Постанова № 67237262, 29.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 року № 810/1548/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «БЕСТ» до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «БЕСТ» до ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2017 № 0004681401, № 0004731402, № 0004671406.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.

На підставі ст. 126, 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «БЕСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 24.01.2017 № 11/10-36-14-01-13/25293807.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.135.1. ст.135, п.п.135.5.15 п.135.5 ст. 135, п.137.16 ст.137 , п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 971 500 грн., у тому числі: за 2014 рік на 406 082 грн., за 2015 рік на 355 989 грн., за 3 квартали 2016 на 209 429грн;

- п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме: за не виконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст.9 цього Декрету - штраф у сумі, що встановлюється НБУ.

- п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2005 за №40/10320, а саме: перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ПП «БЕСТ» на загальну суму 16 464,45 гривень.

На підставі акту від 24.01.2017 №11/10-36-14-01-13/25293807 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.02.2017 №0004681401, №0004731402 та №0004671406.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.02.2017 № 0004681401, суд зазначає наступне.

Станом на 01.01.14 на балансі позивача по рахунку 143 "Фінансові інвестиції" обліковувались акції товариства TURIZAM PETRCANE а.о. (Хорватія) на суму 3 040 986,42 грн. (еквівалент 275 413,50 євро).

Дані акції були придбані позивачем на підставі договору про продаж i передачу акцій торгового товариства TURIZAM PETRCANE а.о. м. Задар від 11.09.2013 б/н. Згідно з параграфом 3 договору вартість придбання однієї акції складає 103,5 євро, тобто, загальна сума становить 275413,50 євро.

Матеріали справи містять "Індивідуальну ліцензію №185 на здійснення інвестицій за кордон", видану Національним банком України 28.10.2013, згідно якої обсяг i вид валютних цінностей, що інвестуються - 275 413,50 євро.

У період з 01.01.2014 по 30.09.2016 позивач здійснював на дату балансу перерахунок вартості акцій, виходячи iз змін курсу національної валюти до євро.

За результатами здійсненого перерахунку балансова вартість інвестицій за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 збільшилася на 5 397 224 грн.

У бухгалтерському обліку операція відображена записом: Дт 143 "Фінансові інвестиції" - Кт 425 "Додатковий капітал".

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.81 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено що:

«інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (надалі П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10 серпня 2000 року визначено, що:

- курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах;

- монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів;

- немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Суд погоджується з тим, що виходячи із зазначених норм законодавства, до монетарних статей балансу можна віднести, наприклад, кошти в іноземній валюті, що перебувають в касі або на банківському рахунку підприємства; дебіторську заборгованість за відвантажені нерезиденту товари, за якою очікується надходження виручки в іноземній валюті; кредиторську заборгованість, яка виникла внаслідок придбання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати і для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму коштів в іноземній валюті.

У той же час, оскільки немонетарними вважаються всі інші, ніж монетарні, статті балансу, то при визначенні курсових одиниць слід спершу з'ясовувати, чи є відповідна стаття балансу монетарною.

Крім того, в абзаці 3 пункту 8 П(С)БО 21 зазначено, що курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21, а пункт 9 П(С)БО 21 (в редакції затвердженої наказом Мінфіна України від 14.07.2014 року) визначає, що курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу.

Отже, системний аналіз вказаних положень законодавства вказує на те, що за немонетарними статтями в іноземній валюті курсові різниці в обліку не визначаються.

Відтак, суд дійшов висновку, що придбані позивачем акції за валюту Євро в Республіці Хорватія є немонетарною статтею балансу і відображаються у складі іншого додаткового капіталу, що і було зроблено позивачем у повній відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правомірність такого тлумачення вказаних вище положень законодавства підтверджується також Міністерством фінансів України в листах від 19.11.2013 року №31-08410-07-16/33606 і від 05.12.2013 року №31-08310-06-10/29025 і Державною податковою службою України у Наказі від « 05» липня 2012 року № 574 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо визначення курсових різниць від перерахунку операцій у іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти».

У той же час, згідно з пунктом 53.1. статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що в майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Враховуючи викладене, матеріалами справи не підтверджуються висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 8 П(С)БО 12, п. 135.1 ст. 135, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 ПК України в частині заниження позивачем інших доходів на загальну суму 5 397 224 грн..

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2017 № 0004731402, суд зазначає наступне.

Позивач за перевірений період здійснив інвестиції за межі України: позивачем з нерезидентом ADRIATIC SECURITY о.о.о. (Республіка Хорватія) укладено договір про продаж акцій TURIZAM PETRCANE а.о. (м.Задар) від 11.09.2013.

Відповідно до умов вказаного договору позивач та ОСОБА_1 АДРЕСА_1 в якості власника частки підприємства "Malic Nikola" вступають в спільний підприємницький союз з наміром придбати контрольний пакет акцій TURIZAM PETRCANE, таким чином, що здійснять купівлю акцій, власником яких є ADRIATIC SECURITY о.о.о. та ADRIATIC SERVIS о.о.о., які спільно володіють 3 881 акцій TURIZAM PETRCANE а.о. м. Задар від повної суми 5 778 акцій, що складає 67,169% акцій, тобто статутного капіталу TURIZAM PETRCANE. Договірні сторони стверджують, що ADRIATIC SECURITY переносить і продає, а позивач придбає і купує 2661 акцію. Договірні сторони погодились, що сума купівлі-продажу складає 275 413, 50 євро і позивач перерахує вказану суму на рахунок ADRIATIC SECURITY.

Згідно наданих до перевірки банківських виписок позивач 31.10.2013 перерахував валютні кошти, на користь нерезидента ADRIATIC SECURITY (Республіка Хорватія) на загальну суму 275 413,50 євро.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 валютні цінності та інше майно резидента, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктом 1 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, 31 жовтня 2013 року позивачем було проведено декларування придбаних акцій та надана до Броварської ОДПІ Декларація «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» станом на 01.01.2014 року. Вказана декларація містить всі передбачені законодавством дані про перерахування коштів на придбання 2661 акції на суму 275413,50 Євро у підприємства "Adriatic Securiti" о.о.о.

У наданій позивачем декларації станом на 01.01.2016 року відображено придбання акцій в IV кварталі 2015 року на суму 90000 Євро у підприємства а.о. "Turizam Petrcane."

У деклараціях станом на 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, 01.10.2016 року в п. 9 відображено придбання акцій в I кварталі 2016 року на суму 90 000 Євро.

У вказаних деклараціях про валютні цінності позивач відображав відповідні події, що відбувались в звітному кварталі наростаючим підсумком протягом календарного року, що відповідає вимогам ст. 34 Податкового кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, 01.11.2013 року позивачем було направлено до Національного банку України Повідомлення про здійснену інвестицію за кордон шляхом перерахування коштів через Український уповноважений банк 31.10. 2013 року в сумі 275 413,50 Євро на придбання 2661 акції.

Отже, позивачем виконано вимоги Додатку № 4 «Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон».

Також, починаючи з 2014 року, позивач своєчасно подає до органів статистики звіт «Про інвестиції з України в економіку країн світу» №13-зез, форма якого затверджена наказом Держкомстату України від 13 травня 2011 року №115, і який відображає рух капіталу резидента за кожний квартал.

Таким чином, не знаходить свого підтвердження висновок відповідача про те, що позивачем не задекларовано придбання у нерезидента акцій на суму 275 413, 50 євро і порушено ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

З приводу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.02.2017 № 0004731406, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 18.03.2016 року на бухгалтера-касира ОСОБА_2, яка є завідувачем каси позивача, був оформлений видатковий ордер № 122 для внесення на поточний рахунок позивача в АТ "Райффайзен Банк Аваль" готівки (виручки) в сумі 57 300 грн. 00 коп.

Дана готівка в цей же день була здана в банк, а банком, у свою чергу, видана квитанція № OD 7044976 від 18.03.20116 про прийняття готівки в сумі 57300 грн. 00 коп., в якій працівником банку вказано прізвище іншого працівника позивача - касира ОСОБА_4, яка виручку в банк не здавала.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, фактично виручку в банк здала бухгалтер-касир ОСОБА_2, а прізвище ОСОБА_4 зазначено у квитанції працівником банку помилково і дана помилка відповідальними особами позивача своєчасно не була виявлена.

Крім того, факт зарахування вказаної готівки підтверджується випискою банку із поточного рахунку підприємства 26001166402 за 18.03. 2016 року.

У свою чергу, відповідач із вказаних обставин робить висновок, що оскільки прізвище ОСОБА_4 зазначено у банківській квитанції № OD 7044976, то саме ОСОБА_4 отримувала готівку із каси підприємства. На думку представника відповідача, оскільки згідно із законодавством, отримувати готівку з каси підприємства і здавати її в банк може лише особа, зазначена у видатковому ордері, то з цього слідує, що готівкова виручка позивача за 18 березня 2016 року залишалась у касі підприємства, і відповідно, позивачем був перевищений ліміт залишку готівки в касі на загальну суму 16 464,45 грн.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.6. Постанови НБУ від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Згідно з п. 3.7. Постанови № 637 документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку.

При цьому, відповідно до п. 3.12 Постанови № 637 під час одержання касових ордерів касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Відповідачем не надано суду доказів того, що касиром банку не було дотримано вказаних вимог Постанови № 637.

Враховуючи викладене, суд визнає доведеним факт зарахування на поточний рахунок позивача виручки, виданої бухгалтеру-касиру ОСОБА_2.

Відтак, не підтверджуються висновки відповідача про те, що готівкова виручка позивача за 18.03.2016 року залишалась у касі підприємства і, відповідно, позивачем був перевищений ліміт залишку готівки в касі на загальну суму 16 464,45 грн.

Суд зауважує, що допущена працівником банку помилка при оформлені квитанції № OD 7044976 від 8.03.2016 року із зазначенням прізвища іншого працівника підприємства не призвела до понадлімітного залишку в касі підприємства позивача та не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 17 430, 71 грн. (платіжне доручення від 26.04.2017 № 364).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області підлягають судові витрати у сумі 17430, 71 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.02.2017 № 0004681401, № 0004731402 та № 0004671406.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь Приватного підприємства «БЕСТ» судові витрати у сумі 17 430 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.