.2017 року ВП №53872594 не відповідає критерію пропорційності, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 04.05.2017 року ВП №53872594.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 міської ради (код ЄДРПОУ 04055896), що знаходиться за адресою м.Львів, пл.Ринок, 1, 1600 (дна тисяча шістсот) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 червня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк