Рішення № 67232117, 16.06.2017, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/274/17

Провадження № 2/353/233/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Лущак Н.І.

за участю: cекретаря - Чемерис О.М.

позивача ОСОБА_1

представників позивача адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 РДА ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 районної державної адміністрації (ОСОБА_4 РДА), в якому просить стягнути з ОСОБА_4 РДА на його користь 41805 грн. 99 коп., з яких: 36846 грн. 00 коп. невиплачена заробітна плата, 959 грн. 99 коп. відшкодування індексації заробітної плати, 4000 грн. 00 коп. відшкодування витрат на правову допомогу. В обґрунтування позову вказує, що відповідно до розпорядження ОСОБА_4 РДА № 3-К від 09.01.2014 року він був призначений на посаду Начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_4 РДА.

У зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації згідно Наказу військового комісара Івано-Франківського ОВК № 51 від 19.03.2014 року його було звільнено від виконання посадових обов'язків начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_4 РДА, про що видано розпорядження № 37-Л від 28.03.2014 року.

05.03.2015 року він уклав контракт на проходження військової служби у Збройних силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Всупереч вимогам КЗпП України, Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_4 РДА не збережено за ним посаду, а також з 01.01.2016 року припинено нарахування та виплату заробітної плати.

На підставі поданого ним звернення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено перевірку, за результатами якої за допущені порушення голову ОСОБА_4 РДА ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно постанови Тлумацького районного суду від 10.10.2017 року по справі № 353/678/16-ц.

З довідки про доходи від 30.03.2016 року вбачається, що розмір його щомісячної заробітної плати становив 2456 грн 40 коп.

Таким чином, за період з 01.01.2016 року по 01.04.2017 року йому не виплачено: 2456,40 х 15 місяців = 36846 грн. 00 коп.

Крім того, невиплачена йому заробітна плата підлягала індексації. З врахуванням офіційно опублікованих статистичних даних, розмір індексації за період затримки виплати заробітної плати становить:

За період з 01.01.2016 року по 01.04.2017 року йому не виплачено індексацію заробітної плати у сумі 959 грн. 99 коп.

Крім того, ним були понесені витрати пов'язані із отриманням правової допомоги. Право на отримання правової допомоги в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 12 ЦПК України. За приписами ст.ст. 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Для підготовки та подачі позовної заяви, а також з метою захисту його законних прав та інтересів під час слухання справи ним було укладено договір про надання правової допомоги № 018/17 від 22.03.2017 року з адвокатами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які представляють його інтереси в суді.

На момент укладення договору ним було сплачено авансовий платіж у сумі 4000 грн 00 коп, що підтверджено відповідною квитанцією.

В судовому засіданні 09.06.2017 року представники позивача ОСОБА_1 - адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали з підстав зазначених в ньому, просили його задовольнити. Додатково вказали, що на даний час ОСОБА_1 заробітна плата ОСОБА_4 РДА не виплачена. Зазначили, що позивачу не було запропоновано іншої посади для переведення, як це вказано в акті від 02.10.2014 року, оскільки в цей час він ніс військову службу.

В судовому засіданні 16.06.2017 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_4 РДА на його користь заборгованість за період з 01.01.2016 року по 01.07.2017 року в розмірі 49865 грн. 14 коп., з яких 44215 грн. 20 коп. невиплаченої заробітної плати; 1649 грн. 94 коп. відшкодування індексації заробітної плати; 4000 грн. 00 коп. відшкодування витрат на правову допомогу. Позов при збільшеному розмірі позовних вимог позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 РДА ОСОБА_5, попередньо подавши заперечення на позов, в якому вказав, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та незаконними, зазначив, що відповідно до п. 5 розпорядження голови ОСОБА_4 РДА № 85-К від 01.09.2014 року «Про структуру районної державної адміністрації» затверджено структуру і граничну чисельність апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації, де відсутній такий структурний підрозділ, як Управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва районної державної адміністрації. Натомість створено відділ будівництва та відділ житлово-комунального господарства та інфраструктури. Відповідно, посада начальника Управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва в штатному розписі відсутня. 23.09.2014 року головою ОСОБА_4 РДА було видано розпорядження № 95-К «Про повідомлення працівників», яким зобовязано повідомити персонально керівних працівників управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва, в т.ч. і ОСОБА_1, про можливість їх переведення на вакантні посади. В акті від 02.10.2014 року складеному працівниками ОСОБА_4 РДА, зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису в зазначеному розпорядженні. Заяву про переведення на запропоновані посади в установлений законом термін ОСОБА_1 не подав. У період прийняття рішення про зміну у структурі районної державної адміністрації виплата середнього заробітку проводилася з коштів, перерахованих органом соціального захисту. У звязку з припиненням таких виплат, з 01.01.2016 року виникла заборгованість. Відмова ОСОБА_1 від переведення на інші запропоновані вакантні посади унеможливлюють виплату такого боргу, оскільки його посада знаходиться поза штатним розписом ОСОБА_4 РДА. В судовому засіданні позов при збільшеному розмірі позовних вимог не визнав, підтримав заперечення на позовну заяву, просив відмовити в його задоволенні.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши дані, що містяться в письмових доказах по справі, суд вважає, що позов, при збільшеному розмірі позовних вимог, підлягає до задоволення з таких підстав.

Розпорядженням ОСОБА_4 РДА Івано-Франківської області № 3-к від 09.01.2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_4 РДА Івано-Франківської області з 08.01.2014 року в порядку переведення з посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_4 РДА згідно з ст. 32 КЗпП України за його згодою (а.с. 76). Дані відомості також підтверджуються копією трудової книжки серії АА № 213320 від 11.01.2013 року (а.с. 67).

ОСОБА_1 згідно наказу ВК Івано-Франкіського ОВК № 51, перебуває на військовій службі в Збройних Силах України з 19.03.2014 року, що підтверджується копією посвідчення серії УК № 112779 (а.с. 68, 68 зворот).

Розпорядженням ОСОБА_4 РДА Івано-Франківської області № 37-к від 28.03.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1Д.» на підставі Указу виконуючого обовязки Президента України, голови Верховної Ради України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014, повістки Тисменицько-Тлумацького обєднаного районного військового комісаріату Івано-Франківської області від 20.03.2014 року № 252/1, відповідно до ст. 119 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнено з 19.03.2014 року від виконання посадових обовязків начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва районної державної адміністрації у звязку з призовом на військову службу під час мобілізації. Збережено за ОСОБА_1 займану ним посаду і середній заробіток на період до одного року (а.с. 77). З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 28.03.2014 року, що підтверджується його особистим підписом на вищевказаному розпорядженні.

Згідно витягу з наказу Військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) № 51 від 19.03.2014 року Старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено по Тисменицько-Тлумацькому ОРВК Івано-Франківської області 19.03.2014 року начальником групи соціального захисту Тисменицько-Тлумацькому ОРВК Івано-Франківської області ВОС-3101013. Вважати таким, що 19.03.2014 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обовязків за посадою з посадовим окладом 1010 грн. на місяць (а.с. 5).

Відповідно до витягу із наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» № 35 від 23.07.2014 року капітана ОСОБА_1 начальника групи соціального захисту Тисменицько-Тлумацького ОРВК Івано-Франківської області призначено старшим офіцером відділення комплектування цього ж військового комісаріату, ВОС-2904003 (а.с. 6).

Відповідно до витягу з наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» № 36 від 05.03.2015 року з капітаном ОСОБА_1 старшим офіцером відділення комплектування Тисменицько-Тлумацького ОРВК укладено контракт про проходження військової служби строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 7).

Розпорядженням ОСОБА_4 РДА Івано-Франківської області № 95-к від 23.09.2014 року «Про повідомлення працівників» у звязку із внесенням змін у структуру районої державної адміністрації (розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.09.2014 року № 85-к «Про структуру районної державної адміністрації») та попередженням керівних працівників управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва райдержадміністрації про їх наступне звільнення із займаних посад на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у звязку з скороченням чисельності, яке заплановано на 12.11.2014 року, повідомлено персонально керівних працівників управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва райдержадміністрації про можливість переведення на вакантні посади, а саме: начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва РДА ОСОБА_1 та заступника начальника управління начальника відділу будівництва управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва РДА ОСОБА_7 У разі згоди на переведення працівникам, зазначеним у пункті 1 цього розпорядження надати відповідну заяву до відділу кадрової роботи апарату райдержадміністрації протягом трьох робочих днів з моменту вручення повідомлення. У разі відмови у той же термін повідомити працівників відділу кадрової роботи апарату райдержадміністрації про прийняте рішення (а.с. 34-35).

02.10.2014 року першим заступником голови РДА ОСОБА_8, заступником начальника управління начальником відділу будівництва управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва РДА ОСОБА_7, керівником апарату РДА ОСОБА_9, начальником відділу кадрової роботи апарату РДА ОСОБА_10, складено акт про те, що 29.09.2014 року начальник управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва РДА ОСОБА_1 ознайомився з розпорядженням голови РДА від 23.09.2014 року № 95-к «Про повідомлення працівників», однак від підпису відмовився. В усній бесіді сказав, що не бачить себе на запропонованих посадах. На час складання акту заяву про переведення на запропоновані посади ОСОБА_1 не надав (а.с. 36).

Однак, як вбачається з довідки Тисменицького районного військового комісаріату Івано-Франківської області № 1051 від 14.06.2017 року капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Тисменицькому районному військовому комісаріаті Івано-Франківського ОВК з 19.03.2014 року по даний час на посаді старшого офіцера відділення комплектування Тисменицького районного військового комісаріату. В період з 23.09.2014 року по 02.10.2014 року військовослужбовець проходив військову службу у військовому комісаріаті і не вибував у відпустку, відрядження, на лікування (а.с. 75). Тому твердження представника відповідача в частині того, що ОСОБА_1 ознайомився з розпорядженням голови РДА від 23.09.2014 року № 95-к «Про повідомлення працівників», однак від підпису відмовився, не заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як стверджує позивач, його представники та не заперечується представником відповідача ОСОБА_4 РДА не збережено за ним посаду, а також з 01.01.2016 року припинено нарахування та виплату заробітної плати.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановленні колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати компенсації за 2014-2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 105, бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу. Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється не більше ніж на строк укладеного контракту.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи, організації, фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичні особи - підприємці протягом трьох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня № 254 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 105 подають органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів (з урахуванням звітів, поданих у 2015 році), а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2. Структурні підрозділи соціального захисту населення подають Мінсоцполітики відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 для виділення їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам і фізичним особам - підприємцям.

За правилами пунктів 5, 6 даного Порядку, Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України.

З наданої позивачем довідки про доходи від 30.03.2016 року, виданої віділом будівництва ОСОБА_4 РДА вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік складала 2456 грн. 40 коп. щомісячно (а.с. 9).

Згідно звіту про фактичні витрати середнього заробітку працівникам, призначеним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період Відділу будівництва ОСОБА_4 РДА у травні 2015 року до Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 РДА, ОСОБА_1 нарахована середня заробітна плата 2456 грн. 40 коп. (а.с. 10).

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», зі змінами та доповненнями, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, оскільки відповідач не провів виплату позивачу всіх належних йому сум при звільнені, на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2016 року по 01.07.2017 року, в межах предявлених позовних вимог.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться відповідно до Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, виходячи з середньоденної заробітної плати, розрахованої із заробітної плати за фактично відпрацьований час протягом 2-х місяців перед звільненням.

Відповідно до наданої позивачем довідки його заробітна плата за останні два місяці, що передували звільненню складає: 2456 грн. 40 коп. Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку складає 44215 грн. 20 коп., виходячи з такого розрахунку: 18 місяців х 2456 грн. 40 коп. = 36846 грн. 00 коп.). Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.01.2016 року по 01.07.2017 року, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 44215 грн. 20 коп.

05.08.2016 року управлінням держпраці в Івано-Франківській області відносно голови ОСОБА_4 РДА ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення № 09-19-0069/329 за ч. 1 ст. 41 КУпАП, яким при позаплановій перевірці встановлено, що в звязку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період ОСОБА_1 з березня 2014 року здійснювалося нарахування та виплата середнього заробітку. В період з 19.03.2016 року до 01.01.2016 року підприємству компенсувались витрати на виплату середнього заробітку зазначеному працівнику за рахунок коштів Державного бюджету. ОСОБА_4 РДА в порушення вимог ч. 1 , 2 ст. 115 КЗпП України та п.4 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 105, ОСОБА_1 компенсацію у межах середнього заробітку за травень 2015 року виплачено 21.07.2015 року (платіжне доручення № 1 від 21.07.2015 року), компенсацію у межах середнього заробітку за липень-серпень 2015 року виплачено 27.10.2015 року (платіжне доручення № 74 від 27.10.2015 року), компенсацію у межах середнього заробітку за вересень 2015 року виплачено 17.11.2015 року (платіжне доручення№ 90 від 17.11.2015 року), компенсацію у межах середнього заробітку за жовтень-листопад 2015 року виплачено 22.10.2015 року (платіжне доручення№ 698 від 22.10.2015 року), компенсацію у межах суми середнього заробітку за вересень 2015 року виплачено 28.12.2015 року (платіжне доручення № 122 від 28.12.2015 року) (а.с. 59-60).

05.08.2016 року управлінням держпраці в Івано-Франківській області відносно голови ОСОБА_4 РДА ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення № 09-19-0069/330 за ч. 7 ст. 41 КУпАП, яким при позаплановій перевірці встановлено, що останній в порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обовязків, передбачених законами України «Про військовий обовязок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в порушення вимог ч. 3,4 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та який підлягав звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжував військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом не зберігались посада та середній заробіток в установі в якій він працював на час призову, а саме за начальником управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_4 РДА ОСОБА_1 та за період з 19.03.2014 року до 01.01.2016 року середній заробіток ОСОБА_1 нараховувався та виплачувався відповідно до вимог чинного законодавства, проте, починаючи з 01.01.2016 року середній заробіток ОСОБА_1 не враховано та не виплачено (а.с. 57-58).

Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 7 ст. 41 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням на нього остаточного адміністративного стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у вигляді 850 грн. 00 коп. штрафу в дохід держави (а.с. 56).

Відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 1 січня 2003 року з наступними змінами та доповненнями), згідно з нормами ст. ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Оскільки позивачу ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 01.07.2017 року не виплачено 44215 грн. 20 коп., то вона підлягала індексації. З врахуванням офіційно опублікованих статистичних даних, розмір індексації за період затримки виплати заробітної плати, згідно розрахунку позивача за період з 01.01.2016 року по 01.07.2017 року становить 1649 грн. 94 коп., а саме: з січня 2016 року по травень 2016 року 0 грн. 00 коп., червень 2016 року 59 грн. 45 коп., липень 2016 року 59 грн. 45 коп., серпень 2016 року 59 грн. 45 коп., вересень 2016 року 59 грн. 45 коп., жовтень 2016 року 59 грн. 45 коп., листопад 2016 року 59 грн. 45 коп., грудень 2016 року 134 грн. 40 коп., січень 2017 року 134 грн. 40 коп., лютий 2017 року 134 грн. 40 коп., березень 2017 року 200 грн. 00 коп., квітень 2017 року 200 грн. 00 коп., травень 2017 року 210 грн. 50 коп., червень 2017 року 279 грн. 54 коп.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є законними та обґрунтованими, доведені належними і допустимим доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

При такому вирішенні позову з відповідача слід стягнути на користь держави - судовий збір у встановленому законодавством розмірі, а на користь позивача 4000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат понесених позивачем на правову допомогу (квитанція № 14 від 22.03.2017 року а.с. 73) .

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов, при збільшеному розмірі позовних вимог, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23803078) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, - 49865 (Сорок девять тисяч вісімсот шістдесят пять) грн. 14 коп., з яких: 44215 (Сорок чотири тисячі двісті пятнадцять) грн. 20 коп. невиплаченої заробітної плати, 1649 (ОСОБА_3 тисячу шістсот сорок девять) грн. 94 коп. відшкодування індексації заробітної плати; 4000 (Чотири тисячі) грн. 00 коп. відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23803078) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; р/р 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1600 (ОСОБА_3 тисячу шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Н.І. Лущак