Постанова № 67236864, 09.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2017 р. Справа №805/1178/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - Тернинко С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та часткове скасування податкових повідомлень - рішень № 2917285-03 від 13.05.2016 року, № 0004061300 від 27.10.2016 року та № 0004051300 від 27.10.2016 року та про визнання протиправним та часткове скасування податкової вимоги форми Ф № 2046-17 від 28.11.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень від 01.06.17 р., які були прийняті судом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та часткове скасування податкових повідомлень - рішень № 2917285-03 від 13.05.2016 року, № 0004061300 від 27.10.2016 року та № 0004051300 від 27.10.2016 року та про визнання протиправним та часткове скасування податкової вимоги форми Ф № 2046-17 від 28.11.2016 року.

Позивач просить скасувати частково податкове повідомлення - рішення № 2917285-03 від 13.05.2016 року на суму 9 272,48 грн., скасувати частково податкове повідомлення - рішення № 0004061300 від 27.10.2016 року на суму 1 854,44 грн., скасувати частково податкове повідомлення - рішення № 0004051300 від 27.10.2016 року на суму 646,97 грн. та просить частково скасувати вимогу відповідача форми Ф № 2046-17 від 28.11.2016 року на суму 1 854,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнюючої заяви, яка прийнята судом позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення містять зобов'язання щодо сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 28 440,00 грн., у вигляді штрафу в сумі 5 688, 00 грн., в сумі 7 672, 41 грн., в сумі 1 984, 41 грн. проте, податковим органом не були враховані приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до яких позивача, у спірному періоді звільнено від сплати орендної плати з фізичних осіб протягом 119 днів 2016 року.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, але заперечення на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року, між Краснолиманською міською радою в особі голови Перебийніс Леоніда Григоровича та громадянином ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі № 125/07, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Краснолиманської міської ради - район «Голубі озера» - для розвитку інфраструктури місць відпочинку (розташування та обслуговування будиночків для відпочинку, наметного табору, благоустрою прилеглої території, будівництво та обслуговування котеджів) на підставі рішень Краснолиманської міської ради № 5/10-440 від 14.03.2017 року та № 5/19-1298 від 20.12.2017 року.

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме:

- № 2917285-03 від 13.05.2016 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 28 440, 00 грн.;

- № 0004061300 від 27.10.2016 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб та зобов'язано сплатити штраф у сумі 5 688, 00 грн.;

- № 0004051300 від 27.10.2016 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб та зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 984, 41 грн.

28 листопада 2016 року відповідачем прийнято податкову вимогу форми Ф № 2046-17 від 28.11.2016 року зі сплати штрафної (фінансової санкції) з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7 672, 41 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірним питанням в даній справі є звільнення суб'єкта господарювання від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення антитерористичної операції за спірний період.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до зворотного боку облікової картки позивача із земельного податку податкове зобов'язання зі сплати плати за землю за 2016 рік ним виконано 24.10.16 р. в сумі 28 440, 00 грн.

Згідно зі ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проте, суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд застосовує норми вказаного закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Стаття 6 Закону № 1669 встановлювала - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлювала - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, зі змісту вказаних норм видно, що вони пов'язують звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками, державним та комунальним майном під час проведення АТО, виключно з настанням такої обставини, як здійснення цими суб'єктами діяльності на території проведення АТО.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 Закону № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм.

Частина 3 ст. 11 Закону № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Норми Закону № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належать м. Краматорськ та м. Лиман Донецької області.

Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідачем у спірних податкових повідомленнях - рішеннях був нарахований позивачу штраф за порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов'язання із орендної плати з фізичних осіб за період, протягом якого проводилась антитерористична операція.

Враховуючи викладене, дія ст.ст. 6-7 Закону № 1669 розповсюджувалась на спірні правовідносини.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми Закону № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також, суд зазначає, що Законом України про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.16 р. внесено зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", які набрали чинності з 08.06.16 р.

Статті 6 і 7 Закону № 1669 викладені у наступній редакції:

"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Крім цього, вказаним законом доповнено статтю 4 Закону № 1669 частиною 4 наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Суд зазначає, що м. Лиман (розташування земельної ділянки) та м. Краматорськ (місце податкової реєстрації) Донецької області не значаться у переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження чи у переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення відповідно до зазначених переліків населених пунктів.

Вказані обставини свідчать про те, що починаючи з 08.06.16 р., позивач зобов'язаний сплачувати плату за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у загальному порядку, не дивлячись на наявність чи відсутність статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 14.04.2017 року, ОСОБА_3 був зареєстрований, як фізична особа - підприємець у 2016 році з 01.01.2016 року по 28.04.2016 року включно, тобто 119 днів, оскільки вказаний витяг містить запис про припинення підприємницької діяльності позивача 29.04.16 р.

Після реєстрації припинення підприємницької діяльності 29.04.16 р. позивача знову було зареєстровано у якості ФОП 25.07.16 р., тобто вже після внесення вищевказаних змін до Закону № 1669.

Таким чином, позивач здійснював свою господарську діяльність у м. Лиман Донецької області та перебував на обліку у м. Краматорську Донецької області, у містах, які входить до переліку населених пунктів, у яких проводилась антитерористична операція, що означає наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів, відповідно до приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" - у 2016 році лише у період з 01.01.16 р. по 28.04.16 р. включно.

Як було зазначено вище, норми вказаного закону розповсюджуються лише на суб'єктів господарювання.

Отже, у 2016 році суб'єктом господарювання у період до 08.06.2016 року позивач був лише 119 днів - з 01.01.2016 року по 28.04.2016 року включно і саме у цей період він є таким, що звільнений від обов'язку зі сплати земельного податку в силу норм Закону № 1669.

Вказані обставини виключають можливість нарахування позивачу плати за землю та застосування до позивача штрафних санкцій за її не сплату у вказаний період 2016 року, оскільки на позивача розповсюджувались вимоги статті 6 Закону № 1669, яка вказує про звільнення під час проведення антитерористичної операції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Проте, у строк, починаючи з 29.04.16 р. до 07.06.16 р., у зв'язку з втратою статусу фізичної особи - підприємця (суб'єкта господарювання), позивач зобов'язаний сплачувати земельний податок на загальних підставах, а у період з 08.08.16 р. такий обов'язок у позивача існує незалежно від наявності статусу фізичної особи - підприємця.

Як встановлено судом, відповідачем була нарахована позивачу плати за землю в сумі 28 440, 00 грн. та штрафні санкції з урахуванням визначення плати за землю за весь 2016 рік та сплати цієї суми позивачем лише 24.10.16 р.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення рішення в частині визначення позивачу зобов'язання із земельного податку за 2016 рік та нарахування штрафних санкцій є протиправним та підлягають частковому скасуванню за період з 01.01.16 р. по 28.04.16 р. включно - податкове повідомлення - рішення № 2917285-03 від 13.05.2016 року на суму 9 272,48 грн., податкове повідомлення - рішення № 0004061300 від 27.10.2016 року на суму 1 854,44 грн., податкове повідомлення - рішення № 0004051300 від 27.10.2016 року на суму 646,97 грн., вимога відповідача форми Ф № 2046-17 від 28.11.2016 року є протиправною та підлягає частковому скасуванню на суму 1 854,90 грн.

У частині нарахувань за період, починаючи з 29.04.16 р., вказані рішення та вимога є правомірними та прийняті податковим органом в межах чинного законодавства України.

Таким чином, позовні вимоги про часткове скасування спірних податкових повідомлень - рішень та вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем в сумі 640,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

1 600,00 грн. судового збору за немайнову вимогу, від якої позивач відмовився, було поверенено позивачу ухвалою суду від 09.06.17 р.

Керуючись Конституцією України, Податковим Кодексом України, Земельним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та часткове скасування податкових повідомлень - рішень № 2917285-03 від 13.05.2016 року, № 0004061300 від 27.10.2016 року та № 0004051300 від 27.10.2016 року та про визнання протиправною та часткове скасування податкової вимоги форми Ф № 2046-17 від 28.11.2016 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та частково скасувати на суму 9 272, 48 грн. податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 2917285-03 від 13.05.2016 року.

Визнати протиправним та частково скасувати на суму 1 854, 44 грн. податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0004061300 від 27.10.2016 року.

Визнати протиправним та частково скасувати на суму 646, 97 грн. податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0004051300 від 27.10.2016 року.

Визнати протиправним та частково скасувати на суму 1 854, 90 грн. податкову вимогу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області форми Ф № 2046-17 від 28.11.2016 року.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883094).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 09 червня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 14 червня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.