Рішення № 67235216, 15.06.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3743/17

Провадження № 2/521/2968/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи - ОСОБА_3, уточнивши який, просить стягнути з відповідачки грошові кошти сплачені ним за комунальні послуги за період користування відповідачкою у розмірі - 8170 гривень 75 копійок, інфляційні витрати у розмірі - 6144,46 гривень та три відсотки річних від вищевказаної суми в розмірі - 567,57 гривень, що загалом складає - 14 882,04 гривень. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 22 травня 2007 року його дядько - ОСОБА_5, подарував 14 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6, яка є абсолютно сторонньою людиною їхній родині. Зазначену частину квартири мій дядько успадкував, інша частина квартири належала йому, де позивач мешкав і мешкає по теперішній час з родиною. ОСОБА_4 вселилась до квартири та проживала спочатку разом з сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, а потім ще із співмешканцями, яких вона неодноразово змінювала. Відповідачка пропонувала, щоб він викупив в неї частину квартири, але позивач не мав такої можливості. Після його відмови викупити частину квартири Відповідачка здала її в оренду. Зазначена квартира не є комунальною і складається з 3-х житлових кімнат. Орендарі робили проживання в одній квартирі нестерпним, постійно провокували конфлікти, через що він неодноразово звертався до правоохоронних органів. Ні Відповідачка, ні орендарі не сплачували жодних платежів на утримання квартири, комірні тощо, а позивач сплачував лише свою частину комунальних та інших платежів за квартиру, через що утворювались борги та періодично квартиру відключали від газо- та електропостачання. В решті-решт він зібрав необхідну суму та викупив частину квартири.

Так 27 лютого 2014 року між ним та представником Відповідачки, ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу, згідно якому позивач купив у ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. Під час укладення зазначеного договору купівлі-продажу 27.02.2014 р. представник відповідачки, ОСОБА_8, склав розписку, в якій зазначено, що він на протязі 5-ти днів зобов'язується сплатити борг за житлово-комунальні послуги, які не сплатила ОСОБА_4, у розмірі 8170,75 грн. (вісім тисяч сто сімдесят грн. 75 коп.), але до теперішнього часу борг не сплачено. Оскільки позивачу довелось самотужки оплатити всі борги за житлово-комунальні послуги, тому що їх несплата загрожувала черговим відключенням квартири від газо-, водо- енергопостачання, а відповідачка відмовляється сплачувати понесені ним збитки, позивач вимушений звернутися з наступним позовом до суду. Одночасно з вимогами про стягнення грошових коштів, позивач заявляє вимоги про стягнення індексу інфляції від сплаченої ним суми за період від дня сплати до дня пред'явлення позову розраховані ним відповідно до правил ст. 625 ЦК України, розмір яких складає 6144,46 гривень інфляційні витрати, 3% річних - 567,57 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши що позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідачки, повідомленої належним чином, та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що 11.06.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох житлових кімнат житловою площею -43, 1 кв.м, загальною 59,9 кв.м.

27.02.2014 року між ОСОБА_3, що діяв від імені та в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 До матеріалів справи позивачем надана розписка складена представником ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в день укладення договору купівлі-продажу, в якій останній, як представник ОСОБА_4 зобов'язався перед ОСОБА_1 на протязі п'яти днів сплатити заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка утворилася за час коли ОСОБА_4 була власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, тобто за період з 11.05.2007 року по 27.02.2014 року у сумі - 8170, 75 гривень. Позивач зазначає що борги у визначений у розписці термін не були сплачені, що підтверджується претензією КП «Теплопостачання міста Одеси» на ім'я ОСОБА_10, листом ТОВ «Інфокс Водоканал», квитанціями що підтверджують оплату ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, що утворилися за боржницею ОСОБА_4 за період з 11.06. 2007 року по 27.02.2014 року. Згідно наданих квитанцій погашення боргів ОСОБА_1 розпочалося з 18.07.2014 року.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 7 зазначених Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08. 10. 1992 р. № 572, в редакції від 14.01.2009 - Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, власник квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. А згідно з п. 10 цих Правил мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласників, розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:

- за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника;

- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;

- за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник.

Таким чином, порядок розподілу витрат на утримання квартири та житлово-комунальні послуги, за умови, що у квартирі мешкає декілька користувачів, та при наявності спору з цього питання, визначений зазначеним нормативним документом у порядку вище викладеному.

Виходячи з положень ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом,зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

Стаття 13 Конституції України та ч.4 ст.319 ЦК України передбачено положення про те, що власність зобов'язує.

Ст. 322 ЦК України, встановлює, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

В силу п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень будинку… і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. З наведених норм вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала витрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за

Відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладено тягар утримання майна.

Ст. 104 ЖК України та п. 13 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій» встановлено, що спори, які виникають під час користування приміщеннями жилих будинків розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до п. 1ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище документи та нормативно правові акти, суд прийшов до висновку, що відповідачка не виконала свої зобов'язання щодо сплати за житлово-комунальні послуги, чим порушила права та інтереси позивача, якій вимушено поніс збитки пов'язані з оплатою житлово-комунальних послуг замість відповідачки по справі. Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % від простроченої суми. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Так, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України Відповідачка має сплатити позивачу інфляційні втрати в розмірі 6144,46 грн., а також 3% річних із простроченої суми за період прострочення в розмірі 567,57 грн. Розрахунок інфляційних витрат та 3% річних розраховано позивачем, наведено в окремій таблиці, перевірено судом та є правильним).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, з підстав викладених вище у мотивувальній частині рішення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача грошову суму у розмірі 8170 гривень 75 копійок, сплачену позивачем заборгованість за житлово-комунальні послуги в рахунок відшкодування витрат на утримання квартири АДРЕСА_3; інфляційні витрати у розмірі 6144 гривні 46 копійок та 567,57 гривень - 3% річних.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Враховуючи, що позивачем - інвалідом 2-ої групи судовий збір не сплачувався, суд стягує судовий збір на користь держави з відповідачки по справі - ОСОБА_4 у розмірі -1% від присудженої до стягнення суми - 1488 гривень 20 копійок.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 11, 16, 261,322,360,526,544,625 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 215-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий Центральним РО НГУ УМВД України в Миколаївській області, 18 грудня 2006 року, ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8170 вісім тисяч сто сімдесят гривень) 75 копійок в рахунок відшкодування витрат на утримання квартири АДРЕСА_3; 6144 (шість тисяч сто сорок чотири гривні) 46 копійок - інфляційні витрати; 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 57 копійок - три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий Центральним РО НГУ УМВД України в Миколаївській області, 18 грудня 2006 року, ІПН НОМЕР_2) на користь держави судовий збір у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім ) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом яких постановив його за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в загальному порядку на протязі десяти днів.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів.

Головуючий: