Постанова № 67234811, 18.05.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1969/17

2-а/296/230/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого - судді Галасюка Р.А.,

секретаря Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 19.09.2002 року по 30.11.2013 рік.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 25.11.2013 № 374 о/с він був звільнений у запас Збройних Сил за п. 64 «б» (через хворобу).

22.11.2013 року у відповідності до акта огляду МСЕК № 1209/5 від 22.11.2013 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, що пов»язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У подальшому 30.11.2013 року у відповідності до Довідки до акта огляду МСЕК №901240 серії 12ААА йому при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, що пов»язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Акт огляду МСЕК №1228/2 від 30.11.2016 року.

Разом з тим відповідно до Довідки прот результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №015853 серії 12ААА, втрата професійної працездатності становить - 65%.

Наприкінці жовтня 2016 він звернувся до Ліквідаційної комісії МВС України в Житомирській області із заявою у відповідності до п. 7 Порядку №850 про виплату одноразової грошової допомоги.

В свою чергу, УМВС України в Житомирській області повідомило його, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуті мої документи без права виплати йому одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_1 вважає вказану вимогу протиправною, що спонукало його звернутися до суду за захистом його порушених прав та законних інтересів.

Позивач в судове засідання не з"явився, надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник МВС України в судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з з 19.09.2002 року по 30.11.2013 рік.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 25.11.2013 № 374 о/с він був звільнений у запас Збройних Сил за п. 64 «б» (через хворобу).

22.11.2013 року у відповідності до акта огляду МСЕК № 1209/5 від 22.11.2013 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, що пов»язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У подальшому 30.11.2013 року у відповідності до Довідки до акта огляду МСЕК №901240 серії 12ААА йому при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, що пов»язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Акт огляду МСЕК №1228/2 від 30.11.2016 року.

Разом з тим відповідно до Довідки прот результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №015853 серії 12ААА, втрата професійної працездатності становить - 65%.

Наприкінці жовтня 2016 він звернувся до Ліквідаційної комісії МВС України в Житомирській області із заявою у відповідності до п. 7 Порядку №850 про виплату одноразової грошової допомоги.

В свою чергу, УМВС України в Житомирській області повідомило його, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуті мої документи без права виплати йому одноразової грошової допомоги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України Постановою № 850 від 21.10.2015 затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок № 850). Дана постанова набрала чинності 31.10.2015.

Відповідно до п.7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає до Міністерства Внутрішніх Справ України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цього Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (п.7 Порядку №850).

МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Відповідно до абз.3 п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення.

Також суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково.

Згідно п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи наведене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 21-11а14, Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 у справі № К/800/34016/14.

Як зазначалось, Міністерство внутрішніх справ України відмовило у прихначенні позивачу одноразової грошової допомоги, тоді як відповідно до п.9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження матеріалів мало прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 цих Порядку та умов, про відмову у призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму не підлягає задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування соціальних виплат замість органу, якому надані такі повноваження.

Суд зобов»язує нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.94 КАС України в разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,6, 17, 18, 19, 71, 99, 104-106,137 КАС України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ Українищодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв»язку з установлення ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ та поверненні матеріалів без права на виплату до УМВС Українив Житомирській області.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області повторно подати до Управління Міністерства внутрішніх справ України висновок та відповідний пакет документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв»язку з установленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21.10.2015.

Зобов»язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв»язку з установленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи та більшого відсотку втрати працездатності, з урахуванням раніше виплаченої суми, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21.10.2015.

Зобов»язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мініиуиу, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 30.11.2016 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р. А. Галасюк