Ухвала суду № 67227106, 12.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/865/17

Номер справи місцевого суду: 521/7886/17

Головуючий у першій інстанції Жуковський

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Котелевського Р.І., Прібилова В.М.,

секретаря Стоянової Л.І.,

за участю прокурора Суліми С.Ю.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 26.05.2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12016161470002313 від 13.10.2016 року за ч.1 ст.366 та ч.1 ст.191 КК України, -

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3, про арешт майна в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016161470002313 від 13.10.2016 року, та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Магнітогорська, буд. 1-В, а саме:

- заява ОСОБА_7 від 03.06.2016 року в оригіналі на 1 аркуші;

- заява ОСОБА_7 від 30.06.2006 року в оригіналі на 1 аркуші;

- папка жовтого кольору, в якій знаходиться документація на 62 аркушах;

- бухгалтерська довідка TOB «Крокус ЛТД» від 01.03.2017 року на 1 аркуші;

- реєстр контрактів договорів на 4 аркушах;

- контракт з директором TOB «Крокус» від 01.08.2013 року на 7 аркушах.

Цією ж ухвалою слідчому та прокурору надано можливість зробити завірені належним чином копії вилучених під час обшуку 22.05.2017 року за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Магнітогорська, буд. 1-В, документів та інших матеріалів, для проведення необхідних для досудового розслідування судово-бухгальтерських та компютерних експертиз, а зазначене майно повернуто ОСОБА_5 на відповідальне зберігання без права відчуження з правом користування.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що у кримінальному провадженні існує необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а потреби досудового розслідування частково виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення неможливо виконати завдання кримінального провадження.

На дану ухвалу прокурор та захисники ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить скасувати її та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що на момент звернення з апеляційною скаргою слідчий суддя не надав копію оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим незрозуміло, в чому саме полягає часткове задоволення клопотання слідчого та в якій саме частині воно задоволено.

Захисники ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі вказують, що вважають ухвалу незаконною просять її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування своїх вимог захисники зазначають, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно, оскільки досягнення цілей та завдань досудового розслідування можливе і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Також захисники вказують, що слідчим та прокурором у клопотанні, а слідчим суддею в ухвалі не зазначено, які саме документи необхідні для проведення судово-бухгалтерських та комп'ютерних експертиз.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити і заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисників; думку захисників, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновків про таке.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною першою статті 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен зясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим суддею під час розгляду клопотання не дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з долученим до матеріалів провадження витягом з ЄРДР від 24.05.2017 року, 13.10.2016 року до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення та розпочате досудове розслідування за ч.1 ст.366 КК України, за фактом внесення посадовими особами ТОВ "Крокус" завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів. Крім того, 16.03.2017 року на підставі заяви ОСОБА_7 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 КК України, за фактом незаконного привласнення та розтратами посадовими особами ТОВ "Крокус" обладнання, матеріальних цінностей та активів підприємства (а.с.7-8).

Зі змісту долучених до клопотання слідчого матеріалів вбачається, що між ОСОБА_7 та ТОВ "Крокус" виникли спірні відносини щодо його участі в даному ТОВ та розподіленні частки отриманих доходів від діяльності підприємства, а також стосовно дій директора підприємства - ОСОБА_5 з приводу розпорядження майном підприємства, однак ознак вчинення будь-якого кримінального правопорушення відносно ОСОБА_7 з боку будь-яких осіб доказами, долученими до матеріалів судового провадження, не встановлено.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що з моменту внесення 13.10.2016 року відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та до моменту звернення слідчого 24.05.2017 року до суду з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні жодній з посадових осіб ТОВ "Крокус" не повідомлено про підозру.

Таким чином, в порушення вимог ст.173 КПК України, надані слідчому судді матеріали на момент постановлення оскаржуваної ухвали взагалі не містять ознак жодного кримінального правопорушення, вчиненого будь-якими особами. Вищевикладені обставини залишились поза увагою слідчого судді.

Крім того, як вірно вказують в апеляційній скарзі захисники, у клопотанні не зазначені мета та правова підстава для арешту майна, а також не зазначено, яким саме критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, відповідає зазначене майно.

У клопотанні формально зазначено, що відносно зазначеного майна існує сукупність підстав вважати, що воно є доказом злочину або набута злочинним шляхом, разом з цим жодного доказу стосовно цього матеріали судового провадження не містять. Жодних доказів про існування обставин, які могли би слугувати підставою для накладення арешту на вищевказане майно, матеріали судового провадження не містять.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, клопотання слідчого було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно, не мотивував своє рішення та в ухвалі не зазначив, чим саме зумовлена необхідність арешту майна та якими конкретно доказами вона підтверджується. Вищевикладені порушення є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Доводів, які могли би обґрунтувати наявність реальних підстав для арешту майна, апеляційному суду надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги захисників та часткову обґрунтованість апеляційної скарги прокурора, вважає за необхідне оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 - задовольнити частково, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 26.05.2017 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3, про арешт майна в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016161470002313 від 13.10.2016 року, та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Магнітогорська, буд. 1-В, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6, погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3, про арешт майна, вилученого під час обшуку за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Магнітогорська, буд. 1-В, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016161470002313 від 13.10.2016 року.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Прібилов