Постанова № 67228756, 31.05.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 31.05.2017 Справа № 554/3707/17

Справа № 554/3707/17

Провадження № 2-а/554/328/2017

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 травня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Силки І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

10 травня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з вимогою про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії по перерахунку призначеної їй пенсії, в якому просила:

- визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Шевченківський район) про відмову в перерахунку їй пенсії;

- зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок її пенсії, починаючи з 1 квітня 2016 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 30 листопада 2016 року № 18-733/вих16 у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ та здійснювати відповідні виплати з урахуванням виплачених сум без обмежень максимального розміру суми пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вона зазначила, що звернулась до відповідача з заявою про проведення їй перерахунку пенсії. На її звернення останнім їй було відмовлено у цьому з посиланням на відсутність відповідного нормативно-правового регулювання, про що відповідач повідомив листом, не прийнявши, всупереч вимог закону, відповідного рішення, що є порушенням її прав.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Силка І. О. заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що 15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року (надалі - Закон № 1697-VII) згідно Розділу XII Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, які втратили чинність з 15 грудня 2015 року, в зв'язку з чим на момент звернення позивачки до Управління з заявою про перерахунок пенсії (15 грудня 2016 року) частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» також втратили чинність.

Згідно ж з ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивачку права на перерахунок пенсії, який був їй гарантований ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивачки за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача також вказала на нібито невідповідність довідки Прокуратури Полтавської області № 18-733/вих16 від 30 листопада 2016 року із-за чого вона не може бути застосована для перерахунку пенсії позивачки, оскільки в ній не визначено, чи підлягає нарахуванню на вказані виплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років та перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області (а. с. 15).

31 березня 2017 року рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Шевченківський район) № 19 їй відмовлено у задоволенні заяви, з якою вона звернулась до відповідача, в проведенні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність відповідного нормативно-правового регулювання (а. с. 13).

Такі дії відповідача суд вважає протиправними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної. часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Приписи частин дванадцятої, сімнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які були чинними на момент призначення позивачці пенсії, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, станом на момент призначення позивачці пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УП, який набрав чинності 15 липня 2015 року, які діяли на час звернення позивачки за перерахунком пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

Суд звертає увагу на те, що норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VПІ (набрав чинності 01 січня 2015 року).

Пунктом 16 розділу Ш «Прикінцеві положення» цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

За таких обставин, на час спірних правовідносин позивачка мала право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України із січня 2015 року, однак не прийняті ані до моменту її звернення за перерахунком пенсії, ані дотепер, що призвело до оспорюваної відмови у такому перерахунку.

Отже, маючи відповідне право, проте перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного органу, заявниця не може його реалізувати.

Враховуючи висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Єльченко проти України» від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини розцінюються судом як невиправдане втручання у право заявниці.

Оскільки Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи з приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд констатує, що позивачка має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80 відсотків від місячного заробітку, вказаного у довідці прокуратури Полтавської області № 18-733/вих./16 і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачці.

При цьому, суд наголошує, що до перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Відтак, зміни, внесені до Закону України «Про прокуратуру» після призначення позивачці пенсії, в частині зменшення відсоткового розміру заробітної плати, з якого обчислюється розмір пенсії, стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, в постанові від 1 липня 2014 року по справі № 21-244а14. . При цьому, суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 6. п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 2 березня 2015 року N 213-VШ і Закону України № 911-VІІІ від 24 грудня 2015 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Однак, згідно п. 2 Прикінцевих Положень Закону України від 2 березня 2015 року N 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) встановлений цим Законом стосується саме працюючих пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно із п. п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України № 911-VШ від 24 грудня 2015 року цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Враховуючи те, що позивачка є непрацюючим пенсіонером і пенсія призначена їй до 1 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивачки не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п'ятнадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року (в редакції Закону України № 911-VПІ від 24 грудня 2015 року і Закону України від 2 березня 2015 року N 213-VШ).

Доводи представника відповідача про невідповідність поданої позивачки довідки від 30 листопада 2016 року № 18-733/вих16 формі довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України № 15-1 від 4 вересня 2013 року, оскільки вона не містить розшифровки назв всіх складових заробітної плати та посилання, що на всі виплати, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є помилковими, оскільки всі необхідні розшифровки складових заробітної плати позивачки вона містить і в ній зазначено, що на всі виплати, які включені до довідки нараховані страхові внески (єдиний внесок) (а. с. 14).

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні, заперечення представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, а дії відповідача вчинені не відповідно до наданих йому повноважень.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частинні статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 159-163, 267 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Шевченківський район) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 1 квітня 2016 року, виходячи із розрахунку 80 % від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-733/вих16 від 30 листопада 2016 року у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників, згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№1789-ХІІ) та здійснювати відповідні виплати з урахуванням виплачених сумм без обмежень максимального розміру суми пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) судовий збір в розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів із дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлений 6 червня 2017 року.

Суддя А. Г. Савченко