Ухвала суду № 67229398, 16.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 760/17947/16-к

(№1-кс/760/14961/16)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16. 11. 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бобровник О. В., при секретарі Яковенко Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката Янченка Петра Миколайовича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на бездіяльність та рішення детектива НАБУ,

В С Т А Н О В И В:

Захисник Янченко П.М. в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, в порядку ст. 303 КПК України та в рамках кримінального провадження №12014000000000464, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на постанову детектива четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Легіна А.В. від 11 серпня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 29.12.2014 р., про вжиття заходів для скасування ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2015 р. про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про вжиття заходів для закриття кримінального провадження № 12014000000000464, оскільки остання, на думку скаржника, не відповідає вимогам КПК України, є безпідставною та необґрунтованою.

У судовому засіданні захисник Янченко П.М. подану скаргу підтримав, просив задовольнити зі вказаних у скарзі підстав, додатково зазначивши, що органом досудового розслідування не виконані вимоги щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.

Детектив Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Легін А.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки викладені у ній відомості не ґрунтуються на положеннях КПК України.

Слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши доводи учасників процесу, приходить до наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що скаргу захисника Янченка П.М. подано у відповідності до положень ст. 304 КПК України та на процесуальну дію/бездіяльність, що підлягає оскарження на досудовому розслідуванні (ст. 303 КПК України).

Як убачається з матеріалів справи, на досудовому розслідуванні в Національному антикорупційному бюро України перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №120140000000004646 від 09.10.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У даному кримінальному провадженні 29.12.2014 р. повідомлено про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

29.12.2014 р. ГСУ МВС України був оголошений розшук підозрюваного ОСОБА_2.

15.01.2015 р. слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва по справі №757/1322/15-к винесено ухвалу про надання дозволу на затримання ОСОБА_2 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2015 р. в кримінальному провадженні №12014000000000464, внесеному 09.10.2014 р. до ЄРДР, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління МВС України Тарасенка А.С., погоджене з старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Бакланом Т.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.08.2015 р. ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2015 р., якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Тарасенка А.С., погоджене з старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Бакланом Т.В., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 та постановлено забезпечити його явку до слідчого судді для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасовано. Клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Тарасенка А.С., погоджене із старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Баклан Т.В. задоволено. Обрано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після затримання ОСОБА_2 не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження забезпечити його доставку до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.

У своїй скарзі захисник зазначає про незаконність здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_2, про незаконність оголошення ОСОБА_2 у розшук, про незаконність обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, про порушення строків досудового розслідування та необхідності закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2

З приводу оголошення ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України слідчий суддя зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 276 КПК України встановлює, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., ч. 2, 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. у разі висунення особі кримінального обвинувачення (повідомлення про підозру) така особа, як мінімум, має право бути терміново і докладно оповіщена мовою яку вона розуміє, про характер і підстави цього обвинувачення, а також мати достатньо часу та можливостей для підготовки свого захисту.

З тексту наявного у матеріалах кримінального провадження №12014000000000464 письмового повідомлення про підозру у вчиненні злочину від 29.12.2014 р. вбачається, що в ньому не зазначено, якими конкретними діями та за яких обставин ОСОБА_2 вчинив шахрайські дії. У письмовому повідомленні не міститься стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, не зазначені час, місце вчинення та інші відомі на момент повідомлення про підозру суттєві обставини інкримінованого правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу. У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України (глава 11), належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Доказів того що ОСОБА_2 належним чином було повідомлено про підозру в рамках кримінального провадження №12014000000000464 суду надано не було.

Таким чином, слідчий суддя доходить до висновку, що в порушення вимог міжнародно-правових стандартів та Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про підозру, підозра була необґрунтованою.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182)».

Враховуючи положення ч. 1 ст. 42 КПК України відповідно до якого підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, ОСОБА_2 не набув процесуального статусу підозрюваного.

Зокрема, повідомлення про підозру було направлено 29.12.2014 року з точки зору слідчого на адресу постійного проживання ОСОБА_2 Однак, вже в клопотанні слідчого від 22.01.2014 р. про застосування запобіжного заходу зазначено, що органам досудового розслідування достеменно відомо, що ОСОБА_2 відсутній за місцем свого проживання. Також відсутність ОСОБА_2 як за місцем свого проживання так і за місцем реєстрації підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 26.12.2014 р. та 29.12.2014 р.

Таким чином, на момент відправлення слідчим повідомлення про підозру ОСОБА_2 в матеріалах кримінального провадження вже містились відомості про його відсутність за місцем проживання та реєстрації. Як наслідок ОСОБА_2 по теперішній час не отримав повідомлення про підозру.

Відносно законності оголошення ОСОБА_2 у розшук суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2, як зазначено вище, не набув статусу підозрюваного в розумінні норм КПК України, то й оголошення в розшук ОСОБА_2 як підозрюваного є незаконним. Більше того, виходячи з матеріалів кримінального провадження, слідчому ще до 22.01.2015 р. стала відома адреса місцезнаходження ОСОБА_2 в Швейцарській конфедерації.

Постанову про оголошення розшуку ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №12014000000000464 було винесено в той же ж день коли й було складено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, щодо ОСОБА_2 було незаконно обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Печерським районним судом міста Києва та Апеляційним судом міста Києва при обранні запобіжного заходу ОСОБА_2 повинно було бути досліджено законність повідомлення про підозру останньому. У разі такого дослідження вищезазначені суди дійшли б до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого Тарасенка А.С.

Крім того, як було зазначено вище, 11.08.2015 р. ухвалою Апеляційного суду міста Києва було частково задоволено апеляційну скаргу сторони захисту та оскаржене рішення слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.01.2015 р. було скасовано. Разом з цим, при розгляді апеляційної скарги цим же рішенням Апеляційний суд міста Києва вийшов за межі апеляційної скарги сторони захисту, задовольнив клопотання слідчого Тарасенка А.С. та обрав щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо вказаного в скарзі захисника Янченка П.М. порушення строків здійснення досудового розслідування слідчий суддя вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. При цьому, з урахуванням можливого продовження строку, загальний строк досудового розслідування відповідно до ч. 2 ст. 219 КПК України не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Ч. 1 ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 8 ст. 223 КПК України).

Згідно ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014000000000464 триває вже майже три роки. Однак, враховуючи те, що підозра ОСОБА_2 не була оголошена належним чином, а момент відрахування строків досудового розслідування відраховується саме з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, підстави для закриття кримінального провадження №12014000000000464 є передчасними. Тому скарга захисника в цій частині залишається без задоволення.

З огляду на вищевикладене, постанова детектива четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Легіна А.В. від 11 серпня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання від 24.10.2016 р. є незаконною та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 9, 24, 28, 42, 111, 113, 114, 116, 219, 276, 277, 278, 303, 304, 309, 333, 404 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову детектива Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Легіна А.В. від 24.10.2016 року про відмову у задоволенні клопотання захисника Янченка П. М. в інтересах ОСОБА_2 про скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 29.12.2014 року про вжиття заходів для скасування ухвали Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про вжиття заходів для закриття кримінального провадження №12014000000000464.

Скасувати постанову старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління МВС України майора міліції Тарасенка А. С. про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_2 від 29. 12. 2014 року.

Скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В решті скаргу залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя О. В. Бобровник