Ухвала суду № 67236494, 15.06.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/832/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1034/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 5

У Х В А Л А

15 червня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5

на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року про забезпечення позову

в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Сумська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року заяву ОСОБА_6 задоволено частково.

Забезпечено поданий нею позов шляхом накладення заборони Сумській районній державній нотаріальній конторі видавати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними і господарськими спорудами та на земельні ділянки загальною площею 0,28 га, надані для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, які розташовані по вул. Гірній, 110 у с. Гірному Сумського району Сумської області. Також накладено арешт на вказане нерухоме майно. В іншій частині вимог про забезпечення позову відмовлено.

Зазначену ухвалу суду представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник відповідачів, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає ухвалу місцевого суду необґрунтованою і зазначає, що судом не наведено мотивів, якими він керувався при розгляді заявленого питання. Вказує на невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам ст. 151 ЦПК України та на не співмірність установлених судом видів забезпечення позову заявленим позивачем вимогам. Посилається на порушення прав відповідачів на спадкування.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника відповідачів ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, з яким колегія суддів не погодилась, вважаючи причини його неявки такими, що не є поважними, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів для забезпечення даного позову може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому вважав, що заява в частині накладення заборони на вчинення відповідних нотаріальних дій та арешту на спірне нерухоме майно підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що 03 квітня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на обєкти права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, на 1/2 частину житлового будинку з надвірними і господарськими спорудами та на 1/2 частину земельних ділянок загальною площею 0,28 га, наданих для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться за адресою: с. Гірне, вул. Гірна, 110 Сумського району Сумської області (а.с. 3 6).

На підтвердження своїх позовних вимог майнового характеру позивачка надала до суду рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 березня 2017 року, якими встановлено факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за період із травня 2010 року по 06 жовтня 2015 року, а також надала свідоцтва про право на спадщину за законом, видані нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори Сумської області на імя ОСОБА_7 та технічний паспорт на спірний будинок (а.с. 10 12, 14 19).

Разом з тим, позивачка в цей же день подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити Сумській районній державній нотаріальній конторі видавати відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, синам померлого ОСОБА_7, свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та земельні ділянки, а також просила заборонити відповідачам вчиняти будь які дії відносно спірного нерухомого майна та накласти на нього арешт. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідачі подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті їх батька (а.с. 26), що свідчить, як вона вважає, про виникнення спору стосовно нерухомого майна, яке істотно збільшилось у своїй вартості, в тому числі і за рахунок її труда та грошових коштів, після того, як його успадкував померлий ОСОБА_7, з яким вона довгий час проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи з розяснень, наданих Верховним Судом України у п. 4 постанови Пленуму за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення відповідних нотаріальних дій та арешту спірного нерухомого майна, оскільки між сторонами дійсно виник спір і такі способи забезпечення позову, які обрав суд і які передбачені законом, є спів мірними із заявленими позовними вимогами, а їх невжиття дійсно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Доводи апелянта про невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України є безпідставними, оскільки із заяви вбачається, що у ній зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, зокрема, факт звернення відповідачів до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті їх батька, види забезпечення позову, які належить застосувати, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Твердження представника відповідачів в апеляційній скарзі про те, що забезпеченням позову порушені права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спадкування не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією суду, право на вчинення якої надано суду статтями 151 - 152 ЦПК України. Крім того, слід мати на увазі, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та можуть бути скасовані одночасно з ухваленням судового рішення або шляхом постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову після ухвалення судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування ухвали суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, відповідно, - відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1; 312 ч.1 п.1; 314 ч.1 п.4; 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 відхилити, а ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року про забезпечення позову в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -